Дата документу 03.01.2020
ЄУН 937/62/20
2-о/937/61/20
03 січня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Юрлагіної Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа - Мелітопольський міськийй відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявники звернулись до Мелітопольського міськрайонного суду із заявою, в якій просять встановити юридичний факт, що їх мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за національністю була «полька»; встановити факт неправильності запису в актовому записі про народження ОСОБА_1 , № 13, складеного 14.03.1964 року, в частині відомостей про національність матері та внести зміни до актового запису № 13 від 14.03.1964 складеного виконавчим комітетом Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області змінивши у графі «національність матері» з «українка» на «полька»; встановити факт неправильності запису в актовому записі про народження ОСОБА_2 , № 16 складеного 07.04.1955 року, в частині відомостей про національність матері та внести зміни до актового запису № 16 від 07.04.1955, складеного виконавчим комітетом Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, змінивши у графі «національність матері» з «українка» на «полька»; встановити факт неправильності запису в актовому записі про народження ОСОБА_3 , № 70 складеного 15.12.1959 року, в частині відомостей про національність матері та внести зміни до актового запису № 70 від 15.12.1959 року складеного виконавчим комітетом Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області змінивши у графі «національність матері» з «українка» на «полька».
Дослідивши доводи заявників та матеріали заяви суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
В даний час чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.
Проте, відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у аналізі судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від 19.06.2013р. зазначено, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо належності до певної національності.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, встановлення факту належності до певної національності не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа - Мелітопольський міськийй відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, про встановлення факту що має юридичне значення, необхідно відмовити.
Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 760/19921/16-ц.
Заявники звернулася із заявою про встановлення факту належності їх матері, а також їх до певної національності, посилаючись на помилковість таких відомостей, зазначених в актових записах про народження заявниць та її матері, що є, на їх думку, підставою для внесення змін до цих актових записів. Обґрунтовуючи заяву, вказано на відсутність первинних документів для внесення змін до актових записів цивільного стану і необхідність установлення обставин, що підтверджують їх вимоги. При цьому прийняте рішення про відмову у внесенні відповідних змін, дії чи бездіяльність органу ДРАЦС щодо внесення змін до актових записів цивільного стану не оскаржують.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 у справі № 398/4017/18.
Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду у порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 258,260, 261,293,315 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа - Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, про встановлення факту що має юридичне значення.
Копію ухвали направити заявникам разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна