Справа № 2-а-52
2010
іменем України
04 березня 2010 року м. Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі: головуючої судді- Ніточко Л.Й., при секретарі Борковській Н.М., з участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Адамчук О.Я, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Самбір справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії за 2007-2008 роки, як дитині війни,
ОСОБА_3 04.01.2010 року звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області, в якому вказує, що є дитиною війни. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", їй з 01 січня 2006 року до пенсії повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2008 роках така допомога їй не виплачувалася. Верховна Рада Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів » призупинила дію вищезгаданої статті. Однак Конституційний Суд України своїм рішенням визнав неконституційними положення статтей даних законів. Отже невиплата їй соціальної допомоги є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Про факт порушення її прав їй стало відомо після висвітлення зазначених подій у пресі. Сума невиплаченої державної соціальної допомоги становить 2512 гривень 70 копійок. Просить поновити строк звернення до суду та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі нарахувати і виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну надбавку до пенсії за 2007-2008 роки.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов позивачки підтримала і дала суду пояснення, аналогічні викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Адамчук О.Я. в судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати розмір надбавки за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком", як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році було проведено перерахунок пенсії - нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, в розмірі 10%, починаючи з 01 січня 2008 року, а саме: січень-березень (47.00 х 3 м-ці) - 141.00 гривню; квітень-червень (48.10 х 3 м-ці) - 144.30 гривні; липень-вересень(48,20 х 3 м-ці) - 144.60 гривні; жовтень-грудень (49.80 х 3 м-ці) - 149.40 гривень, всього за 12 місяців 2008 року виплачено 579 гривень 30 копійок. Виходячи з наведеного, та, приймаючи до уваги факт пропуску позовної давності, просила в позові відмовити.
Вислухавши в судовому засіданні представника відповідача, оглянувши та оголосивши документи, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно даних пенсійного посвідчення та паспорта (а.с.4,5) позивач ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, щомісячного або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, є інвалідом 11 групи.
Також представник відповідача не заперечував, що позивач зверталася щодо перерахунку їй надбавки до пенсії, їй зроблено перерахунок пенсії та додатково виплачено як дитині війни у 2008 році надбавки до пенсії по 10 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно, тобто 579 гривень 30 копійок. Також зроблено перерахунок пенсії - проведено нароахування та виплату надбавки до пенсії як дитині війни з 01 січня 2007 року по 31.12.2007 року, всього на суму 240 гривень 45 копійок. Згідно довідки відповідача (а.с.17) позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком при повному стажі.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.
Однак Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежується дія ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008, визнані неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
У відповідності з ч.2 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України щодо питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України є обов"язковими на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. А згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року було відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право щодо нарахування та виплати їй щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум, тому позов в цій частині вимоги позивача за вказаний період підлягає задоволенню.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня по 08 липня 2007 року включно, оскільки до прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року №6-рп/2007 про визнання неконституційним, зокрема, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначені норми Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" були чинними та підлягали виконанню, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у підвищенні розміру пенсії за цей період, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача і в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року включно, так як ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачена зазначена виплата, п.п.2 п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-У1 була викладена в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дана норма в період з січня до 21 травня 2008 року була чинною і таке підвищення виплачувалося ОСОБА_3 у встановленому розмірі, а положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнане неконституційним лише 22.05.2008 року на підставі рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується лише до пенсій передбачених цим законом. Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Суд вважає також за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" надбавки до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі по ненарахуванню та невиплаті позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є протиправними. В порядку ч.2 ст.11 КАС України суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу надбавки до пенсії у розмірах, що передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А відповідно до ч. 2. ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. А тому суд вважає, що немає підстав для застосування строків позовної давності по даній справі.
Так як функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області,що відповідає чинному законодавству, то ОСОБА_3 правильно визначила відповідачем по цій справі управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі.
Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 46 ч.2, 107ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", ст.ст.62, 71 п.12, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58, п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст.6-10, 11 ч.2, 17, 143, 158-160, 162, Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_3 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_3 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум.
В решта позовних вимогах - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через Старосамбірський районний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис -
Копія вірна:
Суддя Л.Й. Ніточко
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 09 березня 2010 року.