Справа № 554/4080/15-к Номер провадження 11-кп/814/280/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
26 грудня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12014170010000651 за апеляційними скаргами прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 26 червня 2018 року,
Цим вироком частково задоволено заяву захисника ОСОБА_9 про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами. Вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 21.09.2015 скасовано та ухвалено новий вирок, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Святилівка Глобинського району Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, з останнім місцем роботи на посаді лікаря-інтерна станції екстреної швидкої медичної допомоги №2 м.Кременчук Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
засуджено за:
- ч.1 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до покарання у виді 3 років 21 день позбавлення волі;
- ч.1 ст.311 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі;
- ч.1 ст.313 КК України до покарання у виді 1 року 2 місяців обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 3 років 21 день позбавлення волі.
За ч.1 ст.307 КК України (по епізоду незаконного виготовлення, зберігання психотропних речовини з метою збуту та незаконного збуту психотропної речовини 02.12.2014 року) ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано в зв'язку із недоведеністю участі у вчиненні кримінального правопорушення.
На підставі ст.5, ч.5 ст.72 КК України (в редакції 26.11.2015), зараховано обвинуваченому у строк покарання період перебування під вартою з 21.09.2015 по 05.01.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Призначене ОСОБА_8 покарання визнано відбутим повністю та звільнено з-під варти негайно в залі суду.
Стягнуто з обвинуваченого на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 4521 грн.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
В іншій частині заяви захисника ОСОБА_9 відмовлено.
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 26.06.2018 скасувати, заяву захисника про перегляд вироку за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 21.09.2015 - без змін.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.
В ході розгляду провадження прокурор заявив клопотання про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обгрунтувавши його наявністю ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити його клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти клопотання прокурора, при цьому ОСОБА_8 зазначив, що повістки за адресою проживання він не отримував, а про хід розгляду та дати судових засідань дізнавався від захисника, який вказував, що його участь у розгляді не обов'язкова, перевіривши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у кількох злочинах, один з яких є тяжким, та знаючи про розгляд провадження в суді апеляційної інстанції і дати судових засідань, до Полтавського апеляційного суду не з'являвся, розглядом кримінального провадження не цікавився, не повідомив суд про фактичне місця свого проживання, тому є достатні підстави вважати про наявність ризику передбаченого п.4 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_8 зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з цим, враховуючи, що ОСОБА_8 проживає за місцем реєстрації, на сьогоднішній день працює на посаді лікаря з лікувальної фізкультури лікувально-діагностичного (поліклінічного) відділення Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня відновного лікування» з 13.03.2019, позитивно характеризується за місцем роботи, відсутні підстави вважати, що він буде переховуватися від суду.
При цьому усі свідки були допитані та їх показання оцінені судом першої інстанції, з часу звільнення з під варти 26.06.2018 ОСОБА_8 до дня розгляду клопотання не підозрюється у жодному із правопорушень, а тому відсутні також і ризики впливу ОСОБА_8 на свідків та продовження злочинної діяльності.
З огляду на вказане, оскільки прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним вище ризикам, враховуючи, що ОСОБА_8 не отримував судові повідомлення, так як вони направлялися не за місцем його фактичного проживання, у зв'язку з чим ОСОБА_8 не був обізнаний про обов'язковість його участі у апеляційному провадженні, колегія суддів дійшла висновку про необхідність обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з визначенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8 ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 179, 183, 194 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-прибувати до суду за кожним викликом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4