Справа № 2а- 25307/09/1270
Категорія 3.3.3
Іменем України
15 лютого 2009 року м.Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління МВС України в Луганській області, Алчевського МВ УМВС України в Луганській області про визнання наказу Головного управління МВС України у Луганській області №748 від 22 липня 2009 року та наказу Алчевського МВ УМВС України в Луганській області №321 від 22 липня 2009 року про звільнення незаконним, зобов'язання поновити на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
25 серпня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в якому він просить визнати незаконними наказ головного управління МВС України в Луганській області №748 від 22 липня 2009 року та наказ Алчевського міського відділу ГУМВС України в Луганській області №321 від 22 липня 2009 року по особовому складу, який був виданий на підставі наказу №748, про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України з посади міліціонера стройового підрозділу ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб, підпорядкованого Алчевському МВ ГУМВС України в Луганській області, зобов'язати відповідача поновити його на службі на колишній посаді стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на службу в органи внутрішніх справ України він був прийнятий 15.05.93 року, в теперішній час знаходиться в званні старшого прапорщика міліції. На день звільнення з органів внутрішніх справ України обіймав посаду міліціонера стройового підрозділу ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб підпорядкованого Алчевському МВ ГУМВС Україні в Луганської області. 22 липня 2009 року, відповідно до наказу Алчевського міського відділу ГУМВС України в Луганської області № 321 від 22.07.09 року по особовому складу, який був виданий на підставі наказу №748 від 22.07.09 Головного управління МВС України в Луганській області, був звільнений з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Таке звільнення позивач вважає незаконним у зв'язку з тим, що 14.07.09 року в ході проведення мобільною групою УГБ ГУМВС України в Луганської області перевірки організації службової діяльності ІТТ Алчевського МВ ГУМВСУ, в ході якої під час перезміни чергових нарядів, коли позивач ще не прийняв зміну, було виявлено, що в камерах знаходились заборонені до зберігання речі, які були вилучені перевіряючим під час контрольного обшуку. В світлових нішах з боку камерного блоку на час перевірки також знаходились заборонені до зберігання речі. Позивач зазначає, що звільнення його зі служби було поспішним і необгрунтованим, оскільки перевірка проводилась у той час коли він ще не прийняв зміну та не мав можливості виявити у камерах заборонені до зберігання речі, про що свідчіть відсутність його підпису в журналі перезмін. У ст.12 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України передбачено окрім крайнього заходу, у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, ще 7 видів дисциплінарних стягнень. При звільненні позивача зі служби відповідач не врахував термін його служби в органах МВС з 1993 року, цілком позитивну характеристику по місцю служби, його достатній рівень кваліфікації і ту обставину, що згідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнення з органів внутрішніх справ, як стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Позивач вважає, що за таких обставин відповідач порушив порядок звільнення, встановлений законом. Крім того, позивач зазначив, що відповідач, порушуючи діюче законодавство, після його звільнення, 01.08.09 став проводити атестацію, з якою він був не згоден, та про що зробив запис. Крім того, відповідно до ч. 1 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарної провини, начальник призначає службове розслідування. Наказу про службове розслідування за фактом «дисциплінарної провини» позивача не було, з тим, що по даному факту проводиться розслідування, позивача ніхто не інформував. Відповідно до ч. 1 ст.14 Дисциплінарного статуту, в разі порушення службової дисципліни декількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо, проте відповідач, порушуючи дисциплінарний статут видав наказ, яким звільнив одночасно всіх.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, суду надав аналогічні позовній заяві пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, суду пояснив, що 14 серпня 2009 року співробітниками управління громадської безпеки ГУМВС України в Луганській області була здійсненна раптова перевірка організації діяльності ІТТ Алчевського МВ ГУМВСУ в Луганській області. У ході перевірки були виявлені грубі порушення вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення», Наказу МВС України від 20 січня 2005 року №60дск, яким затверджена інструкція «Про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України». Відповідно до вказаної інструкції, затримані та взяті під варту особи підлягають обшуку, а їх речі огляду. З метою вилучення заборонених для зберігання в камерах речей та предметів в обов'язковому порядку в ОВС здійснюється огляд камер утримання в ІТТ осіб. Під час обшуку вилучаються предмети не дозволені для зберігання в камерах. Під час перезміни чергових нарядів огляд камер та обшук утримуваних осіб інспектором - черговим ІТТ капітаном міліції капітаном міліції Сторчеусом В.М. та міліціонером ІТТ старшим прапорщиком міліції ОСОБА_1 проводився не якісно в результаті чого, у порушення вимог інструкції, в камерах знаходилися заборонені до зберігання речі, які були вилученні перевіряючими під час контрольного обшуку. В світлових нішах камер з боку камерного блоку на час перевірки також знаходились заборонені до зберігання речі, а саме: гроші, гральні карти, 2 електричних чайника, газові запальнички, одноразові станки для гоління, металевий посуд, металеві консервні банки. У журналі обліку адміністративно арештованих не завжди фіксувався час звільнення їх з ІТТ, у зв'язку з чим не можливо встановити повноту відбуття адміністративного покарання. Крім того, у порушення вимог наказу МВС України від 02.12.2008 року №638, в журналі первинного обстеження та надання медичної допомоги не фіксувався час прибуття бригади швидкої медичної допомоги, у зв'язку з чим, не можливо перевірити своєчасність наданої кваліфікованої медичної допомоги. Камери та службово-господарчі приміщення знаходяться в антисанітарному стані.
Окрім цього, за час служби позивач п'ять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме: за втрату службового посвідчення наказом Алчевського МВ від 28.01.2003 року №23 оголошено сувору догану; за порушення ст. 11 Закону України «Про міліцію» наказом начальника Алчевського МВ від 29 вересня 2003 року №244 оголошено зауваження; за низькі показники в роботі, халатне відношення до службових обов'язків наказом начальника Алчевського МВ від 13.01.2005 року №14 оголошено зауваження; за грубе порушення вимог пункту 2.46 наказу МВС України від 20.01.2005 року №60дск наказом начальника Алчевського МВ від 11.02.2008 року №47 оголошено догану; за порушення вимог наказу МВС України від 20.01.2005 року №60дск наказ начальника Алчевського МВ від 04.11.2008 року №429 оголошено догану. У зв'язку з чим зазначив, що Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області вважає цілком виправданим звільнення ОСОБА_1 з ОВС за порушення дисципліни.
Представник другого відповідача, Алчевського МВ УМВС України в Луганській області підтримав пояснення, надані представником Головного управління МВС України в Луганській області, просив суд відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність виданого Наказу про звільнення, суд керувався положеннями ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”(далі -Положення).
Відповідно до Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460 ст. 1 службова дисципліна - дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції України, законів України, актів Президента України, КМУ, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та присяги працівника ОВС України.
Згідно ст. 2 цього Статуту дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України, звільнення з органів внутрішніх справ є одним із видів дисциплінарного стягнення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що цей вид дисциплінарного стягнення може застосовуватися при систематичних порушеннях дисципліни, або при вчиненні грубого порушення. Вид стягнення обирає начальник, який його накладає, на підставі матеріалів службового розслідування та з урахуванням обставин справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, при визначені виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєю вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідно до п. 1.6 інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, діяльність ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ ґрунтується на суворому дотриманні законності, принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації з прав людини, інших міжнародних норм і стандартів поводження з ув'язненими та затриманими, Законів України „Про міліцію”, „Про попереднє ув'язнення” та інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів МВС України, а також цієї інструкції.
Згідно з п.2.9.2 Наказу МВС України від 20 січня 2005 року №60дск, відповідно до своїх службових обов'язків позивач зобов'язаний, разом із черговим, що змінюється, під контролем відповідального від керівництва міського, районного, лінійного органу, детально оглянути камери, усі інші приміщення ІТТ, а також його будівлю із зовнішнього боку, переконатися в справності замків, обладнання, засобів зв'язку й сигналізації.
Відповідно до 2.64 Наказу МВС України від 20 січня 2005 року №60дск, з метою вилучення заборонених для зберігання в камерах речей та предметів, що можуть бути використані для нападу, а також виявлення підкопів, руйнування стін ІТТ, пошкодження шлейфів засобів охоронно-попереджувальної сигналізації в обов'язковому порядку під час ранкової та вечірньої зміни чергових нарядів проводиться огляд камер та обшук утриманих в ІТТ. Покамерна перевірка з повним обшуком утриманих осіб організовується відповідальним від керівництва ОВС та проводиться силами особового складу стройового підрозділу ІТТ, двох чергових (помічників чергових) ІТТ, постових, вивідних (тих, що змінюються, і тих, що заступають на службу), начальником ІТТ.
Судом встановлено, що 14 серпня 2009 року співробітниками управління громадської безпеки ГУМВС України в Луганській області була здійсненна раптова перевірка організації діяльності ІТТ Алчевського міського ГУМВСУ в Луганській області.
У ході перевірки були виявлені грубі порушення вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення», Наказу МВС України від 20 січня 2005 року №60дск, яким затверджена інструкція «Про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України».
Під час перезміни чергових нарядів огляд камер та обшук утримуваних осіб інспектором - черговим ІТТ капітаном міліції капітаном міліції Сторчеусом В.М. та міліціонером ІТТ старшим прапорщиком міліції ОСОБА_1 проводився не якісно в результаті чого, у порушення вимог інструкції, в камерах знаходилися заборонені до зберігання речі, які були вилученні перевіряючими під час контрольного обшуку.
Вказані обставини також підтверджуються довідкою про перевірку організації охорони та конвоювання спецконтингенту від 14 липня 2009 року (а.с.80).
Відповідно до висновків службового розслідування за фактом надзвичайних подій в Алчевському МВ ГУМВСУ від 22 липня 2007 року, за грубе порушення вимог п.п.2.9.2; 2.64 наказу МВС України від 20 січня 2005 року №60дск, що виразилось у неякісному проведенні обшуку камер та утримуваних осіб, інспектора-чергового ІТТ Алчевського МВ ГУМВСУ старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 рекомендовано було звільнити з органів внутрішніх справ за п 63 „є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (а.с.56-62).
Наказом №748 від 22 липня 2009 року про покарання окремих співробітників і керівників Алчевського МВ та УГБ ГУМВСУ, за грубе порушення вимог п.п.2.9.2; 2.64 наказу МВС України від 20 січня 2005 року №60дск, що виразилось у неякісному проведенні обшуку камер та утримуваних осіб, інспектора-чергового ІТТ Алчевського МВ ГУМВСУ старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п 63 „є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (а.с.47-49).
Відповідно до ч. 7 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
З Наказом №748 від 22 липня 2009 року ОСОБА_1 був ознайомлений 1 серпня 2009 року, про що свідчить його підпис (а.с.8-12).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Наказом №321 о/с від 22 липня 2009 року по особовому складу, старшого прапорщика міліції, міліціонера стройового підрозділу ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб, підпорядкованого Алчевському міському відділу Головного управління МВС України в Луганській області ОСОБА_1, на підставі наказу начальника ГУМВС №748 від 22 липня 2009 року звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил України за п.63 „є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України. Наказ оголошено всьому особовому складу (а.с.7).
Листом від 22 липня 2009 року № 46/15727 позивач був повідомлений про те, що наказом №321 о/с від 22 липня 2009 року він звільнений з органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим йому необхідно з'явитися в кабінет №31 для отримання трудової книжки, військового квитка та копії з наказу про звільнення (а.с.84).
Згідно акту від 22 липня 2009 року, ОСОБА_1, трудову книжку та військовий квиток отримувати відмовився (а.с.86).
Відповідно до рапорту від 21 серпня 2009 року, з 22 липня 2009 року по 21 серпня 2009 року ОСОБА_1 за трудовою книжкою, військовим квитком до сектору кадрового забезпечення Алчевського міського відділу не звертався (а.с.85).
Згідно п.п.1.1-1.2 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України 22.03.2005 року № 181, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за № 559/10839, атестування проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи та підтвердження професійного рівня працівників відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.
Відповідно до атестаційного листа за період з березня 2005 року по липень 2009 року, затвердженого начальником Алчевського МВ ГУМВСУ викладені характеризуючи старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 відомості негативного змісту, а саме: ОСОБА_1 характеризується посередньо, ініціативу та наполегливість не проявляв, при повсякденній діяльності потребував контролю з боку керівництва. Нормативні акти, керівні накази, інструкції, законодавство, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ та співробітників ізолятору тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб знав, однак до виконання покладених на нього функціональних обов'язків ставився недбало. Не вживав необхідних заходів щодо якісного огляду камер, перевірки та оформлення належним чином передач спецконтингенту. На зауваження керівництва, щодо усунення недоліків в роботі, критику не реагував. Систематично припускав порушення вимог „Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання ОВС України”, затвердженої наказом МВС України від 20 січня 2005 року №60дск (а.с.13-14).
Зазначені відомості збігаються з даними, викладеними в службовій характеристики на старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, міліціонера стройового підрозділу ІТТ затриманих і взятих під варту осіб підпорядкованого Алчевському МВ ГУМВСУ, затвердженій заступником начальника відділу, начальником міліції громадської безпеки Алчевського МВ ГУМВСУ (а.с.83).
Таким чином, надана до матеріалів справи позитивна службова характеристика, складена без зазначення періоду служби та дати її складання, без врахування думки безпосереднього керівника та не затверджена начальником Алчевського МВ ГУМВС України в Луганській області, не може бути врахована судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 було проведено відповідно до вимог ст.18 Ддисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.4 Наказу МВС України від 22 березня 2005 року №181 „Про затвердження інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ”
Доводи позивача про те, що 14 липня 2009 року він не прийняв зміну спростовуються постовою відомістю внутрішнього поста №1 біля камер 1-9 з охорони осіб, що утримуються в ІТТ Алчевського МВ ГУМВС України в Луганській області, відповідно до якої, постовий ОСОБА_1 о 20.00 17 липня 2009 року прийняв зміну у ОСОБА_3 та о 08.00 15 липня 2009 року здав зміну ОСОБА_4 Вказані відомості перевірив і прийняв черговий ОСОБА_5, що підтверджується його підписом (а.с.51-53).
З журналу проведення інструктажів чергових нарядів ІТТ Алчевського МВ УМВС інв.№2125 вбачається, що 14 липня 2009 року з ОСОБА_1 був проведений інструктаж та звернуто увагу на дотримання наказу МВС №60 дск від 21.01.2005, що підтверджується підписом останнього (а.с.54-55).
Крім того, згідно з табелем виходів співробітників ІТТ Алчевського МВ УМВС України в Луганській області за липень 2009 року, за 14 липня 2009 року ОСОБА_1 зараховано чотири години робочого часу, 15 липня 2009 року шість годин робочого часу (а.с.111).
Відповідно до пояснень представника відповідача в судовому засіданні, чотири години 14 липня 2009 року рахуються за фактично відпрацьований робочий час з 20.00 до 24.00 14 липня 2009 року, а шість годин робочого часу 15 липня 2009 року рахуються за фактично відпрацьований робочий час з 00.00 до 08.00 15 липня 2009 року, тобто з часу прийняття зміни постовим ОСОБА_1 о 20.00 14 липня 2009 року по час здачі зміни о 08.00 15 липня 2009 року.
З огляду на вищезазначене, суд не погоджується з доводами позивача, про те, що його звільнення було поспішним та не обґрунтованим, без урахування всіх обставин по справі, з порушенням встановленого законом порядку звільнення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представниками відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до головного управління МВС України в Луганській області, Алчевського МВ УМВС України в Луганській області про визнання наказу Головного управління МВС України у Луганській області №748 від 22 липня 2009 року та наказу Алчевського МВ УМВС України в Луганській області №321 від 22 липня 2009 року про звільнення незаконним, зобов'язання поновити на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 20 лютого 2010 року.
Суддя Р.С.Твердохліб