Київський апеляційний адміністративний суд
Справа: № 22-а-505 / 07 Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.
Доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
18 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Глущенко Я.Б., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника позивача Савчука Д.В., представника відповідача Пипка Р.П., розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 26.02.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканський правовий союз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ,-
В листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Республіканський правовий союз» (далі - позивач, ТОВ «Республіканський правовий союз») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 14.07.2006 року № 0000492310/0; від 10.08.2006 року № 0000492310/1; від 16.10.2006 року № 0000492310/2; від 15.11.2006 року № 0000492310/3.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2007 року позовні вимоги позивача задоволені повністю: визнано нечиними вказані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Рішення вмотивовано тим, що в період укладення між позивачем та ТОВ «Укрстартеко» договору та його виконання перший мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість податкового кредиту, оскільки: ТОВ «Укрстартеко» було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість; останнім виписані та надані йому, позивачу, податкові накладні і ним, позивачем, сума податку на додану вартість була сплачена у складі вартості товару; що вказані податкові накладні та угоди не визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що зазначена постанова прийнята внаслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, відповідач вказав, що суд не врахував того, що ТОВ «Укрстартеко» не є платником податку та відповідно не мало права на складання податкових накладних, оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.06р. було визнано недійсним та анульовано його свідоцтво платника податку на додану вартість.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечуючи проти апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 06.07.2006 року № 413/1 - 23-03-31568445 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Республіканський правовий союз» з питань правових відносин з ТОВ «Укрстартеко» за період з 01.07.2004 року по 31.10.2004 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.07.2006 № 0000492310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість ( долі по тексту ПДВ) у розмірі 29.127, 00 грн., в т.ч. 19.428,00 грн. - основний платіж та 709,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
За результатами апеляційного узгодження позивачу були надіслані податкові повідомлення - рішення: від 14.07.2006 № 0000492310/0, від 10.08.2006 року № 0000492310/1; 16.10.2006 № 0000492310/2 ; та від 15.11.2006 року № 0000492310/3 - в яких сума податкового зобов»язання з ПДВ не змінилась.
Нарахування податкових зобов'язань відповідач обґрунтовував тим, що установчі документи контрагента позивача по договору від 14.07.2004 року ТОВ «Укрстартеко» визнано недійсними заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2006 року, а саме: скасовано державну реєстрацію ТОВ «Укрстартеко» з 29.09.2003 року; визнано недійсними статут вказаного підприємства з моменту його реєстрації; реєстрацію в якості платника ПДВ - з моменту реєстрації; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 29.10.2003 року, тобто з моменту його видачі.
За висновками перевіряючих на момент видачі податкових накладних: від 16.07.2004 року № 16071, від 16.07.2004 року № 16073, від 09.08.2004 року № 09/08/01 та від 16.08.2004 року № ПН130726 на загальну суму 13.394,22 грн., в т.ч. ПДВ на суму 22.723,36 грн. ТОВ «Укрстартеко» не був зареєстрований платником ПДВ, а тому позивачем порушено п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Однак, з таким висновком податкової інспекція, суд першої інстанції правомірно не погодився, зазначивши: що відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону і що п.25 Положення про Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000 передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбулося у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: акту № 4482/29-203 від 05.06.2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Укрстартеко», вказане свідоцтво товариства було анульовано та платника ПДВ виключено із Реєстру тільки 08.06.2006 року.
Тобто на момент видачі вище зазначених накладних свідоцтво платника ПДВ анульовано не було та товариство перебувало в Реєстрі платників ПДВ. А це свідчить про те, що позивач мав право на податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Укрстартеко» податкових накладних.
Також суд першої інстанції на підставі аналізу документів господарської діяльності позивача з ТОВ «Укрстартеко» (договору поставки, податкових накладних, платіжних доручень, а також запису в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2004 року та серпень 2004 року) підставно приходить до висновку про те, що фактично господарська операція між позивачем та вказаним товариством відбулася.
Колегія суддів погоджується з висновком суду і про те, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2006 року, яким було скасовано установчі документи ТОВ «Укрстартеко», не є доказом того, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарській операції з ТОВ «Укрстартеко», оскільки така позиція узгоджується позицією Верховного суду України, викладеної в Постанові від 14.02.2006 року та позицією Вищого Адміністративного суду України від 11.05.2006 року № 2-259/06, відповідно до яких, суд не має право задовольняти позов податкового органу про визнання угоди недійсною посилаючись на рішення суду про визнання недійсними установчих документів однієї із сторін оскаржуваної угоди, т.я. це є порушенням вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.
Враховуючи все вищевикладене, а також те, що достовірність здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія вважає, що позивач отримавши податкові накладні від контрагента, правомірно відніс суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту.
Зважаючи на те, що вищенаведеним визнано відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов»язання) з податку на додану вартість за розглянутим епізодом, то застосування до нього штрафних санкцій також є необґрунтованим.
За таких обставин, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, постанова Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва а залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 26.03.2007 року по справі №22-а-505/07- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий:
Судді: