Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 823/1490/17
адміністративне провадження № К/9901/49060/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1490/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Н. М. Троян, Л. О. Костюк, В. А. Твердохліб) від 22 березня 2018 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні;
- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 75289,48 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що 30 вересня 2016 року наказом № 81 о/с він звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». В порушення положень статті 9 Закону України від 09 квітня1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, лише 02 серпня 2017 року у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Департаменту кіберполіції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно зі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо невиплати позивачу компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 58542,85 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено в задоволеній частині.
У решті постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишено без змін
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 25 квітня 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. 25 квітня 2018 року касаційна скарга позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 823/1490/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Данилевич Н. А.).
7. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 17 травня 2018 року.
8. 24 травня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. 10 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшло клопотання, у якому висловлено прохання прискорити розгляд даної справи.
12. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Департаменті кіберполіції Національної поліції України. Наказом № 81 о/с від 30 вересня 2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу.
14. При звільненні ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» лише у розмірі 7115,64 грн.
15. У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із заявою від 21 червня 2017 року про виплату йому відповідної одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказана заява була розглянута та 01 серпня 2017 року позивачу сплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 28462,56 грн. відповідно платіжного доручення № 473.
16. У подальшому, позивач звернувся до Департаменту кіберполіції Національної поліції України із заявою від 14 серпня 2017 року, якою просив Департамент кіберполіції Національної поліції України виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги до дня фактичного розрахунку в розмірі 62173,65 грн.
17. Листом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13 вересня 2017 року № 4603/38/01-2017 позивачу було відмовлено у виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги до дня фактичного розрахунку.
18. Не погоджуючись із вищевказаною відмовою Департаменту кіберполіції Національної поліції України, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо невиплати компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а також враховуючи, що позивач має право на отримання 80% від середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який дорівнює 58542,85 грн., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові в задоволеній частині, виходив з того, що на час звільнення (30 вересня 2016 року) позивач не мав права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50%, передбачену частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
21. При цьому, суд апеляційної інстанції посилається на приписи статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як на обставину, що виключає право на пенсію позивача за вказаним Законом, оскільки ІІ групу інвалідності отримана позивачем після звільнення, тобто 16 грудня 2016 року.
22. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і як наслідок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з невиплатою такої одноразової грошової допомоги при звільненні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що право на отримання вищезазначеної допомоги відповідачем ні в якому разі не оспорювалася, та даний вид допомоги був виплачений у добровільному порядку, відповідно до платіжного доручення № 473 від 01 серпня 2017 року, а тому предметом спору у цій справі є не право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Стаття 102 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII): пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
28. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
29. Частина 1 статті 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби» Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
30. Зі змісту наведеної норми випливає висновок, що право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби набувають, зокрема, особи рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом № 2262-XII та звільняються зі служби за станом здоров'я.
31. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що під час звільнення позивачу було виплачено 7115,64 грн., а решта суми грошової допомоги у розмірі 28462,56 грн. виплачена лише 01 серпня 2017 року після звернення із заявою від 21 червня 2017 року про виплату йому відповідної одноразової грошової допомоги при звільненні.
32. Отже, виходячи із встановлених обставин, Суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що під час розгляду справи питання правомірності нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не вирішується, оскільки вказана допомога була виплачена у серпні 2017 року, що також не заперечується сторонами, тому спірні нарахування у цій справі стосуються лише нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
33. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50%, передбаченої частиною першою статті 9 Закону № 2262-XII є необґрунтованим.
34. Так, Суд звертає увагу на те, що ні Законом № 580-VIII, ні Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 не врегульовані питання порушення роботодавцем (у даному випадку Департаменту кіберполіції Національної поліції України) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Також дане питання не врегульовано й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
35. Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
36. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів КЗпП України.
37. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
38. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
39. Отже, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Проте, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові в день його звільнення.
40. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги при звільнені визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
41. Вказані законодавчі акти визначають, що така допомога виплачується особам, які «звільняються» зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.
42. Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
43. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо порушення відповідачем строків виплати одноразового грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції через хворобу, оскільки, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, матеріалами справи не підтверджено проведення розрахунку з позивачем належних йому сум при звільненні.
44. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано вірну оцінку спірним правовідносинам, щодо наявності законних підстав для часткового задоволення позову.
45. Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи у касаційному провадженні.
46. Отже, Київський апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, дійшов хибного висновку про відсутність законних підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
47. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
48. З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року підлягає скасуванню, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у справі № 823/1490/17 скасувати.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № 823/1490/17 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов