Іменем України
26 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5015/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
25 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 124050001017 від 26.09.2019 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 27 червня 2019 року;
- визнати бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 27 червня 2019 року незаконною;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи ОСОБА_1 :
з 24.11.2007 по 27.05.2012, в якості монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у ТОВ «Трансмост» (РФ, Краснодарський край, місто Сочі);
з 01.09.2014 по 21.06.2015, з 26.06.2015 по 21.06.2016, з 01.07.2016 по 28.06.2017, з 06.07.2017 по 28.06.2018, з 02.07.2018 по 31.08.2018 та 06.09.2018 по 31.10.2018, в якості монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій які видані ТОВ «Трансмост Сочі» (РФ, Краснодарський край, місто Сочі) згідно з даними трудової книжки;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 з дати звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 27 червня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При зверненні з заявою про призначення пенсії позивачем надано відповідачу уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу, але зазначені довідки відповідачем не враховані при розгляді заяви позивача. Рішенням № 124050001017 від 26.09.2019 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на те, що правових підстав для зарахування періодів роботи у ТОВ «Трансмост» (РФ, Краснодарський край, місто Сочі) немає, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи про результати проведення атестації робочих місць.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача та вважає його незаконним та таким, що суттєво порушує його права, оскільки надані позивачем уточнюючі довідки містять всі необхідні відомості для підтвердження пільгового стажу роботи позивача, а тому відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії позивачу.
23 грудня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов від 18.12.2019 № 19432/07 (т.№2 а.с.58-60), в якому зазначено, що управління заперечує проти позову з таких підстав.
27 червня 2019 року до управління звернувся ОСОБА_1 з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Правових підстав для зарахування періоду роботи з 24.11.2007 по 27.05.2012 немає, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи про результати проведення атестації робочих місць.
В матеріалах пенсійної справи також наявні довідки за період роботи на пільгових умовах в якості монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, які видані ТОВ "Трансмост Сочі" (РФ, Краснодарський край, м. Сочі): № 04с-24 від 29.06.2018 за період з 01.09.2014 по 21.06.2015, № 04с-25 від 29.06.2018 за період з 26.06.2015 по 21.06.2016, № 04с-26 від 29.06.2018 за період з 01.07.2016 по 28.06.2017, № 04с-27 від 29.06.2018 за період з 06.07.2017 по 28.06.2018, з 02.07.2018 по 31.08.2018 та з 06.09.2018 по 31.10.2018 у ТОВ «Трансмост Сочі», що складає 4 роки 28 днів. Але до пільгового стажу роботи неможливо врахувати ці періоди у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці (відсутня копія наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці та перелік робочих місць, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 2). Також до пільгового стажу неможливо зарахувати періоди роботи з 05.01.2014 по 17.01.2014 у ТОВ «Трансмост» та з 01.09.2018 по 05.09.2018 і з 01.11.2018 по 31.01.2019 у ТОВ «Трансмост Сочі» у зв'язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати.
Згідно з наданих документів загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 37 років 06 місяців 27 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 02 роки 01 місяць 7 днів, що не відповідає вимогам ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не дає права ОСОБА_1 виходу на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, відповідач вважає, що прийняте рішення є законним, а тому позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т.№1 а.с.1,2).
17.12.2019 відкладено судовий розгляд справи на 26.12.2019 (т.№2 а.с.57).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
27.06.2019 позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (т.№1 а.с.48).
Відповідно до паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Старобільським РВУМВС України в Луганській області 10.03.1998, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення до управління досяг 58 років (т.№1 а.с.27-29).
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем прийнято рішення від 26.09.2019 № 124050001017 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 », у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи (т. №1 а.с.39-43).
Відповідно до вищезазначеного рішення та відзиву на позовну заяву відповідач дійшов висновку, що загальний стаж роботи позивача складає 37 років 06 місяців 27 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 02 роки 01 місяць 7 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачем зазначено, що до пільгового стажу роботи неможливо зарахувати періоди роботи з 01.09.2014 по 21.06.2015, з 26.06.2015 по 21.06.2016, з 01.07.2016 по 28.06.2017, з 06.07.2017 по 28.06.2018, з 02.07.2018 по 31.08.2018 та з 06.09.2018 по 31.10.2018 у ТОВ «Трансмост Сочі», що складає 4 роки 28 днів, у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці (відсутня копія наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці та перелік робочих місць, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №2).
Також до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 05.01.2014 по 17.01.2014 у ТОВ «Трансмост» та з 01.09.2018 по 05.09.2018 і з 01.11.2018 по 31.01.2019 у ТОВ «Трансмост Сочі» у зв'язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати.
Отже, з урахуванням заявлених позивачем вимог, спірними періодами пільгового стажу позивача є періоди його роботи:
- з 24.11.2007 по 27.05.2012 монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у ТОВ «Трансмост» (РФ, Краснодарський край, місто Сочі);
- з 01.09.2014 по 21.06.2015, з 26.06.2015 по 21.06.2016, з 01.07.2016 по 28.06.2017, з 06.07.2017 по 28.06.2018, з 02.07.2018 по 31.08.2018 та 06.09.2018 по 31.10.2018 монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій які видані ТОВ «Трансмост Сочі» (РФ, Краснодарський край, місто Сочі).
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача (а.с.19-26):
ТОВ «Трансмост»:
- 24.11.2007 прийнято на посаду монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду;
- 05.12.2009 переведено монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- 29.12.2010 звільнено за закінченням строку дії спеціального права відповідно до п. 9 ст. 83 Трудового кодексу РФ;
- 30.12.2010 прийнято на посаду монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- 13.12.2011 звільнено за власним бажанням на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 Трудового кодексу РФ;
- 14.12.2011 прийнято на посаду монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- 03.11.2012 звільнено за закінченням строку дії спеціального права відповідно до п. 9 ст. 83 Трудового кодексу РФ;
ТОВ «Трансмост Сочі»:
- з 01.09.2014 по 21.06.2015 працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- з 26.06.2015 по 21.06.2016 працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- з 01.07.2016 по 28.06.2017 працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- з 06.07.2017 по 28.06.2018 працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- з 02.07.2018 по 31.08.2018 працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду;
- з 06.09.2018 по 31.10.2018 працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 6 розряду.
Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи на підставі яких зроблені відповідні записи.
Записів щодо проведення атестації робочого місця позивача його трудова книжка не містить.
Для підтвердження пільгового стажу роботи позивачем за спірні періоди надано уточнюючі довідки від 29.06.2018, видані ТОВ «Трансмост Сочі», за номерами: 04с-35м, 04с-36м, 04с-37м, 04с-38м, 04с-39м та від 29.06.2018, видані ТОВ «Трансмост Сочі», за номерами: 04с-24, 04с-25, 04с-26, 04с-27 та від 03.04.2019 № 04с-18 (т.№1 а.с.51-65).
В уточнюючих довідках зазначено, що позивач працював на посаді монтажника з монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 6 розряда, в особливих умовах праці: тяжкі умови праці за Списком №2.
Також зі змісту зазначених довідок вбачається, що вони видані на підставі первиних документів, зокрема, щодо атестації робочого місця.
Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, з викладених норм законодавства вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1992 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.
З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ « Про пенсійне забезпечення» та згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що записи трудової книжки позивача не містять інформації щодо проведення атестації робочого місця позивача для підтвердження пільгового характеру роботи в період з 24.11.2007 по 27.05.2012; з 01.09.2014 по 21.06.2015, з 26.06.2015 по 21.06.2016, з 01.07.2016 по 28.06.2017, з 06.07.2017 по 28.06.2018, з 02.07.2018 по 31.08.2018 та 06.09.2018 по 31.10.2018.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Тобто, документом, що підтверджує пільговий стаж є довідка, уточнююча пільговий характер роботи. Такі довідки є обов'язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня. Час, відпрацьований в умовах, передбачених Списками, обліковується власником або уповноваженим ним органом.
Період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці.
У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію або посаду, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку.
Судом встановлено, що надані позивачем уточнюючі довідки 29.06.2018, видані ТОВ «Трансмост Сочі», за номера: 04с-35м, 04с-36м, 04с-37м, 04с-38м, 04с-39м, 04с-24, 04с-25, 04с-26, 04с-27 та від 03.04.2019 № 04с-18 про підтвердження особливого характеру роботи для призначення пільгової пенсії та підтверджуючі постійну зайнятість на пільговій роботі, містять всі необхідні відомості, передбачені Порядком № 637, щодо роботи позивача в спірні періоди (т.№1 а.с.51-65).
Крім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що періоди з 05.01.2014 по 17.01.2014 у ТОВ «Трансмост» та з 01.09.2018 по 05.09.2018 і з 01.11.2018 по 31.01.2019 у ТОВ «Трансмост Сочі» не можливо зарахувати до пільгового стажу позивача на підставі наданої позивачем довідки, в якій зазначено про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, отже надані довідки приймалися відповідачем як належні докази.
Також суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно зі статтею 4 якого визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається із законів України та з міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Відповідно до статті 5 Угоди від 13.03.1992 ця Угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14.
Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, у разі існування будь-яких сумнівів відповідач, використовуючи надані Порядком № 22-1 та Законом № 1058-IV повноваження, мав звернутися до органів чи підприємств за дооформленням, виданих ними документів чи з'ясування спірних обставин.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не враховані надані позивачем уточнюючі довідки при розгляі заяви про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, таким чином суд дійшов висновку, про необхідність визнання рішення управління від 26.09.2019 № 124050001017 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » протиправним та скасування його.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі вищезазначеного суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.06.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням інформації, зазначеної в уточнюючих довідках від 29.06.2018, видані ТОВ «Трансмост Сочі», за номерами: 04с-35м, 04с-36м, 04с-37м, 04с-38м, 04с-39м та від 29.06.2018, видані ТОВ «Трансмост Сочі», за номерами: 04с-24, 04с-25, 04с-26, 04с-27 та від 03.04.2019 № 04с-18 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією про сплату № 0.0.1521967587.1 від 14.11.2019 (а.с. 3).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.09.2019 № 124050001017 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ЄДРПОУ: 41246506; місцезнаходження: 92704, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, 1а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 27.06.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням інформації, зазначеної в уточнюючих довідках від 29.06.2018, виданих ТОВ «Трансмост Сочі», за номерами: 04с-35м, 04с-36м, 04с-37м, 04с-38м, 04с-39м та від 29.06.2018, виданих ТОВ «Трансмост Сочі», за номерами: 04с-24, 04с-25, 04с-26, 04с-27 та від 03.04.2019 № 04с-18 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2019 року.
Суддя В.С. Шембелян