Ухвала
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 243/3620/18
Провадження № 51-6283ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Вирішено цивільний позов, а також питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що 22 лютого 2018 року,близько 11 год 20 хв., знаходячись в приміщенні кафе «Талісман» (павільйон «Ягідка» №14), що розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Нова, буд. 2А, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки з ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 завдав йому удари ножем в життєво важливі органи, а саме: два удари в грудну клітку - ліворуч та з правого боку, черевну порожнину праворуч, в пахвову ділянку, по одному удару в ліве плече та в лобно-тім'яну ділянку, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження від яких ОСОБА_5 помер. Між отриманими тілесними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинний зв'язок.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 вересня 2019 рокуапеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року - без змін.
У касаційній скарзі прокурор посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, просить скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування вказує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, повною мірою не надав належної оцінки тяжкості вчиненого, конкретним обставинам кримінального правопорушення, даним про особу винного.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі, врахував, що
ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив особливо тяжкий злочин, посередньо характеризується за місцем проживання, наслідки злочину у виді смерті потерпілого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує покарання.
На переконання суду першої інстанції, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновками суду щодо призначеного покарання, при цьому зазначив, що під час апеляційного розгляду, судом не встановлено будь-яких даних про особу обвинуваченого, які погіршують покарання та які не були враховані судом першої інстанції, або таких, які додатково представлені прокурором і суттєво збільшують суспільну небезпеку вчиненого злочину та обтяжують покарання, а тому визнав не переконливими доводи прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання, з чим погоджується і колегія суддів.
На переконання колегії суддів, засудженому ОСОБА_4 призначено покарання відповідно до приписів кримінального законодавства України, яке є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів, при його призначенні повною мірою враховано тяжкість вчиненого, конкретні обставині кримінального правопорушення, дані про особу винного, а тому доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі наведені прокурором в апеляції доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, належним чином перевірені, на них надані змістовні відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3