Київський апеляційний адміністративний суд
Справа:№22-а-467/07 Головуючий у 1-й інстанції: Хрипун О.О.
Доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
11 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника відповідача Яковенка І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Господарського суду м. Києва від 22.02.2007 року по справі за позовом Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
У січні 2007 року Суб»єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач, СПД фізична особа ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення НОМЕР_1. Мотивував тим, що він правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ витрати по сплаті податку у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Агрокомсервіс», ТОВ «Агротехсистема», ПП «Верніс» та ПП «Вектор-А», оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними і що на момент здійснення господарських операцій з продажу товарів та складання податкових накладних вказані контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ. А тому донарахування податкового зобов'язання по ПДВ та застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням позивач вважає безпідставним.
Постановою Господарського суду м. Києва від 22.02.2007 р. позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва НОМЕР_1 в частині визначення СПД фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 724630,49 грн. основного платежу та 362315,25 грн. штрафних санкцій, загалом 1086945,74 грн. Тобто фактично визнано не правомірним включення до податкового кредиту з ПДВ витрати по сплаті податку у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Агротехсистема». В інший частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду частково, а саме в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права і, зокрема того, що не дано оцінку всім доказам в їх сукупності, в т.ч. рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 2-4161/2004 від 06.09.2004р., Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2-691/2004 від 10.11.2004р., Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-4608/5 від 12.11.2004р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи викладені в ній.
Позивач в судове засідання не з»явився та заперечень не направив, про час та місце розгляду скарги повідомлений за відомим суду місцем знаходження належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримку апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 19.01.2007 відповідачем видане податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 1 164 865,50 грн., в тому числі 776 577,00 грн. основного платежу та 388 288,50 грн. штрафних санкцій.
Також встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта НОМЕР_2 «Про результати виїзної планової перевірки СПД фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006», в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, ПДВ у розмірі 776 577,00 грн. згідно податкових накладних, виданих контрагентами: ТОВ «Агрокомсервіс», ТОВ «Агротехсистема», ПП «Верніс» та ПП «Вектор-А».
Аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість" щодо виниклих спірних правовідносин, господарський суд обґрунтовано виходив з того, що: відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону; підставою притягнення платника до відповідальності згідно норми п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону є лише повна відсутність у платника податку на момент перевірки підтверджуючих документів - податкових накладних; що відповідно до п. 9.6 ст. 9 вищевказаного Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, А у відповідності до п.25.2 Положення про Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України НОМЕР_3, у разі прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва платника ПДВ датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.
З вище наведених підстав суд правомірно не прийняв посилання відповідача на вказані рішення Оболонського, Деснянського та Голосіївських районних судів м. Києва про визнання недійсними установчих документів та свідоцтв платників ПДВ контрагентів ТОВ «Агрокомсервіс», ПП «Вектор-А», ПП «Верніс», оскільки установчі документи цих підприємств визнані недійсними у судовому порядку вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні. А на момент видачі позивачу податкових накладних ці підприємства були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та мали відповідні свідоцтва, а, отже, мали право складати податкові накладні, які виписані на адресу позивача вказаними продавцями та оформленими відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо не прийняття доводів відповідача стосовно безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ сплачених у вартості придбаних у вказаних підприємств товарів у зв'язку з несплатою вказаними контрагентами сум ПДВ до Державного бюджету України, оскільки, як вірно зазначено судом, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. А в разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
В решті постанова Господарського суду м. Києва від 22.02.2007 року щодо правомірності податкового повідомлення-рішення по донарахуванню відповідачем позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 51946,51 грн. та застосування штрафних санкцій по ПДВ в розмірі 25973,25 грн. (50% від суми донарахованого податкового зобов'язання) по взаємовідносинам з ТОВ «Агротехсистема», ніким із сторін не оскаржена.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
В апеляційній скарзі не наведено інших доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в рішенні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанова господарського суду міста Києва від 22.02.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Києва від 22.02.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий:
Судді: