Справа № 263/17848/19
Провадження № 3/263/288/2020
17 січня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Кулик Сергій Вікторович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 11.11.2019 року о 13-00 год. в м. Маріуполі в Центральному районі на перехресті вул.. Фонтанної та пр. Металургів біля будинку № 68, керував автомобілем GEELY EMGRAND 7, державний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився у КНП «Наркологічний диспансер м.Маріуполь» (висновок № 529 від 11.11.2019 року), чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дьомін О.М., у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Раніше неодноразово надсилали до суду заяви про відкладення розгляду справи.
Також, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він автомобілем не керував, за кермом була інша особа, він перебував на пасажирському сидінні.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 та його захисника, які у встановленому законом порядку були повідомлені про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
За зазначених обставин суд вважає, що ОСОБА_1 та його захисник були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим, згідно зі ст. 268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що факт адміністративного правопорушення підтверджуються наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 224436 від 20.11.2019р.; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який підтвердив факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 , рапортом, копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, актом огляду транспортного засобу від 11.11.2019 року, відеозаписом, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 529 від 11.11.2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час огляду лікарем-наркологом перебував у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю, неускладненій.
Таким чином, суддя приходить до висновку про те, що подія правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мала місце, вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення доведена повністю.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлені.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 420,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 252, 268, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Суддя С.В.Кулик