Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-2938/09
провадження № 61-10679св18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: - Товариство з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства технологічної групи «Екіпаж»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року у складі суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В., Трішкової І.Ю.,
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
13 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю дружнього підприємства технологічної групи «Екіпаж» (далі - ТОВ ДП ТГ «Екіпаж») про визнання права власності на об'єкт інвестування (квартиру), а саме наквартиру в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по АДРЕСА_1.
Позов мотивовано тим, що 05 січня 2006 року між ним та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» укладено договір № КШ-1-134 для придбання долі у вигляді квартири в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по АДРЕСА_2 , на умові внесення інвестицій.
Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору він зобов'язувався внести інвестицію у будівництво будинку у строк до 01 квітня 2007 року та прийняти квартиру та правовстановлюючі документи, після чого оформити її у свою власність, а ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» зобов'язалось здійснити організацію будівництва житлового будинку, передати інвестору закріплену за ним квартиру по акту прийому-передачі, надати інвестору всі необхідні документи для оформлення квартири у власність, за умови своєчасного і повного виконання інвестором інвестиційних зобов'язань.
На виконання умов договору ним платіжним дорученням № 71
від 22 березня 2007 року на рахунок ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» перераховані грошові кошти, їх сума відповідає розміру інвестицій за договором.
Станом на 01 квітня 2009 року ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» своїх зобов'язань щодо закінчення будівництва житлового будинку та введення його в експлуатацію не виконав, квартиру, закріплену за ОСОБА_1 , йому, як інвестору, не передав.
У зв'язку з вищезазначеним, просив визнати за ним право власності на закріплену за ним квартиру в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по
АДРЕСА_1, орієнтовна загальна площа 54,45 кв.м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,45 кв.м., що розташована на 18 поверсі в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 загальною вартістю 14 927,73 грн. Стягнено з ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір 149, 27 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 30,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з положень статей 203, 321, 328, 391, 392, 509 ЦК України, статей 7, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», умов договору № КШ-1-134
від 05 січня 2006 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» та дійшов до висновку, що позивачем були виконані умови договору у повному обсязі: здійснена 100% оплата вартості квартири, проте відповідачем в свою чергу зобов'язання не виконано, а саме, не передано у визначений договором термін закріплену за ним квартиру та всі необхідні документи для оформлення квартири у власність.
Відтак, відповідач порушив умови договору, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтовані.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова
від 23 червня 2009 року, особа яка не брала участі у розгляді справи - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») в серпні 2016 року подало апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року клопотання ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове, про відмову в позові, виходив з того, що на час розгляду судом першої інстанції позову ОСОБА_1 , квартира, на яку суд визнав право власності, перебувала у іпотеці за іпотечним договором від 18 січня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» (Іпотекодавець), за умовами якого в предмет іпотеки увійшла спірна квартира. Крім того, апеляційний суд виходив з того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
21 листопада 2016 року ОСОБА_2 , як сторона яка не була залучена до участі у справі та права якої було порушено, звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та просила скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Жовтневого районного суду
м. Харкова, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» про визнання права власності на об'єкт інвестування (квартиру), призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права та не з'ясував усіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи,
а саме, що 05 січня 2006 року між ним та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» укладено договір № КШ-1-134 для придбання долі у вигляді квартири в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по АДРЕСА_2 , на умові внесення інвестицій. На виконання умов договору ним перераховані грошові кошти, що відповідають 100% інвестицій, про свідчить копія платіжного доручення № 71
від 22 березня 2007 року, що є в матеріалах справи. Тобто він вчинив всі дії які спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкти будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт. Проте апеляційний суд цей факт залишив поза увагою.
Крім того, є невірним посилання апеляційного суду на те, що на час розгляду судом першої інстанції позову ОСОБА_1 , квартира на яку суд визнав право власності перебувала у іпотеці.
Зазначає, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,45 кв.м., що розташована на 18 поверсі в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по АДРЕСА_1 не могли бути предметом іпотеки згідно Іпотечного договору
№ 805/13/18-5/8-031 від 18 січня 2008 року, оскільки на час його укладення вартість квартири була повністю сплачена, а тому відповідно до Закону України «Про іпотеку», у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, майнові права не могли були предметом застави.
Таким чином посилання апеляційного суду на іпотечний договір, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції без дослідження всіх обставин справи є необґрунтованим.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення апеляційного суду прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме зазначає, що її не було залучено до участі у справі, незважаючи на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу від 19 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та нею. Право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а тому на думку скаржниці, апеляційний суд не з'ясував відповідно до статті 301 ЦПК України питання про склад осіб, які беруть участь у справі та не залучив її до участь у справі як власника квартири, чим позбавив її можливості користуватися своїм и правами та обов'язками від відповідно до статті 27 Цивільного процесуального кодексу України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
12 січня 2017 року надійшли заперечення від ПАТ «Укрсоцбанку», в яких просило касаційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 січня 2006 року між ОСОБА_1 , та організацією - товариством з обмеженою відповідальністю дружнім підприємством технологічної групи «Екіпаж» (ТОВ ДП ТГ «Екіпаж») в особі директора Василько В. В. укладений договір № КШ - 1-134 про придбання долі у вигляді квартири в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по
АДРЕСА_2 за умови повного внесення інвестицій (а.с. 9-15).
Згідно п. 1.1 договору № КШ - 1-134 від 5 січня 2006 року ОСОБА_1 , як інвестор зобов'язався внести інвестиції у будівництво будинку у строк до 01 квітня 2007 рок та прийняти квартиру, а також правовстановлюючі документи, після чого оформити їх у свою власність (а.с. 10).
Відповідно п. 11.4 статті 11 договору ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» зобов'язався: здійснити організацію будівництва житлового будинку (кінцевий термін здачі будинку - 31 грудня 2008 року) передати інвестору закріплену за ним квартиру по акту прийому - передачі згідно попередньому плану квартири або удосконаленого плану квартири, а також надати інвестору всі необхідні документи для оформлення квартири у власність за умови своєчасного та повного виконання інвестором інвестиційних зобов'язань (а.с. 13).
П.п. 3.2.2 ст. 3, п.п. 5.1, 5.3 ст. 5 договору № КШ - 1-134 від 05 січня 2006 року визначений порядок закріплення за інвестором права власності на квартиру, а саме: після внесення у повному обсязі (100 %) інвестицій відповідач ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» повинен був видати довідку про інвестування; після завершення будівництва вищевказаного будинку, проведення відповідних обмірювань БТІ м. Харкова збудованого об'єкту та визначення його даних у технічному паспорті, ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» повинен ввести житловий будинок в експлуатацію та передати ОСОБА_1 закріплену за ним квартиру шляхом оформлення акту прийому - передачі (а.с. 10-11).
ОСОБА_1 на виконання умов договору перераховані грошові кошти у розмірі 14927, 73 грн, що відповідає 100 % інвестицій, про що свідчить копія платіжного доручення № 71 від 22.03.2007 року (а.с. 23).
27 березня 2007 року ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» ОСОБА_1 . видано довідку про інвестування, що відповідно до умов договору є підставою для отримання інвестором ОСОБА_1 у власність квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,45 кв.м., що розташована на 18 поверсі загальною вартістю 14927, 73 грн . в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по вул. АДРЕСА_1 (а.с. 22).
18 січня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та
ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір
№ 805/13/18-5/8-031, за умовами якого в предмет іпотеки увійшла квартира АДРЕСА_1, загальною площею 54,78 кв.м., що розташована на 18 поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 12 грудня 2013 року та сертифікату серія ІУ № 165133581880 від 24 грудня 2013 року будівництво житлового будинку (П черга будівництва) по АДРЕСА_2 завершено наприкінці 2013 року та будинок прийнятий до експлуатації.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Разом з тим, стаття 411 частина перша ЦПК України визначає, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Однак оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове, про відмову в позові, виходив з того, що на час розгляду судом першої інстанції позову ОСОБА_1 , квартира, на яку суд визнав право власності, перебувала у іпотеці за іпотечним договором від 18 січня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» (Іпотекодавець), за умовами якого в предмет іпотеки увійшла спірна квартира. Крім того, апеляційний суд виходив з того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту права.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 324 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31 - 33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Отже, право касаційного оскарження мають особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Зазначена норма процесуального права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб, а також у випадках, коли висновки суду при захисті порушених прав учасників справи безпосередньо впливають (порушують) на права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі.
У таких випадках рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У справі, що переглядається, предметом спору є визнання права власності на об'єкт інвестування (квартиру), а саме на квартиру в житловому будинку з офісними приміщеннями, підземною автостоянкою по АДРЕСА_1, яка на час розгляду справи у суді першої інстанції була передана в іпотеку банку, а на час розгляду справи в апеляційному суді належала на праві власності ОСОБА_2 .
Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції належного на той час власника до участі у справі не залучив, та ухвалив рішення про скасування права власності попереднього власника, яке порушує права ОСОБА_3 .
Разом з тим не можна погодитись, що рішення суду першої інстанції порушує права Банку як іпотекодержателя.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відтак, відповідно до зазначеної норми права, визнання за позивачем права власності на квартиру, яка знаходиться в іпотеці банку, само по собі не скасовує іпотеку, а позивач стає іпотедокадавцем за укладеним та не визнаним недійсним договором іпотеки.
Вважати, що у цій справі при визнанні судом права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 було порушено права банку як іпотекодержателя не має, а тому, у апеляційного суду не було підстав для поновлення банку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції через 7 років та скасування судового рішення у зв'язку з порушенням прав банку.
Ураховуючи викладене підстав для направлення справи на новий розгляд не має.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи справу, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 рокускасувати, рішення першої інстанції залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик