Провадження № 1-кс/742/11/20
Єдиний унікальний № 742/3399/19
03 січня 2020 року м.Прилуки
Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3 про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12019270210001096 від 06.08.2019 року за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.146 КК України -
26.12.2019 року прокурор Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12019270210001096, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення на свідка ОСОБА_4 грошового стягнення мотивуючи тим, що останній не виконав процесуальний обов'язок, а саме не прибув на виклик до прокурора.
В судове засідання прокурор не з'явився, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.
Клопотань учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не поступило, а тому фіксування клопотання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання надані прокурором, приходить до висновку про відсутність підстав для накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_4 виходячи з наступного.
Згідно п.2 ч.2 ст.131 КПК України, накладення грошового стягнення - є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.4 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.
В судовому засіданні встановлено, що слідчими СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове слідство в кримінальному провадженні №12019270210001096 від 06.08.2019 року за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 є свідком вище вказаного кримінального правопорушення, якому 10.12.2019 року було вручено повістку про виклик на 16.12.2019 року для проведення допиту в якості свідка, однак останній у відповідний час до Прилуцької місцевої прокуратури.
В подальшому, 17.12.2019 року прокурором за допомогою телефонного зв'язку було повідомлено вище вказаного свідка про необхідність його явки на 20.12.2019 року до прокуратури для проведення допиту, проте останній знову проігнорував процесуальний обов'язок.
Згідно ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Положеннями ч.1 ст.136 КПК України передбачено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Як вбачається з клопотання, прокурор в обґрунтування невиконання свідком процесуального обов'язку прибути 20.12.2019 року для допиту до Прилуцької місцевої прокуратури посилається на повідомлення останнього за допомогою мобільного телефону. Однак, слід констатувати, що всупереч ч.1 ст.139 КПК України, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що б підтверджували як факт належності зазначено в клопотанні номеру мобільного телефону саме свідку, так і факт його ознайомлення зі змістом відповідного виклику /телефонограми/.
Наявність в матеріалах клопотання повістки про виклик ОСОБА_4 до Прилуцької місцевої прокуратури лише на 16.12.2019 року безумовно є підтвердженням обізнаності свідка про існування між ним та прокурором кримінально-процесуальних правовідносин, проте не звільняє останнього в подальшому забезпечувати його виклик для проведення процесуальних дій виключно в порядку КПК України, забезпечуючи належне фіксування підтвердження отримання особою повістки або ознайомлення з її змістом.
За наданих прокурором доказів, потреби досудового розслідування, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, не виправдовують доцільність застосування до свідка заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення грошового стягнення.
Відмова в задоволенні клопотання не позбавляє прокурора права звернутися до суду повторно за наявності правових підстав, передбачених ч.3 ст.146 КПК України.
Керуючись ст.ст.131-133,144-147 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання прокурора Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3 про накладення грошового стягнення на свідка ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12019270210001096 від 06.08.2019 року за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.146 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду ОСОБА_1