Ухвала
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 750/13057/18
провадження № 51-6274ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши скаргу засудженого ОСОБА_4 на постановлені щодо нього судові рішення,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог пунктів 1, 3, 4 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
Звертаємо увагу на те, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Також, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 427 КПК ОСОБА_4 не зазначив конкретно які саме рішення судів він оскаржує. Необхідно уточнити у вступній частині касаційної скарги суди, які постановили судові рішення, що оскаржуються, а також зазначити дату їх постановлення.
Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Проте, засуджений ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судового рішення, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак всупереч законодавчим приписам у поданій скарзі не міститься обґрунтування незаконності оспорюваного вироку та необхідності його скасування на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 84, 94, 284, 374, 412, 413 цього Кодексу в їх взаємозв'язку. Також попри те, що оспорюваний вирок переглядався в апеляційному порядку, в скарзі не наведено обґрунтування допущення апеляційним судом таких порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування ухвали на згаданих підставах, з урахуванням положень статей 370, 404, 412, 417, 419 КПК. Отже, й не зазначено обґрунтування заявленої вимоги про закриття кримінального провадження.
Крім того, засуджений ОСОБА_4 , надаючи свою оцінку доказам, по суті заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте засуджений у касаційній скарзі просить судові рішення скасувати, а провадження по справі закрити, не конкретизуючи при цьому з яких саме підстав необхідно закрити кримінальне провадження відповідно до ст. 284 КПК.
Разом із цим, вказівка засудженого у касаційній скарзі про необхідність його виправдання не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на постановлені щодо нього судові рішення, залишити без руху та надати йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3