23.12.19
336/3878/19
2-а/336/97/2019
23 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючої судді Жупанової І.Б., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ДПП капрала поліції Лісового Миколи Миколайовича (адреса: м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-А) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 поштою звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що 08.06.2019 р. посадовою особою інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ДПП капралом поліції Лісовим М.М., відносно нього була винесена постанова серії НК № 008917 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КпАП України за порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху та накладено штраф в розмірі 510 грн.
За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він на автомобільному шляху М-05 Київ-Одеса, 78 км. керуючи напівпричепом TAD Classic 40-3 д.н. НОМЕР_1 перевозив великогабаритний вантаж, а саме с/г техніку з дозволом № 13128901-1144 НГ в якому зазначені два тз супроводу Fiat Doblo днз НОМЕР_2 та Ford Transit днз АЕ3091НС, але при зупинці автомобілі супроводу були відсутні, чим порушив п. 22.5 ПДР України.
Посилаючись на те, що Правил дорожнього руху він не порушував, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, докази винуватості відсутні, проте відповідач всупереч вимогам закону безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просить суд визнати дії відповідача неправомірними, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.
Також позивач акцентує увагу суду на тому, що наявність автомобілів прикриття обов'язкова лише про перевезенні вантажу, що перевищує ширину - 3,5 м. і довжину 24 м. Враховуючи, що дозвіл видається на кілька поїздок, відповідачем не взято до уваги, що позивач віз інший ніж в дозволі груз з іншими габаритними показниками, габаритно-ваговий контроль у встановленому законом порядку не проходив, наявність автомобілів прикриття - не обов'язкова, а постанова про адміністративне правопорушення - незаконна.
Ухвалою від 06.09.2019 р. у справі відкрито провадження та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження межах наданого судом строку надав відзив на позов. В якому зазначив, що твердження позивача є хибними а вимоги безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Вивчивши обставини справи, враховуючи доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.06.2019 р. інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ДПП капралом поліції Лісовим М. М. була винесена постанова серії НК № 008917 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КпАП України за порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху та накладено штраф в розмірі 510 грн.
За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 08.06.2019 р. на автомобільному шляху М-05 Київ-Одеса, 78 км. керуючи напівпричепом TAD Classic 40-3 д.н. НОМЕР_1 перевозив великогабаритний вантаж, а саме с/г техніку з дозволом № 13128901-1144 НГ в якому зазначені два тз супроводу Fiat Doblo днз НОМЕР_2 та Ford Transit днз АЕ3091НС, але при зупинці автомобілі супроводу були відсутні, чим порушив п. 22.5 ПДР України.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів,правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України встановлено,що за спеціальними правилами здійснюється перевезення небезпечних вантажів,рух транспортних засобів та їх составів у разі,коли хоч один з їх габаритів перевищує,зокрема,за шириною 2,6 м.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
Статтею 35 Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Як встановлено судом підставою для зупинки транспортного засобу позивача стало виявлення можливого порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР.
На відрізку дороги М-05 08.06.2019р. близько 16:10 год., екіпажем патрульної поліції був виявлений транспортним засобом DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом TAD, номерний знак НОМЕР_4 , який рухався в правій крайній смузі, яким здійснювалось перевезення вантажу, що перевищував візуально встановлені параметри, а саме ліва сторона вантажу виступала за межі смуги, в якій рухалися транспортні засоби, та частково знаходилась над сусідньою смугою з лівої сторони. Вказані обставини також визнавались позивачем при пред'явленні позову.
Таким чином у відповідача було достатньо підстав вважати, що особа могла вчинити адміністративне правопорушення, а отже зупинка транспортного засобу була виконана з дотриманням вимог ст. 35 Закону. Поряд з тим перевищення габаритних розмірів вантажу, що перевозиться можливе не лише за допомогою спеціального контролю, а і за допомогою відповідної товарно-транспортної накладної, якою встановлено параметри вантажу, що і було виконано відповідачем або іншої дозвільної документації, що перевозиться.
З Правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № ЗО від 18.01.2001 (далі - Правила) вбачається, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5.
Відповідно до п. 32.1 ПДР, з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
Також, частиною другою ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі -дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил).
Пунктами 25-28 ПДР визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР. зокрема правопорушення передбачені ст. 132-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач безпосередньо став свідком вчинення вищезазначеного правопорушення, а позивач в свою чергу не оспорює факту керування транспортним засобом, здійснюючи перевезення вантажу.
У даному випадку позивач посилається на додані документи до позову, а саме дозвіл на перевезення техніки, що перевищує габаритні розміри, зокрема, в самому дозволі вказано параметри транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, ширина якого потребує обов'язкового супроводу автомобілями прикриття, оскільки в самому дозволі зазначені габарити транспортного засобу Шириною в 3 метри 75 сантиметрів, а отже відповідно до п. 27 Постанови № ЗО КМУ обов'язковим є супровід. Тому твердження позивача, щодо того, що він перевозив менший вантаж ніж наданий дозволом не відповідає дійсності, оскільки встановлені параметри транспортного засобу самі по собі допускають перевищення. Зокрема важливо також зазначити, що відповідно до п. 4 Постанови №30 дозвіл видається на підставі одного з документів, який підтверджує сплату Укравтодору за використання шляхової ділянки з певним навантаженням та визначенням маршруту, а отже він видається на одну поїздку а не декілька, як зазначає позивач, що в свою чергу може бути порушенням умов надання відповідного дозволу.
Відтак, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною у повному обсязі, та підтверджена поясненнями позивача викладеними у його позові. А твердження позивача, щодо правомірності встановлення габаритних розмірів в місцях габаритно-вагового контролю не стосується суті вчиненого правопорушення оскільки, порушення відсутності супроводу було встановлено за допомогою відповідних дозвільних документів.
Відповідно до ст.249,276 КУпАП інспектор патрульної поліції має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, де він несе службу в той час.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення позивача, відповідач, керуючись законом, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 132-1 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. (п'ятсот десять), що в межах санкції цієї статті. Після чого у присутності позивача було винесено Постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП. (вказане підтверджується змістом постанови долученої до матеріалів справи).
Щодо тверджень позивача, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 у зв'язку з відсутністю в ній запису про технічний засіб, яким здійснювалась фото відео фіксація, суд приходить до висновку, що такий запис є обов'язковим у випадку притягнення особи до відповідальності за правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі, у даному випадку правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі, а отже у відповідності до останніх змін внесених до ст. 283 КУпАП такий запис виконується лише у випадку коли він проводився, оскільки такий запис не проводився, запис не є обов'язковим, що в свою чергу, чітко визначено законодавцем. А отже, як відслідковується з самої постанови, вона повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду у своїй постанові ід 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Суд на підставі ст.2 КАС України перевірив чи діяв відповідач на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням цих повноважень з метою, з якою вони надані, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена ним з дотриманням вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7,9,251,280,283 КУпАП, Правилами дорожнього руху України п.1.3,п.9.2»б», ст.ст.2,70,72,257,286 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ДПП капрала поліції Лісового Миколи Миколайовича (адреса: м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-А) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Суддя Жупанова І.Б.