П О С Т А Н О В А Справа № 2 «а»-171/ 2010 рік
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ .
12 березня 2010 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу в складі :
головуючого - судді Масалітіної Н.А.
при секретарі Глоба О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання незаконною бездіяльність щодо невиплати грошової допомоги учаснику ліквідації на ЧАЄС та інваліду війни, суд,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з вищеназваним позовом до відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Довгинцівської районної у місті ОСОБА_3 Ради , посилаючись на те , що він являється інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язано з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Має право на пільги і соціальний захист надані йому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ). Зокрема, статтею 48 вказаного Закону йому передбачена виплата щорічної допомоги. на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, які щорічно встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України». ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Ради (далі Відповідач), йому постійно нараховує вказані виплати у меншому розмірі, що є грубим порушенням чинного законодавства. Також, він має статус інваліда війни і тому, відповідно до п.27 статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 - XI від 22.10.1993р. має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, розмір яких також встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу Адміністративного Судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягає саме положення статті 48 Закону № 796-ХП, та статті 13 Закону № 3551- XI, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.05.2005р. та №183 від 12.03.2008р.
Кабінетом Міністрів України вже прийнято за постійну практику, при складанні бюджету України на відповідний рік вносити обмеження до вказаних законів, що є грубим порушенням його прав, як громадянина, і при тому, що розрахунок мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік , то у тому ж таки Законі вводяться дискримінаційні положення відносно його конституційних прав на які й посилається відповідач.
Його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, та допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на цьому наполягає Відповідач, таке право надано Державою і закріплено відповідними законами №796-ХН та №3551 -XI.
Оскільки таке право декларовано Державою, то відповідно Держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе свій обов'язок по своєчасній та повній виплаті коштів на оздоровлення та щорічної допомоги інвалідам війни саме у розмірах, які нею ж і визначені.
Отже, наявність його права щодо отримання щорічної допомоги на оздоровлення, та щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірах, які визначені законами №796-ХІІ, та № 3551 -XII, є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України { ст.46 Конституції України).
Згідно положення статті 92 Конституції України винятково законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною 20 статті 1 Бюджетного Кодексу України визначено, що Закон про Державний бюджет України - це закон, що затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного року.
Положення статті 22 Конституції У країни передбачають заборону звуження вмісту і об'єму існуючих прав і свобод при ухваленні нових законів, або внесенні змін до законів, що діють.
Зміни внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» дії статті 48 Закону №796 - XII, та статті 13 Закону №3551 - XI була грубим порушенням Основного Закону України, тому позивач вважає, що Відповідач зобов'язаний був керуватися Конституцією України як законом прямої дії і здійснити нарахування на оздоровлення саме в розмірах 4-х мінімальних заробітних плат і щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком за 2008 таки діють і у Законі України «Про Державний бюджет України на 2009рік» , незважаючи на Рішення Конституційного Суду України. Саме така хибна практика зневаги до чинного законодавства у питаннях соціального захисту і продовжується Відповідачем.
З цих же міркувань виходив і Конституційний Суд України, приймаючи Рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., №26-рп/ від 27.11.2008р. - якими було встановлено, що «...законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.».
Незважаючи на те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території У країни, остаточними і такими, що не можуть бути оскарженими, Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив йому в гарантованому Конституцією і ст. 48 Закону №796-ХІІ, та ст. 13 Закону № 3551-XI праві.
Позивач вважає , що відмова Відповідача є незаконною, оскільки згідно частині першій статті 71 Закону № 796-ХП державні соціальні гарантії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами, та частиною третьою статті 2 Закону № 3551- XI «...нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними».
Судова практика свідчить, що його вимоги щодо перерахунку розмірів грошової допомоги на оздоровлення та допомоги інвалідам війни до 5 травня є справедливими і цілком обґрунтованими, відповідають нормам Конституції і законам України.
Недоотримані ним виплати допомоги на оздоровлення за період з 2006року по 2008рїк відповідно ст. 48 Закону №796-ХІІ на час звернення до суду - складають:
За 2006рік необхідно до виплати 1464грн.(366грн.мінімальна з/плата х4)
За 2007рік необхідно виплатити 1644грн (411грн.мінімальна з/платах4)
За 2008рік необхідно виплатити 1922грн.(498грн.мінімальна з/плата х4), фактично за період з 2006року по 2008рік необхідно було виплатити 5100грн(1464грн.+1644грн.+1922грн.), фактично з 2006р.по 2008р. виплачено 270грн.(90грн.х3)
Загальна сума невиплачених коштів на оздоровлення за період з 2006року по 2008рік становить: 4714грн (5100грн.-270грн.)
Недоотримана ним виплата допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті): Закону № 3551 - XI - складає :
2006р.необхідно сплатити 2513грн.(359грн.х7)
2007р.необхідно сплатити 2842грн. (406грн.х7)
2008р.необхідно сплатити 3367грн. (481грн.х7)
за 2009рік мінімальна пенсія на момент виплати вказаної допомоги становить
498грн. отже різниця в невиплачених коштах становить:3486грн. (498грн.х 7)
Всього за період з 2006року по 2009рік йому належало сплатити Відповідачем 12280грн., фактично йому сплачено за період з 2006року по 2009рік -1300грн.(270грн.+300грн.+350грн.+380грн.)
.
Загальна сума невиплачених коштів допомоги до 5 травня йому як інваліду
війни становить: 10908грн.
Виходячи з наведенного , позивач просить
1. Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської у місті ради по відмові йому як інваліду війни та інваліду третьої групи 1-ої категориї постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи у перерахунку за 2006рік, 2007рік, 2008рік та 2009рік разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
2.Стягнути борг з УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у місті
ОСОБА_3 Ради за неперерахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006рік , за 2007рік , за 2008рік та 2009рік в розмірі 10908грн.
3.Зобов'язати УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у місті ОСОБА_3 Ради щорічно здійснювати йому як інваліду війни третьої групи виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (мінімальних пенсій).
4.Стягнути борг з УПСЗН виконкому Довгинцівської у місті ради за
неперерахування разової грошової допомоги на оздоровлення за 2006рік , за 2007рік , за 2008рік у розмірі 4714грн.
1. Зобов”язати УПСЗН виконкому Довгинцівської у місті ради щорічно
здійснювати йому як інваліду третьої групи 1-ої категорії постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи виплату разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (мінімальних пенсій).
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив їх задовольнити судом в повному обсязі.
Позивач просить суд поновити строк позовної давності для звернення до суду , оскільки про своє порушене право взнав лише в листопаді 2009року .
Представник позивача позовні вимоги позивача підтримав і просив їх задовольнити судом в повному обсязі, просив поновити позивачу строк позовної давності для звернення з позовом до суду, оскільки позивач взнав про своє порушене право лише в листопаді 2009року.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно ст.95 ч.2 Конституції України, будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначається виключно Законом України „Про державний бюджет України „. Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно- правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України , Бюджетного кодексу України та Закону України „Про державний бюджет України”. Норми , які вводяться цим Законом, діють протягом бюджетного року і є пріорітетними щодо інших законів і фінансування витрат , повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Кабмину України доручалось здійснювати застосування цих норм , виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.
Згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної в місті ради управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, виділених на соціальний захист на соціальне забезпечення мешканців району, отримує бюджетні призначення на відповідний рік, забезпечує їх цільове використання, надає звіти головним розпорядникам бюджетних коштів і управлінню не надано повноважень щодо самостійного визначення розміру або самостійної заміни розміру допомог. Тому управління діяло в межах своєї компетенції, протиправної бездіяльності, яка порушила права, свободи та інтереси громадян, не допускало і є неналежним відповідачем по справі.
Згідно п.20 розділу П ЗУ „Про державний бюджет України „ на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, встановлено , що у ст. 13 ЗУ „Про статус ветеранів війни”, гарантії їх соціального захисту” частину п”яту викладено в редакції , що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога в розмірах, які визначаються КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008року, згадані положення п.20 розділу П ЗУ „Про державний бюджет України” щодо ст.13 ЗУ України „Про статус ветеранів війни „ визнані неконституційними, але грошову допомогу позивач отримав в квітні 2008року, а зазначені положення ЗУ „Про державний бюджет України на 2008рік” визнані неконституційними лише 22.05.2008року, і втрачають чинність з дня ухвалення Констиуційним Судом України цього Рішення. Позивач пропустив строк позовної давності.
Суд , вивчивши матеріали справи , заслухавши позивача , представника позивача та представника відповідача , вважає позов позивача таким , що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 являється інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язано з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Має право на пільги і соціальний захист надані йому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ). Зокрема, статтею 48 вказаного Закону йому передбачена виплата щорічної допомоги. на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, які щорічно встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України». ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Ради (далі Відповідач), йому постійно нараховує вказані виплати у меншому розмірі , що є грубим порушенням чинного законодавства. Також, він має статус інваліда війни і тому, відповідно до п.27 статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 - XI від 22.10.1993р. має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, розмір яких також встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу Адміністративного Судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягає саме положення статті 48 Закону № 796-ХП, та статті 13 Закону № 3551- XI, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.05.2005р. та №183 від 12.03.2008р.
Кабінетом Міністрів України вже прийнято за постійну практику, при складанні бюджету України на відповідний рік вносити обмеження до вказаних законів, що є грубим порушенням прав Позивача , як громадянина, і при тому, що розрахунок мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік , то у тому ж таки Законі вводяться дискримінаційні положення відносно конституційних прав Позивача , на які й посилається відповідач. Право Позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, та допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на цьому наполягає Відповідач, таке право надано Державою і закріплено відповідними законами №796-ХН та №3551 -XI.
Оскільки таке право декларовано Державою, то відповідно Держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе свій обов'язок по своєчасній та повній виплаті коштів на оздоровлення та щорічної допомоги інвалідам війни саме у розмірах, які нею ж і визначені.
Отже, наявність права Позивача щодо отримання щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірах, які визначені законами №796-ХІІ, та № 3551 -XII, є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України { ст.46 Конституції України).
Згідно положення статті 92 Конституції України винятково законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною 20 статті 1 Бюджетного Кодексу України визначено, що Закон про Державний бюджет України - це закон, що затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного року.
Положення статті 22 Конституції У країни передбачають заборону звуження вмісту і об'єму існуючих прав і свобод при ухваленні нових законів, або внесенні змін до законів, що діють.
Зміни внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» дії статті 48 Закону №796 - XII, та статті 13 Закону №3551 - XI були грубим порушенням Основного Закону України, тому суд вважає, що Відповідач зобов'язаний був керуватися Конституцією України як законом прямої дії і здійснити нарахування на оздоровлення саме в розмірах 4-х мінімальних заробітних плат і щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком за 2008 таки діють і у Законі України «Про Державний бюджет України на 2009рік» , незважаючи на Рішення Конституційного Суду України. Саме така хибна практика зневаги до чинного законодавства у питаннях соціального захисту і продовжується Відповідачем.
З цих же міркувань виходив і Конституційний Суд України, приймаючи Рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., №26-рп/ від 27.11.2008р. - якими було встановлено, що «...законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.».
Незважаючи на те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території У країни, остаточними і такими, що не можуть бути оскарженими, Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив Позивачу в гарантованому Конституцією і ст. 48 Закону №796-ХІІ, та ст. 13 Закону № 3551-XI праві.
Суд вважає , що відмова Відповідача є незаконною, оскільки згідно частині першій статті 71 Закону № 796-ХП державні соціальні гарантії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами, та частиною третьою статті 2 Закону № 3551- XI «...нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними».
Судова практика свідчить, що вимоги Позивача щодо перерахунку розмірів грошової допомог и на оздоровлення та допомоги інвалідам війни до 5 травня є справедливими і цілком обґрунтованими, відповідають нормам Конституції і законам України.
Недоотримані Позивачем виплати допомоги на оздоровлення за період з 2006року по 2008рїк відповідно ст. 48 Закону №796-ХІІ на час звернення до суду - складають:
За 2006рік необхідно до виплати 1464грн.(366грн.мінімальна з/плата х4)
За 2007рік необхідно виплатити 1644грн (411грн.мінімальна з/платах4)
За 2008рік необхідно виплатити 1922грн.(498грн.мінімальна з/плата х4), фактично за період з 2006року по 2008рік необхідно було виплатити 5100грн(1464грн.+1644грн.+1922грн.), фактично з 2006р.по 2008р. виплачено 270грн.(90грн.х3)
Загальна сума невиплачених коштів на оздоровлення за період з 2006року по 2008рік становить: 4714грн (5100грн.-270грн.)
Недоотримана Позивачем виплата допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті): Закону № 3551 - XI - складає :
2006р.необхідно сплатити 2513грн.(359грн.х7)
2007р.необхідно сплатити 2842грн. (406грн.х7)
2008р.необхідно сплатити 3367грн. (481грн.х7)
за 2009рік мінімальна пенсія на момент виплати вказаної допомоги становить
498грн. отже різниця в невиплачених коштах становить:3486грн. (498грн.х 7)
Всього за період з 2006року по 2009рік належало сплатити 12280грн., фактичнно Позивачу сплачено за період з 2006року по 2009рік -1300грн.(270грн.+300грн.+350грн.+380грн.)
Загальна сума невиплачених коштів допомоги до 5 травня Позивачу як інваліду війни
становить: 10908грн.
Виходячи з наведенного , суд вважає необхідним визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської у місті ради по відмові Позивачу як інваліду війни та інваліду третьої групи 1-ої категорії постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи у перерахунку за 2006рік, 2007рік, 2008рік та 2009рік разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Стягнути борг з УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у м.Кривому Розі Ради за
неперерахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006рік , за 2007рік, за 2008рік та 2009рік в розмірі 10908 (десять тисяч дев”ятсот вісім )грн.
Стягнути борг з УПСЗН виконкому Довгинцівської у місті ради за неперерахування
разової грошової допомоги на оздоровлення за 2006рік , за 2007рік , за 2008рік у розмірі 4714 ( чотири тисячі сімсот чотирнадцять)грн.
Суд вважає необхідним відмовити Позивачу в зобов”язанні Відповідача проводити
йому нарахування відповідних соціальних виплат (щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 ЗУ №796-ХП та допомоги інвалідам війни до 5 травня згідно зі ст.13 ЗУ №3551-Х1) керуючись чинним законодавством, так як згаданого порушення на майбутнє Відповідач не допустив і можливо на майбутнє з власної ініціативи Відповідач буде проводити нарахування коштів на оздоровлення як Чорнобильцю і допомоги до 5 травня як інваліду війни згідно чинного законодавства на момент майбутніх виплат.
Що стосується строку позовної давності для звернення Позивачу до суду , то з урахуванням обставин справи, що належні Позивачу виплати своєчасно не проведені з вини відповідача ,про зміни в законодавстві Відповідач не ставив до відома Позивача, з урахуванням стану здоров”я Позивача , що Позивачу стало відомо про його порушене право лише в листопаді 2009року , суд вважає необхідним поновити Позивачу ОСОБА_1 строк для звернення до суду.
Керуючись ст.159,160,161,162,163,167 КАС України, ст.. 56 ч.2 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.. 2,13,17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суд -
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.
Визнати відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради у перерахунку допомоги на оздоровлення та допомоги інвалідам війни незаконною .
Зобов”язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у м. Кривому Розі донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2006-2008 роки в сумі 4 714 (чотири тисячі сімсот чотирнадцять)грн. та допомогу інвалідам війни за 2006 - 2009 рік до 5 травня в сумі 10 908 (десять тисяч дев”ятсот вісім)грн.
В іншій частині позовних вимог Позивачу відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з одночасним її поданням до апеляційної інстанції.
Суддя Н.А.Масалітіна