П О С Т А Н О В А Справа № 2 «а»-188/ 2010 рік
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ .
12 березня 2010 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу в складі :
головуючого - судді Масалітіної Н.А.
при секретарі Глоба О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання незаконною бездіяльність щодо невиплати грошової допомоги учаснику ліквідації на ЧАЕС та інваліду війни, суд,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з вищеназваним позовом до відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Довгинцівської районної у місті ОСОБА_3 Ради , посилаючись на те , що він являється інвалідом 2-ї групи, захворювання пов'язано з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Має право на пільги і соціальний захист надані йому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ). Зокрема, статтею 48 вказаного Закону йому передбачена виплата щорічної допомоги. на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, які щорічно встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України». ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Ради (далі Відповідач), йому постійно нараховує вказані виплати у розмірі 120 грн., що є грубим порушенням чинного законодавства. Також, він має статус інваліда війни і тому, відповідно до п.27 статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 - XI від 22.10.1993р. має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, розмір яких також встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу Адміністративного Судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягає саме положення статті 48 Закону № 796-ХП, та статті 13 Закону № 3551- XI, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.05.2005р. та №183 від 12.03.2008р.
Кабінетом Міністрів України вже прийнято за постійну практику, при складанні бюджету України на відповідний рік вносити обмеження до вказаних законів, що є грубим порушенням його прав, як громадянина, і при тому, що розрахунок мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік , то у тому ж таки Законі вводяться дискримінаційні положення відносно його конституційних прав на які й посилається відповідач.
Його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, та допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на цьому наполягає Відповідач, таке право надано Державою і закріплено відповідними законами №796-ХН та №3551 -XI.
Оскільки таке право декларовано Державою, то відповідно Держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе свій обов'язок по своєчасній та повній виплаті коштів на оздоровлення та щорічної допомоги інвалідам війни саме у розмірах, які нею ж і визначені.
Крім цього, і практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права і' свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа « Кичко проти України» рішення від 08.11.2005р.) Отже, наявність його права щодо отримання щорічної допомоги на оздоровлення, та щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірах, які визначені законами №796-ХІІ, та № 3551 -XII, є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України { ст.46 Конституції України).
Згідно положення статті 92 Конституції України винятково законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною 20 статті 1 Бюджетного Кодексу України визначено, що Закон про Державний бюджет України -
це закон, що затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного року.
Положення статті 22 Конституції У країни передбачають заборону звуження вмісту і об'єму існуючих прав і свобод при ухваленні нових законів, або внесенні змін до законів, що діють.
Зміни внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» дії статті 48 Закону №796 - XII, та статті 13 Закону №3551 - XI була грубим порушенням Основного Закону України, тому позивач вважає, що Відповідач зобов'язаний був керуватися Конституцією України як законом прямої дії і здійснити нарахування на оздоровлення саме в розмірах 5-ти мінімальних заробітних плат і щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком за 2008 таки діють і у Законі України «Про Державний бюджет України на 2009рік» , незважаючи на Рішення Конституційного Суду України. Саме така хибна практика зневаги до чинного законодавства у питаннях соціального захисту і продовжується Відповідачем.
З цих же міркувань виходив і Конституційний Суд України, приймаючи Рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., №26-рп/ від 27.11.2008р. - якими було встановлено, що «...законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.».
Незважаючи на те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території У країни, остаточними і такими, що не можуть бути оскарженими, Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив йому в гарантованому Конституцією і ст. 48 Закону №796-ХІІ, та ст. 13 Закону № 3551-XI праві.
Позивач вважає , що відмова Відповідача є незаконною, оскільки згідно частині першій статті 71 Закону № 796-ХП державні соціальні гарантії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами, та частиною третьою статті 2 Закону № 3551- XI «...нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними».
Судова практика свідчить, що його вимоги щодо перерахунку розмірів грошової допоми на оздоровлення та допомоги інвалідам війни до 5 травня є справедливими і цілком обґрунтованими, відповідають нормам Конституції і законам України.
Недоотримані ним виплати допомоги на оздоровлення за 2009рїк відповідно ст. 48 Закону №796-ХІІ на час звернення до суду - складають:
за 2009рік мінімальна заробітна плата відповідно до ст.55 Закону України «Про
державний бюджет України на 2009рік» становить 618грн. отже вказана виплата повинна становити -
(618грн. Х5 ) - 120грн.(виплачено) = 2970грн.(різниця)
Загальна сума невиплачених коштів на оздоровлення становить: 2970грн
Недоотримана ним виплата допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті): Закону № 3551 - XI за 2009рік - складає :
за 2009рік мінімальна пенсія на момент виплати вказаної допомоги становить
498грн. отже різниця в невиплачених коштах становить: (498грн.х 8 ) -450грн.(виплачено) = 3534грн.
Загальна сума невиплачених коштів допомоги до 5 травня йому як інваліду війни
становить: 3534грн.
Виходячи з наведенного , позивач , змінюючи свої позовні вимоги , проосить
1. Визнати відмову відповідача, УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у
місті місті ОСОБА_3 Ради про перерахунок допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону №796-ХП. та допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті 13 Закону № 3551- XI неправомірною.
1. Стягнути з відповідача , УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у місті
ОСОБА_3 Ради не донараховану суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону №796-ХП за 2009рік на його користь у сумі 2970 (дві тисячі девятьсот сімдесят ) гривень та 3534 (три тисячі пятьсот тридцять чотири ) гривні допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті 13 Закону №3551- XI за 2008- 2009роки;
2. Зобов'язати відповідача УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у місті
ОСОБА_3 Ради і в подальшому провадити нарахування відповідних соціальних виплат (щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону №796-ХІІ та допомоги інвалідам війни до 5 травня згідно ст.13 Закону №3551-XI), керуючись чинним законодавством;
3. Звільнити його від сплати судових витрат, як учасника ліквідації наслідків аварії
на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.
В судовому засіданні позивач підтримав свої змінені позовні вимоги і просив їх задовольнити судом в повному обсязі.
Представник позивача позовні вимоги позивача підтримав і просив їх задовольнити судом в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те,що згідно ст.95 ч.2 Конституції України, будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначається виключно Законом України „Про державний бюджет України „. Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно- правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суверечать положенням Конституції України ,Бюджетного кодексу України та Закону України „Про державний бюджет України”. Норми , які вводяться цим Законом, діють протягом бюджетного року і є прірітетними щодо інших законів і фінансування витрат , повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахцнок державного бюджету. Кабмину України доручалось здійснювати застосування цих норм , виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.
Згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної в місті ради управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, виділених на соціальний захист на соціальне забезпечення мешканців району, отримує бюджетні призначення на відповідний рік, забезпечує їх цільове використання, надає звіти головним розпорядникам бюджетних коштів і управлінню не надано повноважень щодо самостійного визначення розміру або самостійної заміни розміру допомог. Тому управління діяло в межах своєї компетенції, протиправної бездіяльності, яка порушила права, свободи та інтереси громадян, не допускало і є неналежним відповідачем по справі.
Згідно п.20 розділу П ЗУ „Про державний бюджет України „ на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, встановлено , що у ст. 13 ЗУ „Про статус ветеранів війни”, гарантії їх соціального захисту” частину п”яту викладено в редакції , що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога в розмірах, які визначаються КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008року, згадані положення п.20 розділу П ЗУ „Про державний бюджет України” щодо ст.13 ЗУ України „Про статус ветеранів війни „ визнані неконституційними, але грошову допомогу позивач отримав в квітні 2008року, а зазначені положення ЗУ „Про державний бюджет України на 2008рік” визнані неконституційними лише 22.05.2008року, і втрачають чинність з дня ухвалення Констиуційним Судом України цього Рішення. Позивач звернувся з позовом до суду 11.вересня 2009року, строк давності щодо вимог про перерахунок допомоги отриманої в 2008році, пропустив.
Суд , вивчивши матеріали справи , заслухавши позивача , представника позивача та представника відповідача , вважає позов позивача таким ,що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 являється інвалідом 2-ї групи, захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Має право на пільги і соціальний захист надані йому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ). Зокрема, статтею 48 вказаного Закону позивачу передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, які щорічно встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України». ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Ради (далі Відповідач), йому постійно нараховує вказані виплати у розмірі 120 грн., що є грубим порушенням чинного законодавства. Також, позивач має статус інваліда війни і тому, відповідно до п.27 статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 - XI від 22.10.1993р. має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, розмір яких також встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу Адміністративного Судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягає саме положення статті 48 Закону України № 796-ХП, та статті 13 Закону України № 3551- XI, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.05.2005р. та №183 від 12.03.2008р.
Кабінетом Міністрів України вже прийнято за постійну практику, при складанні бюджету України на відповідний рік вносити обмеження до вказаних законів, що є грубим порушенням прав позивача , як громадянина, і при тому, що розрахунок мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік , то у тому ж таки Законі вводяться дискримінаційні положення відносно його конституційних прав на які й посилається відповідач.
Право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, та допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на цьому наполягає Відповідач, таке право надано Державою і закріплено відповідними законами №796-ХН та №3551 -XI.
Оскільки таке право декларовано Державою, то відповідно Держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе свій обов'язок по своєчасній та повній виплаті коштів на оздоровлення та щорічної допомоги інвалідам війни саме у розмірах, які нею ж і визначені.
Крім цього, і практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права і' свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа « Кичко проти України» рішення від 08.11.2005р.) Отже, наявність права позивача щодо отримання щорічної допомоги на оздоровлення, та щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірах, які визначені законами №796-ХІІ, та № 3551 -XII, є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України { ст.46 Конституції України).
Згідно положення статті 92 Конституції України винятково законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною 20 статті 1 Бюджетного Кодексу України визначено, що Закон про Державний бюджет України -
це закон, що затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного року.
Положення статті 22 Конституції У країни передбачають заборону звуження вмісту і об'єму існуючих прав і свобод при ухваленні нових законів, або внесенні змін до законів, що діють.
Зміни внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» дії статті 48 Закону №796 - XII, та статті 13 Закону №3551 - XI була грубим порушенням Основного Закону України, тому позивач вважає, що Відповідач зобов'язаний був керуватися Конституцією України як законом прямої дії і здійснити нарахування на оздоровлення саме в розмірах 5-ти мінімальних заробітних плат і щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком за 2008 таки діють і у Законі України «Про Державний бюджет України на 2009рік» , незважаючи на Рішення Конституційного Суду України. Саме така хибна практика зневаги до чинного законодавства у питаннях соціального захисту і продовжується Відповідачем.
З цих же міркувань виходив і Конституційний Суд України, приймаючи Рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., №26-рп/ від 27.11.2008р. - якими було встановлено, що «...законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.».
Незважаючи на те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території У країни, остаточними і такими, що не можуть бути оскарженими, Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив позивачу в гарантованому Конституцією і ст. 48 Закону №796-ХІІ, та ст. 13 Закону № 3551-XI праві.
Суд вважає , що відмова Відповідача є незаконною, оскільки згідно частині першій статті 71 Закону № 796-ХП державні соціальні гарантії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами, та частиною третьою статті 2 Закону № 3551- XI «...нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними».
Судова практика свідчить, що вимоги позивача щодо перерахунку розмірів грошової допоми на оздоровлення та допомоги інвалідам війни до 5 травня є справедливими і цілком обґрунтованими, відповідають нормам Конституції і законам України.
Недоотримані позивачем виплати допомоги на оздоровлення за 2009рїк відповідно ст. 48 Закону №796-ХІІ на час звернення до суду - складають:
за 2009рік мінімальна заробітна плата відповідно до ст.55 Закону України «Про державний
бюджет України на 2009рік» становить 618грн. отже вказана виплата повинна становити -
(618грн. Х5 ) - 120грн.(виплачено) = 2970грн.(різниця)
Загальна сума невиплачених коштів на оздоровлення становить: 2970грн
Недоотримана ним виплата допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті): Закону № 3551 - XI за 2009рік - складає :
за 2009рік мінімальна пенсія на момент виплати вказаної допомоги становить 498грн. отже
різниця в невиплачених коштах становить: (498грн.х 8 ) -450грн.(виплачено) = 3534грн.
Загальна сума невиплачених коштів допомоги до 5 травня йому як інваліду
війни становить: 3534грн.
Виходячи з наведенного , суд вважає необхідним визнати відмову відповідача,
УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у місті місті ОСОБА_3 Ради про перерахунок допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону №796-ХП. та допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті 13 Закону № 3551- XI неправомірною.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача , УПСЗН виконкому Довгинцівської районної у місті ОСОБА_3 Ради на користь позивача недонараховану суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону №796-ХП
за 2009рік у сумі 2970 (дві тисячі девятьсот сімдесят ) гривень та 3534 (три тисячі пятьсот тридцять чотири ) гривні допомоги інвалідам війни до 5 травня відповідно до статті 13 Закону №3551- XI за 2009рік
Суд вважає необхідним відмовити позивачу в зобов”язанні відповідача проводити йому нарахування відповідних соціальних виплат ( щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.48 ЗУ №796-ХП та допомоги інвалідам війни до 5 травня згідно зі ст.13 Закону України №3551-Х1), керуючись чинним законоджавством , так як згаданого порушення на майбутнє відповідач не допустив і можливо на майбутнє з власної ініціативи відповідач буде проводити нарахування коштів на оздоровлення як Чорнобильцю і допомоги до 5 травня як інваліду війни згідно чинного законодавства на момент майбутніх виплат.
Суд вважає необхідним звільнити позивача від сплати судових витрат, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.
Керуючись ст.ст.1,13,20,48,70,71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 8,21,22,24,46, 55 Конституції України,2,13,17 Закону України „Про статус ветеранів війни та їх соціального захисту”, ст.159,160,161,162,163,167 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради у перерахунку допомоги на оздоровлення та допомоги інвалідам війни незаконною .
Зобов”язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у м. Кривому Розі донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2970 грн. та допомогу інвалідам війни за 2009 рік до 5 травня в сумі 3534 грн.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з одночасним її поданням до апеляційної інстанції.
Суддя Н.А.Масалітіна