Ухвала
13 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 311/2605/18
провадження № 61-21603 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 липня 2019 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради в порядку захисту прав споживача про визнання чинним договору та недійсним боргу,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначав, що 01 липня 2008 року сторони уклали договір
про надання послуг з централізованого постачання холодної води
та водовідведення на строк до 31 грудня 2008, який щороку у відповідності до пункту 28 договору продовжувався на новий строк. Він регулярно вносив комунальні платежі у відповідності із показниками приладу обліку спожитої води, проте у травні 2018 року відповідач повідомив його
про заборгованість, яка виникла внаслідок збільшення тарифів. Посилаючись на те, що у передбачений договором спосіб відповідач
не проінформував його про збільшення тарифів, просив суд визнати чинним договір, укладений сторонами 01 липня 2008 року, визнати недійсним борг, що обліковується за його особовим рахунком за період з грудня 2017 року
по травень 2018 року у розмірі 516 грн 34 коп.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24 липня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 липня 2019 року
у цій справі залишено без змін.
У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у якій представник заявника, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати в частині визнання недійсним боргу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише
за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
У вказаній справі ціна позову становить 516 грн 34 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн ? 500 = 960 500 грн).
Крім того, заявлена вимога немайнового характеру про визнання договору чинним.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно
від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін
і суспільства та незмінну судову практику у цій категорії справ.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права
на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ,
які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами
та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого
1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України»
від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради в порядку захисту прав споживача про визнання чинним договору та недійсним боргу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта