Справа № 2а-25317/09/1270
Категорія 2.19
«11» лютого 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод пролетарій» до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №192 від 05.05.2009 року, -
25 серпня 2009 року Закрите акціонерне товариство «Лисичанський склозавод пролетарій» звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області в якому зазначило, що 05.05.2009 року ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» отримало рішення УПФУ в м.Лисичанську №192 від 05.05.2009 року, яким накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40858,90 грн. та нарахування пені в розмірі 408,59 грн. за прострочення сплати страхових внесків у період з 21.03.2005 року по 21.04.2005 року. Позивач не погоджується зі вказаним рішенням у зв'язку з наступним. Відповідно до Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий місяць 2005 року позивача було зобов'язано сплатити до 21.03.2005 року суму 983388,51 грн. З урахуванням переплати за попередній період в сумі 72809,10 грн., позивач за період з 21.02.2005 року по 17.03.2005 року додатково сплатило 1001064,35 грн., що призвело до переплати за лютий 2005 року на суму 90484,94 грн. Відповідно до Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2005 року ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» за період з 21.02.2005 року по 19.04.2005 року додатково сплатило 1021275,79 грн., що призвело до переплати за березень 2005 року на суму 66845,35 грн. Таким чином, на думку позивача, він не тільки не мав простроченої заборгованості за вказані періоди, а й значно переплачувало страхові внески в рахунок подальших зобов'язань, у зв'язку з чим, просить визнати недійсним рішення УПФУ в м.Лисичанську №192 від 05.05.2009 року, яким накладено стягнення на ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» у вигляді штрафу в розмірі 40858,90 грн. та нарахування пені в розмірі 408,59 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що повністю підтримує заперечення, які маються в матеріалах справи.
У судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_1, спеціаліста 1 категорії, АДРЕСА_1, яка в судовому засіданні пояснила наступне. Позивач станом на 01.03.2005 року мав кредитне сальдо в сумі 308989,50 грн. З 01.03.2005 року по 21.03.2005 року було перераховано до Пенсійного фонду страхових внесків на суму 707022,94 грн. Станом на 21.03.2005 року згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стає до сплати звіт за лютий 2005 року в сумі 1169588,32 грн., у зв'язку з чим у підприємства виникла заборгованість у розмірі 192315,47 грн. на яку нараховується штрафна санкція та пеня згідно ч.9 ст. 106 Закону. Підприємство сплатило суму заборгованості 22 березня 2005 року у зв'язку з чим склалося кредитне сальдо в сумі 131408,38 грн. У період з 24 березня 2005 року по 19 квітня 2005 року підприємство перерахувало до Пенсійного фонду страхові внески в сумі 798280,29 грн. Станом на 20.04.2005 року стає до сплати звіт за березень 2005 року в сумі 1112002,78 грн. Згідно з цим у підприємства виникає заборгованість в сумі 216273,50 грн. на яку нараховується штрафна санкція та пеня. Підприємство сплатило суму заборгованості 21 квітня 2005 року.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю управлінь Пенсійного фонду України є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частиною 3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до правил ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 Закрите акціонерне товариство «Лисичанський завод «Пролетарій» взято на облік в УПФУ в м.Лисичанську.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Частиною 6 вказаної статті встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Пунктом 3 частини 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
Станом на 01.03.2005 року позивач мав кредитне сальдо в сумі 308989,50 грн. З 01.03.2005 року по 21.03.2005 року ним було перераховано до Пенсійного фонду страхових внесків на суму 707022,94 грн. Станом на 21.03.2005 року згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу став до сплати звіт за лютий 2005 року в сумі 1169588,32 грн., у зв'язку з чим у підприємства виникла заборгованість у розмірі 192315,47 грн. на яку було нараховано штрафну санкцію та пеню згідно ч.9 ст. 106 Закону. Підприємство сплатило суму заборгованості 22 березня 2005 року у зв'язку з чим склалося кредитне сальдо в сумі 131408,38 грн. У період з 24 березня 2005 року по 19 квітня 2005 року підприємство перерахувало до Пенсійного фонду страхові внески в сумі 798280,29 грн. Станом на 20.04.2005 року став до сплати звіт за березень 2005 року в сумі 1112002,78 грн. Згідно з цим у підприємства виникла заборгованість в сумі 216273,50 грн. на яку було нараховано штрафну санкцію та пеню. Підприємство сплатило суму заборгованості 21 квітня 2005 року. Вищезазначене підтверджується актом звірки розрахунків по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, підписаним керівником й бухгалтером ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій».
У зв'язку з вищенаведеним, Рішенням начальника управління ПФУ в м.Лисичанську №192 від 25 травня 2009 року до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський » застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 40858,90 грн. та пені в розмірі 408,59 коп. за несвоєчасну сплату страхових внесків (арк. справи 6).
Посилання позивача на порушення відповідачем строку давності, то воно на увагу суду не заслуговує у зв'язку з тим, що згідно ч.15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, суд прийшов висновку, що Рішення №192 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 05.05.2009 року винесено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому, підстав для задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» не має.
За змістом ст.94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бютжету України не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод пролетарій» до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №192 від 05.05.2009 року відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя