233 № 233/8972/19
20 січня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С. , розглянувши в порядку письмового провадження у м. Костянтинівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектора реагування патрульної поліції № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області старшого сержанта поліції Інта Олексія Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, про визнання дій посадової особи незаконними, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА № 542061 від 17 грудня 2019 року, винесену поліцейським сектора реагування патрульної поліції № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Інтом О.П. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та визнати дії поліцейського сектора реагування патрульної поліції № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Інта Олексія Петровича незаконними.
В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що він не вчинював адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), оскільки він мав відповідний поліс, проте в паперовій формі його отримати не встиг, а поліцейський відмовився перевірити його наявність у базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро. Крім того, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський не мав права вимагати від позивача вказаний документ, оскільки ним не було вчинено правопорушення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Донецькій області надало письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечило, посилаючись на те, що поліцейський діяв з дотриманням норм чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами та Конституцією України і правомірно виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач, третя особа надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази надані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позовні вимоги з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 грудня 2019 року о 8 годині 40 хвилин поліцейським сектора реагування патрульної поліції № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області старшим сержантом поліції Інтом Олексієм Петровичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 542061 у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. щодо ОСОБА_1 , який в зазначений час в м. Костянтинівка Донецької області по пр. Ломоносова біля будинку 155 керував транспортним засобом - КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив підпункт «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 2.1 Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Судом встановлено, що 11.12.2019 року між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомунерего» та ПАТ «НАСК «Оранта» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме транспортного засобу КРАЗ 6510 з номерним знаком НОМЕР_1 , що підтверджується полісом № АО/6971604, строком дії з 13.12.2019 року по 12.01.2020 року.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 викладено правовий висновок про те, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, а отже вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб є не обґрунтованими.
Оскільки судом не встановлено обставини щодо винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, яке пред'являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про те, що вимоги посадової особи до позивача про пред'явлення документів, в т.ч. полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є не обґрунтованими.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст. 77 КАС України).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року витребувано у Костянтинівського відділення поліції Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області відеозапис з нагрудного та автомобільного відео реєстраторів, належних екіпажу, до складу якого входять поліцейській ОСОБА_2 , відносно подій, які відбувались 17.12.2019 р., за участю поліцейського та водія ОСОБА_1 , та постанову серії НОМЕР_2 від 17 грудня 2019 року, винесену поліцейським сектора реагування патрульної поліції Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Інтом О.П. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Проте вимоги вказаної ухвали суду виконані не були.
Відповідач не надав доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, або які підтверджують, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не може бути доказом, оскільки за своєю суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке має бути прийнято на підставі наявних доказів, що відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в зв'язку з чим судом не встановлена наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Оскільки за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, позовні вимоги позивача щодо визнання дій відповідача неправомірними задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 139 КАС України, ст. 288 КУпАП судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246, 250, 255, 271, 286, 295, п.п. 15.5 розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського сектора реагування патрульної поліції № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області старшого сержанта поліції Інта Олексія Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, про визнання дій посадової особи незаконними, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 542061, складену 17 грудня 2019 року поліцейським сектора реагування патрульної поліції № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області старшим сержантом поліції Інтом Олексієм Петровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: поліцейський сектора реагування патрульної поліції № 4 Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області старший сержант поліції Інт Олексій Петрович, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Злагоди, буд. 2.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Головне управління національної поліції України в Донецькій області, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86, ЄРДПОУ 40109058.
Суддя