Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 276/231/16-ц
провадження № 61-13837св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватне підприємство фірма «Олфарм», публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Житомирська обласна дирекція публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»,
третя особа - відділ державної виконавчої служби Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства фірми «Олфарм» на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2016 року у складі судді Сульженка Л. П. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Коломієць О. С., Якухно О. М.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати приватне підприємство фірму «Олфарм» (далі - ППФ «Олфарм», підприємство), публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», після зміни організаційно-правової форми - приватне акціонерне товариство (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернутися до нотаріуса для зняття заборони на відчуження заставленого майна - споруди кафе на АДРЕСА_1 , зняти заборону на відчуження комплексу будівель сітроцеху на АДРЕСА_2 , зобов'язати відповідачів унести відомості до Державного реєстру іпотек про припинення договору іпотеки від 25 жовтня 2007 року та договору іпотеки від 13 травня 2008 року, укладених між ППФ «Олфарм» та ВАТ «Райффайзен Банк України», щодо іпотеки зазначеного майна.
Позовна заява мотивована тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області (далі - відділ ДВС Володарсько-Волинського РУЮ Житомирської області) знаходиться зведене виконавче провадження, зокрема, за виконавчим листом № 2/276/316/14, виданим Володарсько-Волинським судом Житомирської області, про стягнення з ППФ «Олфарм» на її користь заробітної плати за липень 2012 року в сумі 1 150,00 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 23 203,94 грн з відрахуванням належних платежів, та відшкодування моральної шкоди у сумі 500,00 грн. ППФ «Олфарм» рішення суду не виконує, підприємство фактично припинило здійснення господарської діяльності, відсутні кошти на банківських рахунках, частину майна підприємства відчужено, нерухоме майно передано в заставу АТ «Райффайзен Банк Аваль» за вказаними вище договорами іпотеки. У справі № 276/1128/15-ц вона просила припинити іпотеку на заставлене майно у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Рішенням Володарсько-Волинським суду Житомирської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 січня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову, оскільки вимог про зняття заборони відчуження, внесення відповідних записів у Державний реєстр вона у зазначеній справі не заявляла. Зазначала, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» погоджується зняти із заставленого майна таку заборону, проте ППФ «Олфарм» перешкоджає цьому, що унеможливлює виконання державним виконавцем рішення суду про стягнення присуджених на її користь коштів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2016 року позов задоволено; зобов'язано ППФ «Олфарм», АТ «Райффайзен Банк Аваль» провести державну реєстрацію припинення іпотеки, реєстраційний номер обтяження № 5906990, та заборони відчуження, реєстраційний номер обтяження № 5907287, споруди кафе на АДРЕСА_1 ; провести державну реєстрацію припинення іпотеки, реєстраційний номер обтяження 7169189, та заборони відчуження, реєстраційний номер обтяження 7169409, комплексу будівель сітроцеху на АДРЕСА_2 ; зобов'язано АТ «Райффайзен банк Аваль» подати до Черняхівської державної нотаріальної контори документи для державної реєстрації припинення іпотеки реєстраційний номер обтяження 7169189, та заборони відчуження, реєстраційний номер обтяження 7169409; зобов'язано Житомирську обласну дирекцію АТ «Райффайзен банк Аваль» подати до Черняхівської державної нотаріальної контори документи для державної реєстрації припинення іпотеки, реєстраційний номер обтяження 5906990, та заборони відчуження, реєстраційний номер обтяження 5907287; стягнуто з ППФ «Олфарм», АТ «Райффайзен банк Аваль» та Житомирської обласної дирекції АТ «Райффайзен банк Аваль» на користь держави витрати зі сплати судового збору по 183,74 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» підтвердило у листі від 10 листопада 2015 року відсутність заборгованості за кредитним договором, який забезпечувався вказаними вище договорами іпотеки, у такому разі відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, відомості про припинення іпотеки та про зняття заборони відчуження підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2016 року рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ППФ «Олфарм» не подало до нотаріуса відповідних документів для зняття заборони із заставленого майна, чим порушує право ОСОБА_1 на своєчасне виконання судового рішення про стягнення з цього підприємства на її користь коштів, судом першої інстанції встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ППФ «Олфарм», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2016 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справу передано до Верхового Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не є стороною договорів іпотеки, правовідносини між ОСОБА_1 та ППФ «Олфарм» щодо стягнення коштів регулюються Законом України «Про виконавче провадження», яким не передбачено право стягувача заявити вимоги про зняття заборони відчуження майна та зобов'язання внести відомості до Державного реєстру іпотек про припинення договорів іпотеки; право ОСОБА_1 на отримання коштів за судовим рішенням не порушуються, оскільки ППФ «Олфарм» передало відділу ДВС Володарсько-Волинського РУЮ Житомирської області для реалізації майно підприємства; заявлення позивачем вимог у цій справі порушує права ППФ «Олфарм» як боржника за виконавчим провадженням, зокрема право запропонувати ті види майна, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Також зазначає, що суди порушили порядок звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи, стягнення на яке проводиться у разі відсутності у такого боржника коштів.
Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу
У запереченнях, поданих у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2016 року - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 жовтня 2007 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль», уклало ППФ «Олфарм» кредитний договір № 012/110/708.
Виконання зобов'язань ППФ «Олфарм» за вказаним кредитним договором забезпечувалося двома договорами іпотеки, укладеними між ППФ «Олфарм» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»: від 25 жовтня 2007 року, за умовами якого ППФ «Олфарм» передало в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» споруду кафе на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Слюсар Л. А. в реєстрі за № 1516, зареєстровано заборону на відчуження зазначеного майна, реєстраційний номер обтяження № 5907287 та іпотеку, реєстраційний номер обтяження № 5906990;
від 13 травня 2008 року, відповідно до якого ППФ «Олфарм» передало в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» комплекс будівель сітроцеху на АДРЕСА_2, посвідчений у Володарсько-Волинській державній нотаріальній конторі за № 682, зареєстровано заборону на відчуження зазначеного майна, реєстраційний номер обтяження 7169409, та іпотеку, реєстраційний номер обтяження 7169189.
Згідно з відомостей з державного реєстру іпотек розмір зобов'язання ППФ «Олфарм», за яким реєструвалося обтяження за договором іпотеки від 25 жовтня 2007 року та договором іпотеки від 13 травня 2008 року, становить 325 000,00 грн, строк виконання - до 23 жовтня 2013 року.
04 грудня 2014 року постановою державного виконавця відділу ДВС Володарсько-Волинського РУЮ Житомирської області відкрито виконавче провадження ВП 45654463 про стягнення 24 853,94 грн з ППФ «Олфарм» на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2/276/316/14, виданим на виконання судового рішення про стягнення з ППФ «Олфарм» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою за листопад 2012 року у розмірі 1 150,00 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 23 203,94 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500,00 грн.
12 грудня 2014 року зазначене виконавче провадження постановою державного виконавця відділу ДВС Володарсько-Волинського РУЮ Житомирської області приєднано до зведеного виконавчого провадження № 35855772 про стягнення коштів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 01 червня 2016 року № 601/Д1-В121/62 станом на 01 червня 2016 року заборгованість ППФ «Олфарм» за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 012/110/708 відсутня.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначена стаття Конвенції спрямована на захист права приватної власності особи від будь-якого посягання.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини під терміном «майно» слід розуміти, зокрема кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 07 травня 2002 року, § 40).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
З огляду на пункт 3 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», підставою для реєстрації обтяжень є, в тому числі, визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання та в інших випадках, передбачених законодавством.
У підпункті 5.1 пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Суди встановили, що ППФ «Олфарм» має у власності нерухоме майно, на яке виконавча служба не може звернути стягнення у зв'язку обтяженнями, накладеними на підставі договорів іпотеки, укладеними між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ППФ «Олфарм».
АТ «Райффайзен Банк Аваль» у листі від 10 листопада 2015 року підтвердило, що банк підготував до нотаріальних контор документи для зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення договору іпотеки, погоджується сплатити бюджетні платежі за вчинення цих дій, проте покладає на ПП «Олфарм» зобов'язання щодо оплати послуг нотаріуса.
Установивши, що ППФ «Олфарм» ухиляється від виконання судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів, АТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержатель не має заперечень щодо зняття обтяжень з нерухомого майна та припинення іпотеки, суди попередніх інстанції в даному конкретному правовідношенні з ОСОБА_1 , врахувавши принципи добросовісності, справедливості, розумності та їх реалізації при виконанні судових рішень, дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення договору іпотеки.
У статті 44 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, передбачалася черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів, згідно з якої вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами задовольняються у третю чергу.
Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні підлягають задоволенню у порядку черговості, суди обґрунтовано вважали, що зняття обтяжень з належних ППФ «Олфарм» споруди будівель сітроцеху та кафе забезпечує належне справедливе і пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
Верховний Суд вважає неприйнятними доводи касаційної скарги щодо порушення права ППФ «Олфарм» запропонувати ті види майна, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу та недотримання порядку звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки у цій справі питання звернення стягнення на майно у виконавчому провадженні не вирішувалося.
Щодо відсутності порушення прав позивача, то зазначені доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки невиконання рішення суду, яке стосується захисту цивільних прав та обов'язків ОСОБА_1 , є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та статті 6 Конвенції щодо виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, яке має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» («Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), заява № 18357/91, рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року; «Шмалько проти України», заява № 60750/00, рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року).
За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом зняття обтяжень з нерухомого майна, на яке може бути звернено стягнення у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» при виконанні судових рішень, не суперечить закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного підприємства фірми «Олфарм» залишити без задоволення.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик