Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа №315/594/15-а(2-а/315/29/15)
адміністративне провадження №К/9901/13729/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Суховарова А.В., суддів Головко О.В., Ясенової Т.І.)
у справі №315/594/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області
про визнання протиправними дії щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної адміністрації, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановлені статусу інваліда війни та зобов'язати встановити статус інваліда війни з видачею посвідчення інваліда війни як особі, що у складі невоєнізованого формування цивільної оборони приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і став інвалідом.
2. Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 20.10.2015 позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 4 по 5 травня 1986 року позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, виконуючи роботу водія Гуляйпільського районного підприємства "Агротехсервіс" по вивозу худоби на підставі телетайпограми Облагропрому.
6. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
7. 15.08.2007 позивачу призначена 2 група інвалідності, котра пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та його віднесено до 1 категорії осіб, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 31.09.1996 року, та довідкою МСЕК серії АД 072892 від 15.08.1997 року.
8. 21.04.2015 позивачу визначено 2 група інвалідності, котра пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
9. 06.05.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.
10. 25.05.2015 рішенням Управління соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області позивачу відмовлено у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни в зв'язку з тим, що в документах відсутнє підтвердження залучення його до формувань Цивільної оборони.
11. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС свідчить про його залучення до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому відсутні підстави для поширення на позивача дії п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що факт його участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони в період з 4 по 5 травня 1986 року (виконував роботу водія Гуляйпільського районного підприємства "Агротехсервіс" по вивозу худоби на підставі телетайпограми Облагропрому) підтверджується документально, а суд апеляційної інстанції невірно тлумачить чинне законодавство.
15. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
18. Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
19. Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.
20. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
21. Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
22. Суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків при виконанні трудових обов'язків.
23. Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
24. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
25. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
26. З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні достатні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
27. Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
28. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17.
29. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
30. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
31. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 у справі №315/594/15-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя А.А. Єзеров