номер провадження справи 18/127/19
11.12.2019 справа № 908/2651/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: суддя Левкут В.В.,
при секретарі судового засідання: Непомнящій Н.П.
за позовом акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А)
про стягнення 9 047 947,41 грн.,
учасники справи:
від позивача: Бєлєвцова О.С., довіреність № 2-864д від 31.07.2019;
від відповідача: Кузнецов І.С., довіреність № б/н від 03.01.2019;
Акціонерним товариством “Укргазвидобування” заявлено до господарського суду Запорізької області позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” 9047947,41 грн., які складаються з 4 094 506,12 грн. пені та 4 953 441,29 грн. штрафу, нарахованих за несвоєчасну поставку товару за договором № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2019 справу № 908/2651/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища Левкут В. ОСОБА_1 ).
Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2651/19, присвоєно справі номер провадження 18/127/19, призначено підготовче судове засідання на 30.10.2019; підготовче засідання відкладалось на 28.11.2019.
До господарського суду Запорізької області 29.10.2019 від ТОВ “МІК” разом з відзивом надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до акціонерного товариства «Укргазвидобування» про внесення змін до договору поставки №УГВ11748/30-18 від 12.12.2018, укладеного ТОВ «МІК» та АТ «Укргазвидобування», шляхом викладення Додатку № 3 «Графік поставки товару» до договору поставки №УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 в редакції позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2019, зазначена зустрічна позовна заява (вхідний номер справи 3251/08-07/19 від 29.10.2019) передана на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища ОСОБА_2 ), в провадженні якої перебувала справа № 908/2651/19.
Ухвалою суду від 04.11.2019 зустрічну позовну заяву повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «МІК».
Підготовче провадження у справі № 908/2651/19 закрито 28.11.2019 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 11.12.2019, про що постановлено ухвалу 28.11.2019.
Судом 05.12.2019 отримані пояснення позивача відносно клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій та контррозрахунку позовних вимог відповідача.
В судовому засіданні 11.12.2019 справу розглянуто по суті і оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування вимог зазначив, що на виконання укладеного сторонами договору поставки № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 відповідачем поставлено товар на загальну суму 95 039 472,00 грн., але із порушенням встановленого договором строку. За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо термінів поставки позивач у відповідності до п. 7.9 договору просив стягнути з відповідача 4 094 506,12 грн. пені та 4 953 441,29 грн. штрафу.
Від відповідача надішли відзив на позов, контррозрахунок суми позовних вимог та клопотання про зменшення пені та штрафу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що виконання зобов'язання у встановлений договором строк стало неможливим через незалежні від відповідача обставини. Висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/141 від 22.03.2019 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання ТОВ «МІК» своїх зобов'язань з поставки товару за договором № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018. За доводами відповідача в даному випадку має місце казус, що виключає підстави для майнової відповідальності відповідача. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (відповідач у справі, постачальник) та акціонерним товариством «Укргазвидобування» (позивач у справі, покупець) 12.12.2018 укладений договір поставки № УГВ11748/30-18, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві головки колонні (далі - товар), зазначені в специфікації/-ях, що додається/-ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії ), яка є додатком № 1 до договору та є її невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1.3. договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації/-ях та Графіку поставки до цього договору.
Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.
Пунктом 7.9. договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно із п.п. 8.1. - 8.3. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лих, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини.
Відповідно до п. 11.8. договору всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Сторонами підписана специфікація № 1 до договору № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 в редакції додаткової угоди № 1 від 25.03.2019 на загальну суму 95039472,00 грн. Вартість товару по даній специфікації включає в себе витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати понесені продавцем при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов'язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару. Строк поставки: відповідно до Графіку поставки товару. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання. Виробник товару: Китай. Рік виготовлення товару - 2018-2019 роки, але не більше 12 місяців на дату поставки товару.
Відповідно до Графіку поставки товару, підписаного сторонами (додаток № 3 до договору) граничний строк поставки складає 90, 120 та 150 календарних днів з дати підписання договору по відповідних видах та комплектах товару.
З досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, в обумовленій Договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару сторонами не оспорюється. Будь-яких зауважень або заперечень щодо приймання-передачі товару та його якості сторони одна одній не пред'являли.
Проте, матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами визначені в пункті 5.1 Договору та Графіку поставки товару, відповідачем дотримані не були.
Судом встановлено, що на виконання умов договору № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 та специфікації № 1 до нього за видатковими накладними постачальник поставив покупцеві товар на загальну суду 95039472,00 грн., про що свідчать підписи представників на накладних, які наявні в матеріалах справи.
Факт поставки товару підтверджується наступними видатковими накладними:
-№ РН-04/24/05 від 24.04.2019 (фактична дата отримання - 25.04.2019) на суму 4019938,56 грн.;
- № РН-04/24/06 від 24.04.2019 (фактична дата отримання - 25.04.2019) на суму 4019938,56 грн.;
- № РН-04/24/07 від 25.04.2019 (фактична дата отримання - 25.04.2019) на суму 4019938,56 грн.;
- № РН-04/24/08 від 24.04.2019 (фактична дата отримання - 25.04.2019) на суму 4019938,56 грн.;
- № РН-04/24/09 від 24.04.2019 (фактична дата отримання - 25.04.2019) на суму 4327889,28 грн.;
- № РН-04/24/10 від 24.04.2019 (фактична дата отримання - 25.04.2019) на суму 3368640,00 грн.;
- № РН-04/24/11 від 24.04.2019 (фактична дата отримання - 25.04.2019) на суму 4752000,00 грн.;
- № РН-05/23/16 від 23.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 5808000,00 грн.;
- № РН-05/23/18 від 23.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4625280,00 грн.;
- № РН-05/23/20 від 23.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4061323,20 грн.;
- № РН-05/23/22 від 23.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4625280,00 грн.;
- № РН-05/22/14 від 22.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4061323,20 грн.;
- № РН-05/22/15 від 22.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4019938,56 грн.;
- № РН-05/22/16 від 22.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4625280,00 грн.;
- № РН-05/22/17 від 22.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 5808000,00 грн.
- № РН-05/22/18 від 22.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4061323,20 грн.;
- № РН-05/22/19 від 22.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4061323,20 грн.;
- № РН-05/22/20 від 22.05.2019 (фактична дата отримання - 28.05.2019) на суму 4061323,20 грн.;
- № РН-06/07/17 від 07.06.2019 (фактична дата отримання - 07.06.2019) на суму 5194664,64 грн.;
- № РН-06/07/18 від 07.06.2019 (фактична дата отримання - 07.06.2019) на суму 3854400,00 грн.;
- № РН-06/07/19 від 07.06.2019 (фактична дата отримання - 07.06.2019) на суму 3271889,28 грн.;
- № РН-06/07/20 від 07.06.2019 (фактична дата отримання - 07.06.2019) на суму 2618880,00 грн.;
- № РН-06/07/21 від 07.06.2019 (фактична дата отримання - 07.06.2019) на суму 1752960,00 грн.
З наведеного слідує, що відповідачем допускалося порушення строків поставки товару на 16, 26, 43, 46, 56, 76, 86 днів за вищепереліченими накладними.
Позивачем 08.08.2019 направлялася відповідачу претензія про сплату пені у розмірі 4 094 506,12 грн. та штрафу у розмірі 4 953 441,29 грн. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки, яка отримана останнім 14.08.2018, однак залишена без відповіді.
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
За визначенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної поставки товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та не спростований відповідачем.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, враховуючи допущене відповідачем порушення строків поставки товару, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані відповідачу, відповідно до умов п. 7.9 договору, 4094506,12 грн. пені, що складає 0,1% від вартості непоставленого товару за період прострочення виконання зобов'язання з 12.03.2019 по 07.06.2019 та 4953441,29 грн. штрафу, що складає 7% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення поставки понад 30 днів.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про наявність підстав для звільнення від відповідальності за допущене прострочення не надав.
Контррозрахунок штрафних санкцій, виконаний відповідачем та поданий до суду 28.11.2019 судом перевірений з огляду на узгоджені сторонами строки поставки, кількість товару і фактичне виконання поставки відповідних комплектів головок колонних та визнаний неправильним.
Щодо доводів відповідача про настання казусу (випадку) при виконанні Договору, зазначені обставини судом не встановлені, тому визнаються хибними.
Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 98 % з посиланням на неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором поставки товару через незалежні від відповідача обставини.
Так, Висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/141 від 22.03.2019 встановлено обставини, які істотно вплинули на можливість виконання ТОВ «МІК» зобов'язань з поставки товару за договором № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 , а саме затримка відвантаження виробником товару на 92 дні через виявлення браку при проведенні контрольних випробувань готової продукції. Зазначені обставини суттєво вплинули на можливість виконання постачальником обов'язків за договором УГВ11748/30-18 від 12.12.2018, а тому є обґрунтовані підстави для висновку щодо перегляду умов договору №УГВ 11748-30-18 від 12.12.2018 в частині перенесення строків поставки товару.
Разом з тим, посилання відповідача на висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/11 від 22.03.2019 судом оцінюється критично, оскільки такий висновок не є підтвердженням настання форс-мажорних обставин, які можуть бути обґрунтованою підставою для відтермінування строків виконання зобов'язань відповідачем та/або зменшення штрафних санкцій; висновки викладені у вказаному документі про обставини, що досліджувалися та дійсно мали місце і призвели до затримки виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем є думкою окремого фахівця.
Крім того, відповідач зазначає, що ним вже понесено міру відповідальності у значній вартості, а саме оплачено вартість банківської гаранті в розмірі 5399970,00 грн. (платіжне доручення 190436 від 10.04.2019), яка була забезпеченням виконання зобов'язань за договором поряд із іншими видами забезпечення їх виконання - пенею і штрафом.
Частиною 2 ст. 233 ГК України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд враховує, що зобов'язання по поставці товару за Договором відповідачем виконано в повному обсязі, при цьому, оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару. Тобто, на момент поставки товару ніякої передоплати за це відповідач не отримував.
Крім того, судом не встановлено, що позивач зазнав збитків або шкоди, оскільки більша частина товару поставлена з незначним простроченням.
Товар поставлявся частинами, та більша частина товару була поставлена партіями з незначним простроченням 16, 26, 43, 46, 56 днів (116 комплектів з 134), і тільки залишок товару (всього 18 комплектів з 134) допоставлений дома партіями із запізненням на 76 і 86 днів відповідно.
Разом з тим, як за цим договором, за неналежне виконання умов якого покладено на відповідача відповідальність за несвоєчасну поставку товару у даній справі, так і за іншими договорами, укладеними сторонами, на наявність яких суд вважає необхідним звернути увагу, саме позивач не розрахувався вчасно з відповідачем, але неустойки і штрафи, які покладаються за цими договорами на позивача, значно нижчі, оскільки мова йде про невчасне виконання грошового зобов'язання. Отже, в даному випадку слід дійти висновку про неспіврозмірність передбаченої умовами договорів відповідальності сторін за допущені ними порушення.
Таким чином, незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.
Матеріали справи № 908/2651/19 не містять доказів, що позивач поніс будь-які збитки, шкоду або інші негативні наслідки внаслідок прострочення поставки товару відповідачем.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Суд враховує, що зазначене рішення Конституційного Суду України стосується кредитних правовідносин, проте вважає за можливе за аналогією застосувати даний підхід і правову позицію до визначення суті і мети такого виду забезпечення виконання зобов'язання боржником як неустойка (штраф, пеня). Застосування всіх дозволених видів забезпечення виконання зобов'язань до одного й того ж зобов'язання господарюючих суб'єктів, звичайно, не забороняється діючим законодавством, однак таке застосування не може перетворюватися в засіб збагачення управненої сторони такого зобов'язання, порушувати баланс інтересів сторін та загальні засади цивільного судочинства - справедливість, добросовісність та розумність.
Судом приймається до уваги той факт, що відповідач виконав зобов'язання за договором та поставив товар позивачу, а застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора, також враховується, що виконання відповідачем зобов'язань за договором було забезпечене банківською гарантією в розмірі 5399970,00 грн., яка оплачена останнім на користь позивача.
Також судом враховується майновий стан ТОВ «МІК». На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано Баланс підприємства на 31.12.2018, згідно з яким підприємство за період 01.01.2018 по 01.01.2019 мало збиток у показниках фінансової звітності (рядок 1420 Балансу), де на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397977 тис. грн., а на кінець звітного періоду цей показник склав 397278 тис грн. Різниця між цими показниками свідчить про збільшення збитку, який відображено у рядку 2465 наданого відповідачем Звіту про фінансові результати 2018.
Як було з'ясовано під час розгляду справи, основним видом діяльності ТОВ "МІК" є виробництво робочого одягу (код КВЕД 14.12), що підтверджується відомостями про ТОВ “МІК” з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд приймає до уваги, що відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та протягом тривалого часу, крім акціонерного товариства «Укргазвидобування», співпрацює з Міністерством оборони України, Національною поліцією України та Національною гвардією України. Продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у т.ч., що знаходяться у зоні проведення ООС (АТО) на сході України. Обсяг замовлень у останні роки значно зріс, підприємство відповідача працює понаднормово залучаючи всі наявні ресурси задля виконання ним своїх зобов'язань перед Державою.
Значний список замовників із державного сектору наведений у витязі - Аналітика участі ТОВ «МІК» з сайту https://www.smarttender.biz/ParticipationAnalytic/ - 103 контракта за період з 01.06.2018 по 31.10.2019.
Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс та те, що товар за умовами договору поставлений в повному обсязі з незначним простроченням, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, направленої на постачання товарів, в тому числі, для державних потреб, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 98%, що становить 81890,12 грн. пені та 99068,83 грн. штрафу. При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” судовий збір покладається на відповідача повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код 30105738) на користь акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 81890,12 грн. (вісімдесят одну тисячу вісімсот дев'яносто грн. 12 коп.) пені, 99068,83 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят вісім грн. 83 коп.) штрафу, 135719,21 грн. (сто тридцять п'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять грн. 21 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.12.2019.
Суддя В.В. Левкут