Справа №2 „а”-4347/09
02 квітня 2010 року м. Луганськ
Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого: судді - Запорожченко О.О.,
при секретарі - Макаровій Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Прокуратури м. Луганська про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб, -
Позивачі звернулись до суду з позовом до Прокуратури м. Луганська про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб.
У судовому засіданні представником прокуратури м. Луганська було заявлене клопотання про закриття провадження у справі, на підставі того, що дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що в позовній заяві заявлені вимоги, які не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та відсутні інші вимоги щодо вирішення публічно-правового спору, представник прокуратури м. Луганська вважає неможливим розглядати та вирішувати позовні вимоги про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб прокуратури м. Луганська в порядку адміністративного судочинства, та на підставі наведеного згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України просить закрити провадження по даній справі.
Позивачі у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого клопотання.
Суд, заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо рішення, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1)спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних, повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється на публічно-правові справи:
? що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
? що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
? про накладення адміністративних стягнень;
? щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених,підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до управлінської сфери. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Як встановлено судом, правовідносини, що склалися між сторонами, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства. Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов'язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі слід закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 111, 121, 157, 160, 165 КАС України, суд, -
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Прокуратури м. Луганська про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб.
Роз'яснити позивачам право на звернення до суду в порядку кримінального судочинства щодо вимог про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб Прокуратури м. Луганська.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Головуючий: суддя О.О.Запорожченко