Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 грудня 2019 р. Справа№200/13502/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення йому виплати пенсії з 1 квітня 2017 року по 1 червня 2018 року;
- зобов'язати відповідача виплатити йому недоотриману пенсію за віком за період з 1 квітня 2017 року по 1 червня 2018 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Краматорськ Донецької області, має місце постійної реєстрації у м. Донецьк, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецькій області з 12 січня 2015 року на підставі особистої заяви та отримує пенсію за віком.
У період з 1 квітня 2017 по 1 червня 2018 року відповідачем пенсія позивачу не виплачувалась.
На переконання ОСОБА_1 не виплата йому пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату йому пенсії було припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відповідно до ст. 46 цього Закону пенсія повинна бути виплачена за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Також у позовній заяві разом із позовними вимогами позивачем заявлені клопотання до суду про допуск негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми пенсії за один місяць та про зобов'язання відповідача подати суду у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання судового рішення (а.с. 4-6).
У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.
Згідно особистої заяви від 12 січня 2015 року про запит пенсійної справи з УПФУ в Будьонівскому районі м. Донецька, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України по матеріалам електронної пенсійної справи з 1 вересня 2014 року.
Пенсія ОСОБА_1 сплачувалась по березень 2017 року.
Після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб з 1 квітня 2017 року виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено.
10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про поновлення виплати йому пенсії.
З 14 червня 2016 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2016 року № 365 рішення щодо призначення (відновлення) пенсій органами Пенсійного фонду України можуть прийматись на підставі копії рішень Комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами міських рад.
Управління включило позивача до списку осіб, які підлягали перевірки щодо фактичного місця проживання та направило такий список до Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
На підставі витягу з протоколу засідання Комісії від 23 червня 2017 року № 76 було прийнято рішення про відмову у виплаті пенсії позивачу.
19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до управління за поновленням виплати пенсії.
Управлінням вдруге направлено на Комісію список, в якому були зазначені дані для перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_1 .
На підставі витягу з протоколу засідання Комісії від 10 листопада 2017 року № 143 було прийнято рішення про необхідність відновлення виплати пенсії позивачу.
З червня 2018 року ОСОБА_1 отримує поточну пенсію.
Стосовно виплати заборгованості за період з 1 квітня 2017 року по 30 червня 2018 року відповідач зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року» орган Пенсійного фонду на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява ВПО. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, який буде визначено Кабінетом Міністрів України додатково. Крім цього, у зв'язку зі складнощами відпрацювання пенсійних справ в новому програмному комплексі, виплата пенсій проводиться із затримкою.
До теперішнього часу порядок Кабінетом Міністрів України не визначено (а.с. 25-27).
У відповіді на відзив позивач зазначає, що викладені у відзиві посилання позивача на приписи постанов Кабінету Міністрів України від 8 червня 2018 року № 365 та від 5 листопада 2014 року № 637 суперечать законодавчим актам України.
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії, який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Вважає, що припинення виплати йому пенсії з 1 квітня 2017 року по 30 червня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-ІV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності, і таке втручання не було законним (а.с. 33-35).
Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні (а.с. 1-2).
При вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до норм частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
З аналізу наведеної норми вбачається, що зазначена норма є загальною нормою, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених або оспорюваних прав.
Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон України № 1058-IV від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, право позивача щодо виплати йому раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком; перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецькій області (а.с. 7-10, 19).
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, код ЄДРПОУ 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, є органом державної влади та суб'єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та відповідно до КАС України є належним відповідачем у даній справі (а.с. 13-14).
Як встановлено судом, на підставі матеріалів справи, згідно особистої заяви позивача від 12 січня 2015 року про запит пенсійної справи з УПФУ в Будьоновскому районі м. Донецька, ОСОБА_1 був взятий на облік відповідачем як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України по матеріалам електронної пенсійної справи з 1 вересня 2014 року (а.с. 20).
З 1 квітня 2017 року Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області призупинило виплату пенсії позивачу після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб.
10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про поновлення виплати йому пенсії (а.с. 21).
На підставі витягу з протоколу засідання Комісії від 23 червня 2017 року № 76 управлінням було прийнято рішення про відмову у виплаті пенсії позивачу (докази прийняття відповідачем такого рішення суду не надано) (а.с. 22).
19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до управління за поновленням виплати пенсії (а.с. 23).
За поясненням відповідача на підставі витягу з протоколу засідання Комісії від 10 листопада 2017 року № 143 управлінням було прийнято рішення про необхідність відновлення виплати пенсії позивачу (докази прийняття відповідачем такого рішення суду не надано) (а.с. 24).
Виплата пенсії ОСОБА_1 поновлена з 1 червня 2018 року, що підтверджується довідкою від 4 грудня 2019 року вих. № 1057-02-25/7 та випискою з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (а.с. 27-29).
30 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно причин не виплати пенсії за спірний період (а.с. 26).
3 жовтня 2019 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області листом № 518/5-01-01-08/16900/02/34 позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що виплата пенсії йому призупинена після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, також зазначено, що з червня 2018 року позивач отримує поточну пенсію. Стосовно виплати пенсії за минулий час повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. До теперішнього часу окремий порядок не визначений (а.с. 25).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи пенсія позивачу Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську протягом спірного періоду не сплачувалась, але нараховувалась, що підтверджується довідкою від 4 грудня 2019 року вих. № 1057-02-25/7 та випискою з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (а.с. 27-29).
Будучи незгодним з не виплатою йому заборгованості з пенсії позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
При вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до норм частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що зазначена норма є загальною нормою, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених або оспорюваних прав.
Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон України № 1058-IV від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно ст. 1 цього Закону пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, право позивача щодо виплати йому раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136 затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).
Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».
За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення виплати пенсії позивачу, відповідно, дії з припинення (призупинення) виплати ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року пенсії є неправомірними.
Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з 1 квітня 2017 року - є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію за віком за спірний період, суд зазначає, що враховуючи висновок суду щодо неправомірності дій з припинення виплати позивачу пенсії з 1 квітня 2017 року, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити йому заборгованість з пенсії за період з 1 квітня 2017 року по 1 червня 2018 року - також підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про необхідність допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми за один місяць, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, а клопотання позивача підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судом відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком судом.
Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників даної справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження необхідності встановлення судового контролю (доказів щодо вірогідності невиконання відповідачем даного судового рішення), суд вважає, що підстави для зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції від 18 листопада 2019 року позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн (а.с. 4).
Беручи до уваги висновок суду щодо неправомірності дій відповідача в частині припинення виплати позивачу пенсії з 1 квітня 2017 року по 1 червня 2018 року, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.2,6, 72-77, 94, 133, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання неправомірними дій, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення (призупинення) ОСОБА_1 виплати пенсії з 1 квітня 2017 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 по 1 червня 2018 року.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов'язані сі сплатою останнім судового збору за подання даного позову, у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення складене та підписано 27 грудня 2019 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.П. Волгіна