Іменем України
03 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4620/19
Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України в особі ліквідаційної комісії, Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 23 жовтня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України в особі ліквідаційної комісії (далі - перший відповідач, Департамент НПУ), в якому, з урахуванням вимог уточненої позовної заяви, позивач просить:
1) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції з 19.02.2009 по 20.07.2012;
2) зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок і виплату грошового забезпечення, з врахуванням вислуги років, в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції та компенсації за невикористану додаткову відпустку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 01.09.2004 по 30.07.2007 та у період з 01.09.2007 по 27.06.2008 позивач навчався у Луганському державному університеті внутрішніх справ, з 19.02.2009 по 20.07.2012 перебував на службі в податковій міліції, у період з 27.07.2015 по 04.09.2015 проходив службу в батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ 1» ГУМВС України у Луганській області, 04.09.2015 переведений на посаду оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки Управління протидії злочинам у сфері економіки ГУМВС України у Луганській області. Відповідно до наказу ГУ МВС України у Луганській області від 05.11.2015 № 395 о/с стаж служби позивача для виплати відсоткової надбавки станом на 01.11.2015 складав 05 років 06 місяців 17 днів. З 07.11.2015 по теперішній час позивач проходить службу в Національній поліції України.
З метою отримання інформації про стаж служби, який надає позивачу право на встановлення надбавки за вислугу років та додаткову оплачувану відпустку, позивач звернувся із рапортом до голови ліквідаційної комісії першого відповідача, де проходить службу на даний час.
Листом першого відповідача від 17.10.2019 № 11822/39/04-2019 позивачу повідомлено, що згідно з даними особової справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» вислуга років станом на 02.10.2019 становила 07 років 07 місяців 06 днів. Крім того повідомлено, що відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», особи начальницького складу податкової міліції проходили службу в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, а також на них поширювалася дія нормативних документів, що регламентували проходження служби в органах внутрішніх справ, однак, в період з 19.02.2009 по 20.07.2012 податкова міліція не входила до складу органів внутрішніх справ. Ураховуючи вищевказане, вислуга років в органах державної податкової служби України не зараховується до стажу служби в поліції. Як зазначено в листі першого відповідача, станом на 07.11.2015 стаж служби в поліції позивача, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, складав 00 років 03 місяці 10 днів, а на 02.10.2019 - 04 роки 02 місяці 04 дня.
З вказаного листа позивач дізнався, що його стаж роботи у податковій міліції не зарахований до стажу роботи в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Позивач вважає дії Департаменту НПУ щодо не зарахування до стажу служби в поліції періоду його служби в податковій міліції з 19.02.2009 по 20.07.2012 неправомірними та такими, що порушують його права, оскільки служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, на думку позивача, має той самий правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах рядового і начальницького складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Ухвалою від 06 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).
Від представника Департаменту НПУ 18 листопада 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 42-45).
Так, частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначений вичерпний перелік видів служби, яка зараховується до стажу служби в поліції. Відповідно, вислуга років в органах Державної податкової служби України не зараховується до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Порядок обчислення вислуги років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» відрізняється від порядку обчислення стажу служби в поліції, які врегульовані різними нормативно-правовими актами.
Тому першим відповідачем правомірно не зарахований до стажу служби в поліції стаж служби в податковій міліції.
Також, представник першого відповідача звертає увагу суду, що нарахування та виплата позивачу надбавки за стаж служби в поліції здійснюється відповідно до наказу від 10.12.2015 № 18 о/с, який є чинним та яким позивачу встановлений стаж служби в поліції, тому, до внесення відповідних змін до цього наказу, перерахунок та виплата позивачу надбавки за стаж служби в поліції є неможливими.
За клопотанням представника Департаменту НПУ, що надійшло до суду 20 листопада 2019 року (арк. спр. 62-63), ухвалою від 21 листопада 2019 року залучено Національну поліцію України (далі - другий відповідач, НПУ) до участі у справі як другого відповідача Національну поліцію України (арк. спр. 71-72).
Від представника відповідача 09 грудня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 83-90).
При призначенні осіб на посади кадрова робота в частині визначення стажу служби та встановлення надбавки за вислугу років в міжрегіональних та територіальних органах НПУ відноситься до повноважень керівників цих органів. Позивач перебуває на службі в Департаменті НПУ. Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у позивача із Департаментом НПУ, як міжрегіональним територіальним органом НПУ, тому відповідати в даному спорі має Департамент НПУ, а не НПУ як центральний орган управління.
Частина друга статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», що безпосередньо врегульовує спірні правовідносини та стосується предмета спору, за методом правового регулювання є імперативною нормою, що має прояв у категоричних розпорядженнях держави на чітко позначені дії і не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів, і яка прямо наказує правила поведінки. Таким чином, враховуючи, що статтею 78 цього Закону встановлено вичерпний перелік видів та категорій служб, які включаються до стажу служби в поліції і служба в органах податкової міліції в цьому переліку відсутня, законних та правових підстав для її включення до стажу служби в поліції позивача у Департаменту НПУ не було в силу обов'язку діяти виключно на підставі та у спосіб, встановлений Законом.
Представник також зазначив, що під час проходження служби в податковій міліції в період з 19.02.2009 по 20.07.2012 позивач не перебував у кадрах МВС, а його діяльність не відносилась до діяльності в органах внутрішніх справ, тому такий стаж не підлягає зарахуванню в стаж служби в поліції, а вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази у відповідності до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Відповідно до посвідчення від 20.04.2016 серії НОМЕР_3 позивач має статус учасника бойових дій (арк. спр. 12).
Згідно з копіями трудової книжки позивача від 19.02.2009 серії НОМЕР_1 (арк. спр. 15-16), послужного списку (арк. спр. 17-20, 50-52), наказу НПУ від 11.11.2015 № 171 о/с (арк. спр. 46), наказів Департаменту НПУ від 10.12.2015 № 18 о/с (арк. спр. 48), від 07.08.2018 № 194 о/с (арк. спр. 47) встановлено, що: з 01.09.2004 по 27.06.2008 позивач навчався у Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка; з 19.02.2009 по 20.07.2012 перебував на службі в податковій міліції; з 27.07.2015 по 04.09.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ; з 07.11.2015 прийнятий на службу в Національну поліцію, позивач проходить службу в Департаменті НПУ.
Відповідно до висновку комісії ГУМВС України у Луганській області про обчислення стажу служби для встановлення окладу грошового утримання чи для виплати надбавки за вислугу років та для визначення тривалості чергової відпустки, станом на 01.11.2015 стаж ОСОБА_1 складає 05 років 06 місяців 17 днів, до якого зарахований стаж навчання позивача у навчальному закладі, служба в податковій міліції та служба в органах внутрішніх справ (арк. спр. 55).
Згідно з наказом Департаменту НПУ від 10.12.2015 № 18 о/с позивачу станом на 07.11.2015 відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлений стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, - 00 років 03 місяці 10 днів (арк. спр. 48).
Позивач звернувся до першого відповідача із рапортом від 02.10.2019 за отриманням інформації про стаж його служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 07.11.2015 та 02.10.2019 (арк. спр. 21).
Листом від 11.10.2019 № 11822/39/04-2019 Департамент НПУ повідомив, що станом на 07.11.2015 стаж служби позивача в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складав 00 років 03 місяці 10 днів, а на 02.10.2019 - 04 роки 02 місяці 04 дні. Оскільки у період з 19.02.2009 по 20.07.2012 податкова міліція не входила до складу органів внутрішніх справ, відповідно до частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію» вислуга років в органах державної податкової служби України не зараховується до стажу служби в поліції (арк. спр. 22-23, 49).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З метою з'ясування, чи дотриманий позивач строк звернення до суду з даним позовом, судом ухвалою від 20 листопада 2019 року від Департаменту НПУ витребувано належним чином засвідчені докази ознайомлення позивача з наказом від 10.12.2015 № 18 о/с, яким позивачу визначений стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки (арк. спр. 59).
На виконання вимог ухвали представник Департаменту НПУ надав письмові пояснення (арк. спр. 94-95), в яких повідомив суду, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи поліцейського та оголошується відповідним наказом керівника органу поліції в разі призначення на посаду, крім випадків призначення на іншу посаду в одному органі Національної поліції та за умови наявності обчисленої вислуги за попередньою посадою. Згідно із пунктом 9 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за № 1668/29798, у разі видання наказу про призначення працівника на посаду у наказі керівника органу поліції відповідно до вмотивованого подання установлюється посадовий оклад, додаткові види грошового забезпечення та стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років. Однак цими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку роботодавця поліцейського ознайомлювати його із таким наказом.
З викладеного судом з'ясовано, що позивач зі змістом наказу від 10.12.2015 № 18 о/с, яким позивачу визначений стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, не ознайомлений та про порушення своїх прав дізнався з листа Департамент НПУ від 11.10.2019 № 11822/39/04-2019.
До суду з цим позовом позивач звернувся 23 жовтня 2019 року.
Таким чином, суд з'ясовано, що за захистом своїх прав позивач звернувся із дотриманням строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (частина перша статті 1 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (частина перша статті 15 Закону № 580-VIII).
Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції (частина друга статті 15 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 830 «Про утворення територіального органу Національної поліції» утворено як юридичну особу публічного права Департамент захисту економіки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», постанов Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 830 «Про утворення територіального органу Національної поліції», від 28.10.2015 № 877 «Про затвердження Положення про Національну поліцію» наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 81 затверджено Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України (далі - Положення), згідно з пунктом 1 якого Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.
Згідно з підпунктом 18 пункту 1 розділу ІІІ Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань уживає заходи із забезпечення відбору, розстановки і професійної підготовки працівників Департаменту, створення резерву кадрів для висування кандидатами на посади, організації їх професійної підготовки та підвищення кваліфікації.
Пунктом 2 розділу V Положення визначено, що начальник ДЗЕ у межах повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, дає доручення та приймає рішення, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до підпунктів 8, 16 пункту 4 розділу V Положення призначає, переміщує і звільняє з посад начальників управлінь, відділів, секторів та інших працівників Департаменту, формує кадровий резерв на відповідні посади та вирішує питання про проведення стажування (випробування) його працівників у встановленому порядку.
Згідно з пунктами 6 та 7 розділу V Положення Департамент є органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, згідно із щорічним кошторисом видатків, передбачених для Національної поліції України.
Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, інші печатки та штампи (за потреби), бланки зі своєю повною та скороченою назвами, необхідні для здійснення поточної діяльності.
Зважаючи на вищевикладене, з урахуванням того, що позивач проходить службу в управлінні захисту економіки в Луганській області Департаменту НПУ, стаж служби позивача в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, встановлений наказом Департаменту НПУ від 10.12.2015 № 18 о/с, суд вважає, що належним відповідачем у справі є саме Департамент НПУ.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.01.2020 № 1006155543 Департамент захисту економіки Національної поліції України з 09.11.2015 зареєстрований як юридична особа, 30.09.2019 внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації (арк. спр. 98-99).
Однак, на час розгляду та вирішення справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення юридичної особи Департаменту НПУ в результаті ліквідації ще не внесений, що свідчить про те, що перший відповідач не вважається вибулою стороною у відносинах, щодо яких виник даний спір.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 78 Закону № 580-VIII визначено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» постановлено виплачувати надбавку за стаж служби в поліції в розмірах згідно з додатком 11.
Пунктом 6 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 260 надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 11 до постанови № 988.
Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи поліцейського та оголошується відповідним наказом керівника органу поліції в разі призначення на посаду, крім випадків призначення на іншу посаду в одному органі Національної поліції та за умови наявності обчисленої вислуги за попередньою посадою.
До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями відповідачів, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Обрахований підрозділами кадрового забезпечення стаж служби, поліцейським оголошується відповідним наказом керівника органу поліції, який і є підставою для виплати надбавки за стаж служби в поліції.
Як слідує з матеріалів справи, стаж служби позивача в поліції станом на 07.11.2015 оголошений наказом Департаменту НПУ від 10.12.2015 № 18 о/с та складав 00 років 03 місяці 10 днів.
Однак, під час обчислення стажу служби позивача в поліції перший відповідач безпідставно не врахував, що служба позивача в податковій міліції зараховується до служби в органах внутрішніх справ України, яка, у свою чергу, відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII зараховується до стажу служби в поліції.
Такого висновку суд дійшов з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 356.1. статті 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Зазначені норми кореспондуються із нормами Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон), який був чинним під час проходження позивачем служби в податковій міліції.
Так, відповідно до статті 19 від Закону № 509-XII податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
За статтею 24 Закону № 509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу внутрішніх справ.
Статтею 26 Закону № 509-XII встановлено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей.
На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до статті 27 Закону № 509-XII форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюються в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
Згідно з пунктом 2 якої, поширено на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань».
Установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби крім служби та часу, передбачених зазначеною постановою, до вислуги років зараховується служба в податковій міліції (органах податкової поліції) на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
З викладеного слідує, що служба в податковій міліції здійснювалась позивачем в порядку, встановленому законодавством для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто має такий правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах рядового і начальницького складу, тому має зараховуватися до стажу служби позивача в органах внутрішніх справ України.
На користь вказаних тверджень суду також свідчить й висновок комісії ГУМВС України у Луганській області про обчислення стажу служби для встановлення окладу грошового утримання чи для виплати надбавки за вислугу років та визначення тривалості чергової відпустки, відповідно до якого станом на 01.11.2015 стаж ОСОБА_1 складає 05 років 06 місяців 17 днів, у тому числі й служба в податковій міліції з 19.02.2009 по 20.07.2012.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що служба позивача в податковій міліції була врахована до стажу його служби в органах внутрішніх справ України, відповідно, цей стаж має бути врахований й до стажу служби в поліції відповідно пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII.
При цьому, суд відхиляє як безпідставні посилання позивача на положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, оскільки вказана постанова встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років), який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 85774425).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано з неправильним обрахунком його стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, оголошення якого здійснено наказом Департаменту НПУ від 10.12.2015 № 18 о/с, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування вказаного наказу в частині встановлення позивачу станом на 07.11.2015 стажу служби в поліції.
Як наслідок, з урахуванням правових конструкцій, встановлених статтею 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати першого відповідача обчислити позивачу стаж служби в поліції станом на 07.11.2015 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, що стаж служби позивача в податковій міліції має бути зарахований до стажу служби в поліції, як такий, що входить до стажу служби в органах внутрішніх справ України.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок і виплату грошового забезпечення, з врахуванням вислуги років, в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції та компенсації за невикористану додаткову відпустку, суд вважає їх передчасними та такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Так, згідно з пунктом 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Пунктом 19 розділу І Порядку № 260 у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу поліції про підтвердження раніше не врахованого стажу служби.
Таким чином, з викладеного слідує, що перерахунок та виплата грошового забезпечення можливі тільки після прийняття відповідного наказу органу поліції, яким буде підтверджено раніше на врахований період служби.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням судом належного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений та не сплачував його при зверненні до суду з адміністративним позовом.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України в особі ліквідаційної комісії (місцезнаходження: 01601, місто Київ, Печерський район, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10, код за ЄДРПОУ 40111732), Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, Печерський район, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10, код за ЄДРПОУ 40108578) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 10 грудня 2015 року № 18 о/с в частині встановлення ОСОБА_1 станом на 07 листопада 2015 року стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, - 00 років 03 місяці 10 днів.
Зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України обчислити ОСОБА_1 станом на 07 листопада 2015 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні вимог про зобов'язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення, з врахуванням вислуги років, в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції та компенсації за невикористану додаткову відпустку відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова