Справа № 336/1066/19
Пр. № 2 /336/1669/2019
13 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Щасливої О.В.,
при секретарі Морозовій В.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Плужника М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю та перебування на утриманні чоловіка,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю та перебування на утриманні ОСОБА_2 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В заяві вказала, що з 1974 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За життя її чоловік працював на підприємстві вугільної промисловості, виконуючи роботи з особливо шкідливими умовами праці, які перелічені в Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України. Розмір пенсії, яку отримував чоловік в управлінні Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області, значно перевищував розмір отримуваної позивачем пенсії. Хоча позивач і зареєстрована в м. Запоріжжі, фактично вона проживала разом з чоловіком до його смерті в селі Братському Михайлівського району Запорізької області, де вони оселилися у 1989 році, а до того проживали у селі Щасливому Оріхівського району Запорізької області, куди переїхали з Середньої Азії у 1982 році. Вона та її покійний чоловік є батьками трьох дітей, 1976, 1983 та 1986 років народження, один з яких загинув. Спільне проживання та ведення спільного господарства вони не припиняли навіть коли формально шлюб між ними був припинений, а розлучення ініціювала вона у відповідь на прояви авторитаризма та психологічного насильства з боку чоловіка, який був владною особою, що бажала всі події та все оточення підпорядковувати власній волі. Проте спільне життя не припинялося не на один день, вони ставали батьками дітей, запис про батька яких вчинений на підставі заяви ОСОБА_2 . Бюджет подружжя був сформований переважно за рахунок джерел доходів чоловіка, на чиєму утриманні фактично перебувала позивач, оскільки його доходи значно перевищували її власні, а вона подовгу взагалі не працювала через необхідність догляду за дітьми та організації комфортного побуту для родини. Розгляд заяви ОСОБА_1 про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника увінчався отриманням відповіді Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 23.03.2018 року про відмову у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника через відсутність документів, які засвідчували б факт перебування на утриманні померлого годувальника. Вказане рішення містить рекомендацію звернутися до суду для встановлення факту перебування на утриманні у чоловіка.
У зв'язку з викладеним позивач просить про встановлення факту спільного проживання однією сімьєю з ОСОБА_2 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , визнання за нею права на отримання пенсії ОСОБА_2 з дати звернення за пенсією по втраті годувальника, тобто з 20 березня 2018 року.
Ухвалою судді від 28.02.2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в суді підтримала вимоги позову, просить про його задоволення. Зазначила, що її перебування з 2005 року на реєстраційному обліку в будинку АДРЕСА_1 , який має статус гуртожитку, зумовлено бажанням зберегти право на кімнату у цьому гуртожитку, в якому до укладення шлюбу проживала донька позивача і ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Разом з тим позивач постійно проживала разом з чоловіком в селі Братському Михайлівського району. Що стосується зауважень представника відповідача про нетривале існування шлюбу, зазначила, що фактично вона перебуває у шлюбі з 1974 року, саме в цей рік він і був зареєстрований. Проте небажання поступатися один одному молодих та імпульсивних дружини та чоловіка призвели до його формального розірвання. Але емоційного розриву між подружжям не відбулося тому вони продовжували проживати разом до самої смерті чоловіка, народжувати дітей, батьком яких зареєстрований ОСОБА_2 , та спільно виховувати їх. Питання оформлення шлюбу з метою впорядкування відносин чоловіка та дружини в зрілому віці ініціював ОСОБА_2 , на що вона погодилась, наслідком чого стала повторна реєстрація шлюбу 11 серпня 2015 року, за трагічним спливом обставин - як раз напередодні смерті чоловіка.
Представник позивача підтримав вимоги позову. Просить про ухвалення рішення на користь своєї довірительки.
Представник відповідача - Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, належним чином повідомленого про дату, час та місце вирішення заяви, - до суду не з'явився, клопотання про розгляд справи у його відсутність суду не надав.
Вказані обставини в силу ст. 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність представника відповідача.
З відзиву на позов відповідача випливає, що позивачем не доведений факт перебування на утриманні ОСОБА_2 , на що вказують різні місця реєстрації вказаних осіб, а також нетривалий строк перебування в шлюбі, який укладений лише за два з половиною місяці до смерті ОСОБА_2 . Означені фактичні дані спростовують викладені в позові твердження про тривале спільне проживання осіб.
У зв'язку з викладеним представник відповідача просить про відмову у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення позивача, показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі ст. ст. 315 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема пунктом 2 частини 1 вказаної статті передбачено розгляд судом справ про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Наданими суду фактичними даними встановлено, що з 18 серпня 1974 року ОСОБА_1 знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , смерть якого сталася 31 жовтня 2015 року (а. с. 10, 58). Подружжя є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 (а. с. 54, 57).
За роз'ясненнями п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту
перебування особи на утриманні померлого має значення для
одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди , якщо допомога, яка надавалась, була
для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не
є підставою для відмови у встановленні факту перебування на
утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом
засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка
надавала йому утримання.
Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними
особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості
встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні.
У відповідності до п. 3 вказаної постанови у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення
підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право,
суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому
провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи,
залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що
вони мають право подати позов на загальних підставах.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 28.01.2019 року, яка набрала законної сили, заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні залишена без розгляду через наявність у вказаних правовідносинах спору про право, тому означена справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Як випливає з наданих суду довідок (а. с. 11), розмір пенсії, яку отримував чоловік позивача управлінні Пенсійного фонду України Михайлівського району Запорізької області як особа, зайнята на підземних роботах, становив 2913 грн. 43 коп., тоді як розмір пенсії заявника на день смерті її чоловіка обчислюється сумою в 1243 грн. 53 коп. (а. с. 12, 13).
Листом від 23.03.2018 року Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відмовило заявнику в призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника, вмотивуваши це рішення відсутністю документа, який підтверджував би перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка (а. с. 16-17).
Довідку про цей факт отримати неможливо, а наявність або відсутність цього факту оцінюється судом по мірі вивчення наданих заявником фактичних даних.
Про постійне проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_2 та ведення з ним спільного бюджету аж до смерті ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчать пояснення позивача, які в силу положень цивільного процесуального законодавства є джерелом доказів в справі, показання допитаних судом свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зазначили, що подружжя Константінових, односельцями яких є свідки, проживало разом в злагоді до смерті чоловіка, виховувало трьох дітей, один з який передчасно у юному віці пішов з життя через загибель, їхній бюджет здебільшого формувався за рахунок доходів померлого чоловіка.
Аналогічні показання дала суду свідок ОСОБА_10 , яка пояснила, що заявник та ОСОБА_2 є її батьками, які спільно проживали та виховували її та двох її молодших братів. На реєстраційний облік в м. Запоріжжі мати стала через наполягання свідка, яка переїжджаючи з гуртожитку, попросила мати зареєструватися в кімнаті, де вона проживала, з метою збереження права на житло. Що стосується розлучення батьків, свідку це не було відомо, батьки не присвячували дітей у ці події, проте жодного прояву нарізного проживання вони не виказували, тому і сприймалися і дітьми, і оточенням як подружжя, ким вони, власне, і були. Розірвання шлюбу могло статися через жорсткий характер батька, підкорятися якому мати, яка також має вибуховий темперамент, не бажала.
Наведені судом докази переконують суд в тому, що ОСОБА_1 проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 та перебувала на його утриманні на момент його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перелічені докази дають підстави для задоволення заяви, тому що від встановлення факту залежить реалізація заявником права на отримання пенсії, розмір якої є вищим, ніж розмір отримуваної нею, а встановити цей факт у позасудовому порядку не стало можливим.
На висновки суду на користь задоволення позовних вимог не впливають твердження представника відповідача про нарізне проживання подружжя та нетривалий стаж їхнього шлюбу, оскільки ці твердження у відповідності до вимог змагальності цивільного судочинства позивач спростувала наданими нею фактичними даними, посилання на які зробив суд.
Вирішуючи вимогу про визнання за позивачем права на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника, суд не вбачає підстав для їхнього задоволення, оскільки предметом доказування в цій справі є встановлення факту перебування на утриманні у фізичної особи, питання ж про призначення того чи іншого виду пенсії залежить від багатьох критеріїв, а не лише від отримання утримання від годувальника, щодо яких (критеріїв) сторони фактичні дані не надавали, спрямовуючи знаряддя доказування в русло доведення та спростування факту утримання.
Вимога про визнання права на означений вид пенсії з певної дати, а саме з дати звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, також не підлягає задоволенню через відсутність будь-яких даних на підтвердження цієї дати.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, 4, 76-80, 263, 265, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-А, ЄДРПОУ 41248959, задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день смерті чоловіка ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала з ним однією сім'єю та перебувала на його утриманні.
Решту вимог залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Щаслива