Справа № 1-26/2010
Іменем України
29 березня 2010 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Ітріна М.В.,
при секретарі - Андреєвої Ю.В., за участю прокурора Юрочкіної Н.В., потерпілого ОСОБА_1, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_4, представника служби у справах дітей Новоодеської райдержадміністрації Миколаївської області ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса кримінальну справу по обвинуваченню неповнолітнього
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя автономної республіки Крим, росіянина, громадянина України, учня 9 класу Новосафронівської ЗОШ Новоодеського району Миколаївської області, не судимого, інвалідом не являється, проживаючого з матір'ю (ОСОБА_4) за адресою: АДРЕСА_1
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
03 серпня 2008 року біля 12.00 год. неповнолітній підсудний ОСОБА_6, перебуваючи на АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, проявивши злочинну недбалість, не передбачивши можливих тяжких наслідків, завдав удару ногою по рамі велосипеду, на якому сидів неповнолітній ОСОБА_1 Внаслідок цього потерпілий не втримавши рівновагу впав з велосипеда на тверде покриття дороги й отримав тілесні ушкодження у виді задньо-внутрішнього вивиху кісток правого передпліччя, апофізіоліза (перелому по типу «зеленої вітки») надмищелка правової ліктевої кістки зі зміщенням, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.
Підсудний ОСОБА_6 свою вину в інкримінуємому йому злочині не визнав і суду пояснив, що 03.08.2008 р., на АДРЕСА_1, ОСОБА_7, який знаходився з ним поруч, зупинив ОСОБА_1, який їхав на велосипеді. Після цього, ОСОБА_7 вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_1 та запропонував останньому їхати далі. При цьому ОСОБА_6 тупнув ногою по землі, від чого ОСОБА_1 можливо злякавшись впав на землю з велосипедом.
Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_6 не визнав своєї вини в необережному заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, суд дійшов висновку, що його вина доведена в ході судового розгляду справи і підтверджується наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 03.08.2008 р. знаходився на канікулах у бабусі ОСОБА_8 в АДРЕСА_1. Біля 11.00 год. до нього прийшов ОСОБА_9, з яким на велосипеді поїхали по селу. На АДРЕСА_1 їх зупинили ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ОСОБА_1 залишався за кермом, а ОСОБА_9 зліз з багажника. ОСОБА_6 почав утримувати велосипед за багажник, на якому знаходився ОСОБА_1 потім ударив ногою по вилці чи рамі велосипеду, від чого він впав з велосипеда на праву руку, яку вивернув. Повернувшись до бабусі розповів їй про цей випадок.
Пояснення потерпілого співпадають зі свідченнями ОСОБА_9, який суду показав, що 03.08.2008 р. з ОСОБА_1 на його велосипеді поїхали від його бабусі ОСОБА_8 до нього в гості. На АДРЕСА_1 біля будинку ОСОБА_6 їх зупинив останній, а також ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ОСОБА_9 зліз з багажника велосипеда, а ОСОБА_1 залишився за кермом велосипеда, опираючись одною ногою на землю, а друга на велосипеді. ОСОБА_6 вдарив ногою під сидіння велосипеда і ОСОБА_1 впав на асфальт. Після цього було видно, що він зламав руку.
Свідчення як потерпілого, так і ОСОБА_9 підтверджуються поясненнями ОСОБА_10, який вказав, що за два дня до цієї події ОСОБА_1 образив його та ОСОБА_6 перед іншими товаришами. 03.08.2008 р., він, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 сиділи на узбіччі АДРЕСА_1 біля будинку останнього. Зупинили ОСОБА_1 та ОСОБА_9, які мимо проїжджали на велосипеді. Почали з'ясовувати стосунки з ОСОБА_1, який був за кермом і утримував велосипед. Далі, він відволікся в сторону ОСОБА_11, який просив не з'ясовувати стосунки, а коли повернувся то побачив, що ОСОБА_1 впав і плакав із-за травми руки. Тут же ОСОБА_11 запитав у ОСОБА_6 навіщо він це зробив.
Свідок ОСОБА_11 дав суду аналогічні свідчення допитаних свідків та доповнив, що бачив як ОСОБА_6 вдарив ногою по рамі під сидінням велосипеда, на якому знаходився ОСОБА_1 Останній від цього удару впав на асфальт, заплакав від болі та пішов з ОСОБА_9 додому.
Наведене узгоджується з висновком судово-медичної експертизи від 12.09.2008 р., в якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ушкодження у виді заднього внутрішнього вивиху кісток правого передпліччя, апофізіоліза (перелому по типу «зеленої вітки») надмищелка правої ліктьової кістки зі зміщенням, які відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я (а. с. - 33).
Крім того, вина ОСОБА_6 підтверджується випискою з історії хвороби потерпілого здійсненої 05.08.2008 р., з якої випливає, що ОСОБА_1 встановлено діагноз у виді - заднього внутрішнього вивиху кісток правого передпліччя, апофізіоліза (перелому по типу «зеленої вітки») надмищелка правої ліктьової кістки зі зміщенням (а. с. - 10).
Заявою ОСОБА_12 від 04.08.2008 р. на ім'я начальника Новоодеського РВ про заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень його пасинку - ОСОБА_1 (а. с. - 14).
Таким чином, дослідивши всю сукупність доказів, суд дійшов висновку про винність підсудного ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а саме в необережному заподіянні ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Органом досудового слідства підсудний звинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Однак в ході судового слідства вина ОСОБА_6 в умисному заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому не знайшла свого підтвердження, внаслідок чого суд перекваліфікував дії підсудного на заподіяння тілесних ушкоджень з необережності, що передбачена ст. 128 КК України.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи вбачається, що тілесне ушкодження отримане внаслідок падіння потерпілого на землю. Судом з'ясовано, що завдаючи удар ногою по рамі велосипеду ОСОБА_6 не передбачав можливості отримання в результаті цього ОСОБА_1 вказаних тілесних ушкоджень, хоча повинен був й міг їх передбачити (злочинна недбалість). Про це свідчать як покази свідків, так і те, що він завдав лише один удар по велосипеду, а не тулубу потерпілого.
Що стосується цивільного позову прокурора Новоодеського району в особі держави в інтересах Миколаївської обласної дитячої лікарні до законного представника неповнолітнього підсудного - ОСОБА_4, то він підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1206 ЦК особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
За правилами ст. 1179 ЦК неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
В ході розгляду справи судом встановлено вину ОСОБА_6 у необережному заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 Неповнолітній підсудний проживає з матір'ю, не має самостійного доходу, власних коштів або майна на яке може бути звернене стягнення.
З'ясовано, що потерпілий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Миколаївській обласній дитячій лікарні з 04.08.2008 р. по 18.08.2008 р., тобто 14 ліжко днів.
Відповідно до довідки вказаної лікарні (а. с. - 85), вартість одного ліжко-дня складала 141,43 грн. Крім того, лікарнею були видані медикаменти на лікування потерпілого на суму 61,75 грн.
Таким чином, матеріальний збиток спричинений позивачу в інтересах якого виступає прокурор становить 2041,77 грн (141,43 грн * 14 днів + 61,75 грн), який підлягає безспірному стягненню з ОСОБА_4 на користь лікарні.
Вимоги законного представника потерпілого - ОСОБА_2 щодо стягнення з винної особи матеріальної шкоди в розмірі 893 грн та моральної шкоди в сумі 2000 грн підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
За правилами статей 1166, 1167 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК).
На підтвердження свої матеріальних вимог ОСОБА_2 надала суду докази, що підтверджують витрати на ліки в сумі 32,73 грн і на проїзд до лікарні в сумі 17,64 грн. решта матеріальних вимог позивачем не доведена.
Компенсація моральної шкоди у грошовому виразі, з урахуванням вчиненого злочину, підлягає задоволенню частково, оскільки внаслідок характеру та кількості отриманих тілесних ушкоджень потерпілий переніс моральні та фізичні страждання.
При визначенні виду і міри покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, а також те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості. Його позитивну характеристику за місцем навчання та проживання. Вчинення злочину вперше.
Обставини, які пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_6 є вчинення злочину неповнолітнім.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 відсутні.
Санкцією ст. 128 КК передбачені покарання у виді громадських, або виправних робіт, або обмеження волі.
В силу ст. 98 КК до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань, як, зокрема, громадські та виправні роботи.
З огляду на ч. 1 ст. 100 КК ураховуючи, що неповнолітній ОСОБА_6 не має постійної чи тимчасової роботи, а на момент винесення вироку йому виповнилося 16 років, суд вважає за можливе застосувати до нього такий вид покарання як громадські роботи.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 128 КК України і призначити йому покарання у виді - 30 (тридцять) годин громадських робіт.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишити попередній - підписка про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Миколаївської обласної дитячої лікарні (р/р 35425004001292 УДК в Миколаївській області, МФО 826013, код ОКПО 02007070) заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 2041,77 (дві тисячі сорок одна гривень 77 коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 50,30 грн в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди і 2000 грн моральної шкоди, а всього 2050,30 (дві тисячі п'ятдесят гривень 30 коп.) гривень.
В решті вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржено на протязі 15 діб до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд.
Головуючий