Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 161/4883/14
провадження № 61-33419св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - управління Держземагентства у Луцькому районі Волинської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В.,
Грушицького А. І., Осіпука В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа - управління Держземагентства у Луцькому районі Волинської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка розміром 0,1400 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, надвірних будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 035224, виданим 17 березня 2004 року. Відповідачеві ОСОБА_2 03 жовтня 2012 року видано державний акт серії ЯМ № 484864 на право приватної власності на землю площею 0,1399 га, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Зазначала, що відповідач відступив від визначеної генеральним планом забудови села межі довжиною 50 м, що розділяє їхні ділянки, в бік належної їй ділянки майже на 4 м, самовільно захопивши таким, чином частину її земельної ділянки площею приблизно 0,020 га. Крім того, відповідач на самовільно зайнятій ділянці знищив насаджені нею кущі та фруктові дерева, облаштувавши вглиб її по всій довжині ділянки фундамент з метою встановлення огорожі.
Вважає, що внаслідок самовільного захоплення відповідачем належної їй частини земельної ділянки, порушено її права як власника, оскільки позбавлено її можливості користуватись та розпоряджатись спірною земельною ділянкою.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати
ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою розміром 0,1400 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, надвірних будівель і споруд, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , шляхом знесення встановленого відповідачем фундаменту для огорожі довжиною 50 м та перенесення в натурі меж, що розділяє її та відповідача ділянки, на межу визначену генеральним планом забудови с. Тарасове Боголюбської сільської ради Луцького району Волинської області.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року у складі судді Олексюка А. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 035224, виданого 17 березня 2004 року, земельною ділянкою розміром 0,1400 га, з цільовим призначенням для -будівництва та обслуговування жилого будинку, надвірних будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом знесення встановленого ОСОБА_2 фундаменту для огорожі довжиною 50 м та перенесення в натурі меж, що розділяє належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, на межу, визначену генеральним планом забудови с. Тарасове Боголюбської сільської ради Луцького району Волинської області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач при встановленні фундаменту, відступив від визначеної генеральним планом забудови села межі довжиною 50 м у бік земельної ділянки позивача на 4 м, зайнявши частину належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки, чим порушив її права як власника земельної ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 16 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суд Волинської області від 30 жовтня 2014 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справвід 06 квітня 2016 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено. Рішення Апеляційного суду Волинської області від 16 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційну інстанції.
Останнім рішенням Апеляційного суду Волинської області від 05 липня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що усунення перешкод шляхом перенесення в натурі межу, що розділяє належні ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 земельні ділянки, на межу, визначену генеральним планом забудови с. Тарасове Луцького району Волинської області, при встановлених судом обставинах справи порушить також і законне право власності відповідача, що є недопустимим. Крім того, у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили, що площа та розмір земельної ділянки позивача зменшилися у зв'язку із накладенням земельної ділянки, належної відповідачу, на земельну ділянку, належну позивачу. Отже, позивачем не доведено, що відповідач самовільно захопив частину її земельної ділянки площею приблизно 0,020 га.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 161/4883/14-ц із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
04 червня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду
є необґрунтованими та передчасними через неповне з'ясування обставин справи. Стверджує, що зменшення розміру її земельної ділянки відбулось
у зв'язку з накладенням на неї земельної ділянки відповідача. Зазначає, що обґрунтованість заявлених нею вимог підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 06 червня 2017 року № О-48, листом Держсільгоспінспекції у Волинській області від 23 січня 2014 року, тому вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на фактичних обставинах.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 0,1400 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, надвірних будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 035224, виданим 17 березня
2004 року (а.с. 6 т. 1).
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1399 га, яка розташована за адресою: с. Тарасове, Луцький район, Волинська область,
з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, надвірних будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. Домоволодіння, належне відповідачеві, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26 т. 1).
Згідно з актом Боголюбської сільської ради Луцького району Волинської області про проведення перевірки по встановленню меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 відповідно до звернення
ОСОБА_1 від 27 листопада 2013 року, комісією на підставі контрольної
зйомки, проведеної Приватним підприємством «ЮКОМ», генерального плану с. Тарасове (вул. Володимирська) проведено заміри земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 права сторона) від державного навчального закладу «Сонечко». При обстеженні виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 . накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 на 4 м (а.с. 11 т. 1).
Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства
у Волинській області від 23 січня 2014 року за № 01-22/201 при проведенні аналізу поданих картографічних матеріалів встановлено, що по
АДРЕСА_2 сільської ради межі земельних ділянок у натурі не відповідають розробленому генплану забудови, зміщено координати земельних ділянок, наявна невідповідність площ та промірів земельних ділянок у натурі до генплану забудови
(а.с. 12 т. 1).
Межі земельної ділянки ОСОБА_2 погоджені із суміжними землевласниками згідно з актом погодження меж від 25 червня 2012 року
та перенесені в натуру відповідно до акта про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 25 червня 2012 року. У цьому акті міститься відмітка сільського голови
Якубовської М. І. про те, що ОСОБА_1 від підпису в акті відмовилась безпідставно (а.с. 47, 48 т. 1).
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи
від 26 серпня 2015 року № 7084-7086, проведеної Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, фактичні розміри і площа земельної ділянки ОСОБА_1 не відповідають розмірам та площі вказаним у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 035224 від 17 березня 2004 року, виданому на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 199-205 т. 1).
Судовому експерту не вдалось встановити накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 . При цьому в описовій частині вказаного висновку експерт зазначив, що при аналізі «Публічної кадастрової карти України» встановлено, що досліджувані земельні ділянки не є суміжними. Разом
з тим, за даними досліджених дисків з топографо-геодезичними зйомками, які надіслані 26 травня 2015 року, було встановлено, що при накладенні топографо-геодезичних зйомок одна на одну (із збереженням координатної прив'язки) встановлено, що дані земельні ділянки є суміжними та не накладаються, розміщення даних земельних ділянок експерт відобразив
на відповідній схемі. Натомість з досліджених дисків з топографо-геодезичними зйомками, які надіслані 10 червня 20015 року, було встановлено, що при накладенні топографо-геодезичних зйомок одна на одну досліджувані земельні ділянки є суміжними та накладаються. Площа накладання земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку
ОСОБА_1 становить 132 кв. м (додаток № 3) (а.с. 204 т. 1).
Відповідно до висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 06 червня 2017 року № О-48, проведеної Волинською торгово-промисловою палатою, експертом встановлено, що фактична площа земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та відповідно до державного акта
на право власності на земельну ділянку від 17 березня 2004 року
серії ВЛ № 035224 належить ОСОБА_1 , становить 0,1210 га, а фактична площа земельної ділянки, що знаходиться по
АДРЕСА_1 та відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 484864 належить ОСОБА_2 становить 0,1422 га. Такі фактичні розміри і площа вказаних земельних ділянок не відповідають державним актам на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також встановлено накладання земельної ділянки, яка належить
ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 Загальна площа накладання земельної ділянки, яка належить відповідачу на земельну ділянку, яка належить позивачу, по межі Б-В, становить 0,0177 га (а.с. 103-112 т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під
час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 відступив від визначеної генпланом забудови села межі на 50 м, що розділяє їхні ділянки, в бік належної їй ділянки майже на 4 м, самовільно захопивши таким чином частину земельної ділянки площею приблизно 0,020 га, незаконно встановив фундамент для огорожі та порушив тверді межові знаки між їхніми земельними ділянками.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 035224 від 17 березня 2004 року, виданим на підставі договору дарування від 22 грудня 2003 року серії ВВА № 534678, є власником земельної ділянки площею 0,1400 га, яка знаходиться у с. Тарасове Луцького району Волинської області. 03 жовтня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки
від 22 червня 2012 року ОСОБА_2 видано державний акт
серії ЯМ № 484864 на право власності на земельну ділянку площею
0,1399 га, яка знаходиться в с. Тарасове Луцького району Волинської області.
Земельні ділянки сторін мають спільну межу, з приводу якої і виник спір,
а позивач фактично використовує свою земельну ділянку у меншому розмірі, ніж встановлено правовстановлюючими документами.
Згідно із статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
За правилами статті 198 ЗК України кадастрові зйомки -це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що зменшення розміру її земельної ділянки відбулось у зв'язку з накладенням на неї земельної ділянки відповідача необґрунтовані з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, зокрема комплексу проведених робіт, а саме: топографо-геодезичних, картографічних, польових вимірів вбачається, що місце розташування кутів зовнішніх меж землекористування детально досліджено і встановлено в натурі по фактичному їх положенню на місцевості, які не змінювалися відповідачем з часу придбання спірної земельної ділянки у попереднього власника.
У висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 06 червня 2017 року № О-48, зазначено, що фактичні розміри і площа земельної ділянки ОСОБА_1 не відповідають державному акту в сторону зменшення довжини по межі А-Б на 3,49 м, по межі В-А на 3,65 м
і в сторону зменшення по площі -на 0,0177 га. Фактичні розміри та площа земельної ділянки ОСОБА_2 в сторону збільшення довжини по межі
Г - В на 1,31 м в сторону збільшення по площі на 0,0023 га не відповідає державному акту.
Разом з цим експертом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 по площі збільшилась на 0,0023 га тоді як земельна ділянка ОСОБА_1 по площі зменшилась на 0,0177 га.
Також встановлено, що ОСОБА_2 є вторинним власником земельної ділянки площею 0,1399 га по АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка придбана ним
у ОСОБА_5 , у свою чергу останній придбав вказану земельну ділянку
у ОСОБА_6 . У матеріалах справи містяться технічні документації
із землеустрою щодо складання державних актів як ОСОБА_6 , так
і ОСОБА_5 з яких вбачається, що ОСОБА_1 погодила межі земельної ділянки суміжним землекористувачам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . З часу придбання ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки її конфігурація та розміри в сторону збільшення не змінились.
Ураховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що беззаперечні докази, які б підтверджували те, що у зв'язку із накладенням належної ОСОБА_2 земельної ділянки на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , зменшилась її площа та розмір,
у матеріалах справи відсутні.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що відповідач встановив спірний фундамент у граничних розмірах своєї земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року, при новому розгляді цієї справи врахував висновки і мотиви, вказані в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Волинської області від 05 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк