Постанова
Іменем України
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 730/513/17
провадження № 51-7328 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 червня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Щастя Жовтневого району м. Луганськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК на строк 8 років; за ч. 3 ст. 185 КК - 4 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 17 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 21 червня 2017 року - один день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.
Згідно з вироком, 17 лютого 2017 року об 11.00 год, ОСОБА_7 , маючи на меті протиправне заподіяння смерті іншій людині, прибув до домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де обхопив потерпілого ОСОБА_8 за шию рукою та завдав йому ножем три удари в спину в грудну клітку. Після чого, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 ще один удар в плече та мав на меті нанести удар ножем йому по горлу, однак потерпілий став чинити активний опір, вирвався та втік, у зв'язку з чим ОСОБА_7 не зміг довести злочин до кінця.
Крім цього, ОСОБА_7 у невстановленої особи придбав бойові припаси, а саме: 29 патронів, 8 з яких є проміжними патронами калібру 5,45х39 мм призначеними для стрільби з автоматів АКМ-74 і ручних кулеметів РПК-74 двадцять один патрон є спортивно мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5,6 мм, які він переніс їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став без передбаченого законом дозволу їх зберігати до 21 лютого 2017 року, до дня коли вказані бойові припаси було вилучено працівниками поліції.
Також, в період часу з 31 грудня 2016 року по 17 лютого 2017 року, ОСОБА_7 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де шляхом розбиття віконного скла проник до будинку, звідки повторно, таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_9 майно на загальну суму 1950 грн.
Крім цього, в період часу з 01 лютого 2017 року по 17 лютого 2017 року ОСОБА_7 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , де шляхом розбиття віконного скла проник до будинку, звідки повторно, таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_10 майно на загальну суму 315 грн.
Апеляційний суд Чернігівської області своєю ухвалою від 01 червня 2018 року залишив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості, просить змінити судові рішення щодо нього та пом'якшити покарання шляхом застосування положень ст. 69 КК. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди не врахували при призначенні покарання, що він був учасником проведення антитерористичної операції на сході України. Зазначає про неправильний розрахунок строку попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК, у зв'язку з чим просить зарахувати йому у строк покарання термін попереднього ув'язнення в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, до набрання вироком законної сили.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги і просив судові рішення залишити без зміни.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала касаційну скаргу засудженого і просила пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі не оспорюється.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанції у даному кримінальному провадженні, вказаних вимог закону повністю дотрималися.
Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні чотирьох епізодів злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином, а інші є тяжкими злочинами. При цьому засуджений характеризується позитивно, раніше не судимий і щиро розкаявся у вчиненому.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК на строк 8 років; за ч. 3 ст. 185 КК - 4 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - 3 роки, яке є мінімальним та наближеним до мінімального, встановленого санкціями вказаних норм, а також за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом з тим, зваживши на характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх суспільну небезпечність, а також обставину, що обтяжує покарання, якою визнано - вчинення злочину щодо особи похилого віку, суди зробили обґрунтовані висновки про те, що встановлені у кримінальному провадженні пом'якшуючі покарання обставини, істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і не можуть бути підставою для застосування положень ст. 69 КК.
Таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, за своїм видом та розміром є пропорційним і співмірним вчиненому, а також необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, засуджений у касаційній скарзі не навів. Його посилання на те, що він був учасником проведення антитерористичної операції на сході Українибуло відомо судам першої та апеляційної інстанції та враховано при призначенні покарання.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з твердженням засудженого про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень ч. 5 ст. 72 КК при зарахуванні ОСОБА_7 строку попереднього ув'язнення у строк покарання.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 серпня 2018 року, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК (в редакції від 26 листопада 2015 року).
Зважаючи на наведене, рішення про застосування положень ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 2046-VIII від 18 травня 2017 року) при розрахунку строку попереднього ув'язнення засудженому ОСОБА_11 в період з 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, є помилковим.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок та ухвала в цій частині підлягає зміні внаслідокнеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), що в даному випадку підлягає застосуванню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити. На підставі ч. 5 ст. 72 КК додатково зарахувати засудженому ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 01 червня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_3