Справа № 533/648/19 Номер провадження 22-ц/814/2563/19Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
20 грудня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Абрамова П.С., Дряниці Ю.В.
за участю секретаря Ткаченко Т.І.
розглянувши в апеляційному суді в м. Полтаві в спрощеному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2019 року, ухвалене суддею Лизенком А.В., повний текст рішення складено 09.08.2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору, стягнення коштів.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому, з урахуванням поданих уточнень (а.с. 34,47) остаточно просив розірвати договір по платіжній картці № НОМЕР_1 та стягнути на його користь кошти в сумі 2631,64 грн., списані з картки № НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову вказував, що в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім'я відкрито карткові рахунки.
03.02.2019 року до нього зателефонувала оператор АТ КБ «ПриватБанк», яка повідомила про рух грошових коштів на його платіжній картці та її блокування.
Наступного дня він у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» отримав нову картку та просив закрити іншу платіжну картку № НОМЕР_1 .
Між тим, у банку повідомили про неможливість закрити вказаний рахунок, оскільки на картці обліковується заборгованість, так як 03.02.2019 року з даного рахунку було списано 26000 грн. (два платежі) по 13000 грн. через платіжну систему Приват24. Вказаний платіж було проведено невідомим йому громадянином ОСОБА_2 на користь невідомої особи ОСОБА_3 .
Оскільки він не здійснював вказаних операцій, то негайно звернувся до поліції із заявою про шахрайство. Вказані відомості внесені в ЄРДР за №12019170110000220 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Крім цього, в подальшому, відповідач в рахунок погашення вищевказаного боргу безпідставно списав з іншого карткового рахунку позивача №5168 7427 2645 9252 кошти в сумі 2631,64 грн.
Позивач вважає, що відповідач не виконав обов'язок щодо ідентифікації особи, яка ініціювала вищевказані платежі, таким чином, порушив вимоги законодавства.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.
Розірвано укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» договір банківського поточного рахунку в частині обслуговування платіжної картки № НОМЕР_1 .
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 2631,64 (дві тисячі шістсот тридцять одну грн. 64 коп.) грн.
Додатковим рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
З рішенням суду першої інстанції від 02 серпня 2019 року не погодився відповідач АТ КБ «ПриватБанк», оскарживши його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі представник банку, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального і матеріального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Вказує, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а не договір банківського рахунку.
Позивач визнав, що користувався кредитною карткою та кредитним лімітом до проведення спірних операцій.
Право Банку на збільшення кредитного ліміту передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Вважає, що кошти списані з рахунку позивача правомірно, оскільки переказ коштів у спірних операціях був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24.
Вхід в систему Приват24 був здійснений під авторизацією позивача за допомогою використання його фінансового телефону, з використанням особистої інформації, яка відома лише йому, відповідальність за зберігання та конфіденційність якої несе позивач, як і за операції, що проводяться в підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему Приват24, MobileBanking, з використанням передбачених Умовами засобів ідентифікації та аутентифікації.
Докази про те, що позивач звернувся до банку в передбачений договором строк для оскарження операцій по його рахунку та блокування відповідних рахунків, номеру мобільного фінансового телефону відсутні. Як і не надано ним доказів щодо своєчасного повідомлення банку про втрату/викрадення картки, пінкоду, сім-картки мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунку чи інші відповідні обставини. Ним не вжито заходів щодо запобігання втраті інформації, що є необхідною для авторизації та ідентифікації при надання банківських послуг.
Наявність кримінального провадження, на думку відповідача, не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивача.
Також вказує, що позивач зволікав із зверненням до банку з повідомленням про операції, які не вчиняв, а саме звернувся письмово до банку 06.03.2019 р., тоді як спірні операції по карті були проведені 03.02.2019 р.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 04.11.2019 р., позивач ОСОБА_1 прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу Банку, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.
За змістом ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Клопотання представника відповідача, що надійшло на електронну пошту суду 20.12.2019 р., про відкладення розгляду справи, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, у наданій на електронну пошту апеляційного суду заяві відповідач вказує на те, що ухвала Полтавського апеляційного суду про витребування доказів станом на 20.12.2019 року знаходиться в роботі фахівців Головного офісу ПриватБанку.
Крім цього, відповідач зазначає, що не може з'явитися в судове засідання у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.
Між тим, строк виконання ухвали апеляційного суду від 21.11.2019 р., копія якої отримана АТ КБ «ПриватБанк» 02.12.2019 р., встановлено до 15.12.2019 року, та у відповідача було достатньо часу для виконання вимог вказаної ухвали.
Також банком не надано доказів на підтвердження того, що представник АТ КБ «Приватбанк» не може брати участь в суді апеляційної інстанції у зв'язку з зайнятістю в інших судових засіданнях.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутність представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалося сторонами, що позивач ОСОБА_1 має емітовані АТ КБ «ПриватБанк» платіжні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 , термін дії яких не закінчився (а.с. 48), а між сторонами укладено договір банківського рахунку в розумінні ст.1066 ЦК України.
03.02.2019 року громадянином ОСОБА_2 з рахунку позивача ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_1 ) здійснено два платежі по 13000 грн. кожний, на поповнення картки № НОМЕР_4 , яка належить громадянці ОСОБА_3 (а.с.11, 80).
Факт списання коштів та їх сума визнаються відповідачем АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що списання банком коштів в сумі 26000 грн. здійснено неправомірно, так як між сторонами кредитний договір не укладався, а було укладено договір банківського рахунку, дозволу на списання коштів з якого позивач банку не надавав. При цьому, суд зазначив про відсутність у справі доказів на підтвердження того, що спірні операції на суму 26000 грн. проведено саме позивачем шляхом використання системи Приват24.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За ч.1 ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до ч.2 ст.1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ч.1 ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що жодного доказу наявності письмового кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Посилання відповідача на заяву про приєднання, Умови і правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті https:privatbank.ua/terms/ в мережі Інтернет, як підставу встановлення договірних кредитних відносин, судом не взято до уваги, так як позивачем не надано суду будь-якої заяви про приєднання, формулярів, стандартних форм або інших доказів наявності договору приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, як вказувалося вище, судом встановлено, що позивач не надавав згоду на кредитування рахунку на суму 26000 грн. Отже, наявність кредитних відносин між позивачем та відповідачем не доведена.
Твердження відповідача про те, що спірні операції проведено самим позивачем шляхом використання системи дистанційного обслуговування клієнтів Приват24, жодними доказами не підтверджені. При цьому, платником у банківських документах зазначено « ОСОБА_2 » (а.с.11, 80).
Встановивши, що між сторонами відсутня наявність кредитних відносин, а також перешкод, встановлених ч.1 ст.1075 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, розірвавши договір банківського рахунку, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», та стягнувши з відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти у сумі 2631,64 грн. з банківського рахунку, який обліковується за платіжною карткою № НОМЕР_3 , що вбачається з банківської виписки (а.с.66). Тоді як відповідачем не надано жодного обґрунтування та доказів правомірності підстав списання коштів.
Відповідачем не надано на вимогу апеляційного суду інформацію про рух коштів за карткою № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 .
Також суду не надано інформацію про те, коли саме та в якому розмірі встановлено кредитний ліміт на дану картку; чи підвищувався розмір кредитного ліміту по ній та яким чином й коли саме. Чи був підключений ОСОБА_1 до системи Приват24, коли саме та чи являвся він активним користувачем даної системи.
Крім того, не надано суду інформацію про те, у зв'язку з чим транзакції з переказу грошових коштів від 03.02.2019 р. з картки № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 , на суму по 13 000 грн. з поповнення карткового рахунку № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_3 громадянином ОСОБА_2 , проведені як службові операції з офісу ПриватБанку у м. Дніпро.
Таким чином, доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк», які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, належними і допустимими доказами не підтверджені. Отже, вірних висновків місцевого суду не спростовують.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а не договір банківського рахунку, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки згідно відповіді, направленої ОСОБА_1 відповідачем згідно заявки № 23470527 від 08.05.2019 р., АТ КБ «Приватбанк» зазначено щодо відкриття банківського рахунку та неможливість надати копію кредитного договору (а.с. 19 т. 1).
В анкеті-заяві про відкриття банківського рахунку не зазначено, який саме рахунок був відкритий на ім'я ОСОБА_1 , враховуючи наявність у нього трьох рахунків, а саме: депозитного, рахунку для перерахування нарахованих на депозит відсотків та кредитної картки (а.с. 155 т. 1).
Твердження відповідача про те, що позивач визнав факт користування кредитною карткою та кредитним лімітом до проведення спірних операцій також не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки доказів на підтвердження того, що позивач користувався кредитною карткою, відповідачем не надано.
Так, відповідно довідки АТ КБ «Приватбанк», з рахунку № НОМЕР_5 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , 03.02.2019 року було двічі здійснено списання коштів по 13000 грн., на загальну суму 26000 грн. Інших відомостей щодо користування позивачем кредитною карткою матеріали справи не містять. Надана банком виписка по картковому рахунку № НОМЕР_5 не містить руху коштів (том 1 а.с. 68, 109).
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач зволікав із зверненням до банку з повідомленням про операції, які не вчиняв, звернувшись лише 06.03.2019 р., тоді як спірні операції по карті були проведені 03.02.2019 р., - також не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки наступного дня позивач звернувся до відділення № 1 Кременчуцького відділу поліції ГУ НП України в Полтавській області з заявою про незаконне зняття коштів у сумі 26000 грн. з його кредитної карти, що підтверджується талоном-повідомленням № 42 від 04.02.2019 р. про прийняття органом поліції заяви позивача та витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1 а.с. 8).
Фактично відповідачем не надано доказів на спростування тверджень позивача, а також довідки про рух коштів, відповідно до якої переказ коштів з рахунку позивача на загальну суму 26000 грн. проведено як службову операцію з головного офісу АТ КБ «Приватбанк».
АТ КБ «Приватбанк» не було надано доказів на підтвердження сприяння позивачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного суду від 24.10.2019 року при розгляді справи № 173/1982/16-ц.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам.
Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційних скаргах мотивів колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді П.С.Абрамов
Ю.В.Дряниця