номер провадження справи 27/173/19
09.12.2019 Справа № 908/2174/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код юридичної особи 40081237)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 00191230)
про стягнення 41 022 грн. 36 коп.
за участю
представника позивача: Губорєва Я.А., дов. № 1130 від 06.08.2019
представник відповідача: Прокопенко М.О., дов. № 20-194 від 18.12.2018
Троценко В.І., дов. № 20-519 від 26.07.2019
16.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя 41 022 грн. 36 коп. збір за зберігання вантажів у двократному розмірі.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2174/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2174/19, присвоєно справі номер провадження 27/173/19.
Справа № 908/2174/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 17.09.2019 р.
17.09.2019 р. судом проведено судове засідання у справі № 908/2174/19.
Ухвалою суду від 17.09.2019 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" щодо переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2174/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 31.10.2019.
В підготовчому засіданні 31.10.2019 судом згідно ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 13.11.2019, про що судом винесено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 13.11.2019 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, було оголошено перерву в судовому засіданні до 09.12.2019.
У судовому засіданні 09.12.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 09.12.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2019 підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, які мотивовані наступним. 19.02.2018 між позивачем та відповідачем укладений договір № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 про надання послуг та договір № ПР/М-16-3/1 708 НЮ/20/2016/2889 від 30.09.2016. У лютому 2019 року на станцію призначення Запоріжжя-Ліве в адресу ПАТ МК «Запоріжсталь» прибули вагони з вантажем, за залізничними накладними. Про прибуття вагонів на станцію Запоріжжя Ліве в адресу ПАТ МК «Запоріжсталь» відповідач був своєчасно повідомлений залізницею. З вини відповідача вагони з вантажем прибувши на адресу відповідача, простоювали на коліях станції в очікуванні подачі під вантажні операції з причини не вивозу локомотивом вантажоодержувача. У зв'язку з несвоєчасним забирання вагонів під вантажні операції з вини відповідача вагони простоювали на коліях станції Запоріжжя Ліве, про що станцією було складено акти загальної форми ГУ-23а про затримку вагонів. Позивачем надані накази про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру, про що повідомлено відповідача. Накопичувальні картки підписані відповідачем із зауваженнями. Не визначена відповідачем сума збору за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальним карткам склала 41 022 грн. 365 коп., з урахуванням ПДВ.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.12.2019 заперечив проти задоволення позовних вимог, на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 08-08/18958/19 від 13.09.2019), просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано наказів № 2120 від 22.02.2018 та № 2414 від 25.02.2019, а надано лише телеграми № 2120 від 22.02.2018 та № 2414 від 25.02.2019, які є інформативними документами, а не розпорядчими. Відповідач зазначив, що право збільшувати розмір збору за збереження вантажу до двократного розміру позивачу надано лише у випадку виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів. Однак доказів, які б підтверджували виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, позивачем не надано. Право на збільшення збору за зберігання вантажів до двократного розміру має тільки начальник залізниці. Доказів наявності у Полягай М.А . та Соколовим В.Ю. повноважень підписувати накази про збільшення розміру збору за зберігання вантажу позивачем до матеріалів справи не надано. Відповідач вважає, що між позивачем та відповідачем немає узгодженого порядку і способу повідомлення одержувача про прибуття вантажу на станцію призначення. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними засобами доказування наявність будь-яких порушень з боку відповідача.
Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву вх. № 08-08/19872/19 від 25.09.2019 та пояснення вх. № 08-08/21960/19 від 22.10.2019.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 08-08/22498/09 від 29.10.2019.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
19.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (замовник) укладений договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Згідно з п. 12.1 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Відповідно до п. 13.1 договору додатки є невід'ємною частиною договору, вважаються підписаними сторонами в момент підписання договору та не потребують окремого підписання.
Сторонами відповідно до п. 13.1 до договору укладено додатки №№ 1-4.
30.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (власник колії) укладений договір № ПР/М-16-3/1-708-НЮ 20/2016/2889 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Вказаний договір укладений з протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016, протоколом узгодження остаточної редакції розбіжностей від 16.12.2016.
До договору сторонами були укладені додаткові угоди: № 1 від 01.09.2017, № 2 від 16.03.2018, № 3 від 20.08.2018, № 4 від 14.12.2018.
Відповідно до п. 1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016 р.) згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою № 172 до парку "Б" і яка обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", які встановлені проти вхідного світлофора "ЧВ" парку "А" станції Запоріжжя-Ліве на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора "НБ" парку "Б" станції Східна власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря пера стрілки примикання № 172.
Згідно з п. 6 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018 р.) вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці: - на приймально-відправні колії № №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве; - на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії №№ 11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії №№ 31-36 - збірні поїзди. Пред'явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
Пунктом 14 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.09.2017 та протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) сторони визначили, що власник колії сплачує залізниці плату: - за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; - інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Згідно п. 20 договору з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 21 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016 р.) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 січня 2017 до 31 грудня 2021 включно.
Додатковою угодою № 4 від 14.12.2018 р. до договору сторони в назві, преамбулі та далі по тексту договору замінили слова "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на "Акціонерне товариство "Українська залізниця".
У лютому 2019 року на станцію призначення Запоріжжя-Ліве в адресу відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» прибули вагони з вантажем, за залізничними накладними (та досилочними накладними) №№ 26675824, 41214834, 32180432, 43672526, 37180, 20494, 41369083, 45973955, 41497413, 41336306, 41636143, 41636168, 41636127, 41636135, 41636119, 41498031, 26743794, 26749888, 26736585 (досилочна накладна 43748540), 26758528 (досилочна накладна 43748458), 41460304, 41460312, 41367392, 41373168, 41412917, 46307195, 46307179, 46307211, 46307203, 26760284, 26776379, 26789791, 26763373, 26764166.
Про прибуття вагонів на станцію Запоріжжя Ліве в адресу ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» відповідач був своєчасно повідомлений залізницею, відповідні повідомлення залізниці зареєстровані у Книзі повідомлень ф. ГУ-2 станції Запоріжжя Ліве.
На станції Запоріжжя-Ліве локомотивом залізниці здійснювалось пред'явлення прибувших вагонів для обробки та подачі на під'їзні колії ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» під вантажні операції.
Станція Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" розташована на Запорізькому Вузлу. По своєму основному призначенню та характеру роботи є сортувальною станцією.
Основним призначенням сортувальної станції Запоріжжя-Ліве є виконання операцій з розформування та формування поїздів за призначеннями відповідно до встановленого Порядку направлення вагонопотоків та організації їх у вантажні поїзди; виконання операцій з пропуску поїздів без переробки і з переробкою; технічне обслуговування, комерційний огляд составів поїздів і усунення виявлених несправностей вагонів; зміна локомотивів і локомотивних бригад. (Характеристика колій станції Запоріжжя-Ліве наведена у Технологічному процесу роботи сортувальної станції Запоріжжя-Ліве, Єдиному технологічному процесі роботи під'їзної колії ПАТ «Запоріжсталь» і станції примикання Запоріжжя-Ліве регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»).
Таким чином, обслуговування під'їзної колії ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» повинно здійснюватися з урахуванням необхідності забезпечення стабільної роботи станції Запоріжжя-Ліве з переробки транзитних та місцевих вагонів.
Проте, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вагонів під вантажні операції з вини відповідача вагони простоювали на коліях станції Запоріжжя-Ліве, про що станцією Запоріжжя-Ліве було складено акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини клієнта із зазначенням часу затримки № 2024 від 21.02.2019, № 2025 від 21.02.2019, № 2132 від 24.02.2019, на початок затримки та акти загальної форми № 2127 від 24.02.2019, № 2129 від 24.02.2019, № 2219 від 26.02.2019, на кінець затримки, в яких зазначається, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта вагони простоюють з причин не вивозу тепловозом вантажоодержувача.
Час початку затримки вагонів:
За актом № 2024 - 21.02.2019 о 07 год. 30 хв.;
За актом № 2025 - 21.02.2019 о 07 год. 30 хв.;
За актом № 2132 - 24.02.2019 о 11 год. 40 хв..
Час закінчення затримки вагонів :
За актом № 2127 - 24.02.2019 о 12 год. 05 хв.;
За актом № 2129 - 24.02.2019 о 12год. 05 хв.;
За актом № 2219 - 26.02.2019 о 17 год. 00 хв..
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N113 у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Вказані обставини визнані відповідачем, зазначені акти загальної форми ГУ-23 підписані уповноваженими представниками відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» без застережень.
Позивачем були надані накази: № 2120 від 22.02.2019 об 10 год. 27 хв., № 2414 від 25.02.2019 об 12 год. 30 хв. про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру, у порядку передбаченому пп. 2.2, п.2, р. III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, та повідомлено представників ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».
Залізницею, за час затримки вагонів що надійшли на адресу відповідача, на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми (ГУ-23):
- № 2024 від 21.02.2019, № 2025 від 21.02.2019, № 2127 від 24.02.2019, № 2129 від 24.02.2019, був нарахований збір за зберігання вантажів та збір за зберігання вантажів у двократному розмірі по накопичувальній картці (ф.ФДУ-92) № 24029031;
- № 2132 від 24.02.2019, № 2219 від 26.02.2019, був нарахований збір за зберігання вантажів та збір за зберігання вантажів у двократному розмірі по накопичувальній картці (ф.ФДУ-92) № 27029033.
Вказані накопичувальні картки були підписані представником відповідача з обмовками.
Відповідачем була частково визнана сума збору за зберігання вантажу по накопичувальним карткам ф.ФДУ-92 № 24029031, № 27029033.
Відповідачем була не визнана сума збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
Не визнана відповідачем сума збору за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальним карткам (ф.ФДУ-92) № 24029031, № 27029033 склала 41 022 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п'ята).
Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під'їзних залізничних колій.
Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2).
Відповідно до ст. 3 Статуту, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України).
Згідно ст. 64 Статуту залізниць України до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Згідно зі ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Статтею 42 Статуту на залізницю покладений обов'язок повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.
Відповідно до ст. 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Отже, вищенаведені норми чинного законодавства передбачають обов'язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.
Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 N 113 визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами).
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Правилами складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (п.1 Правил).
Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів).
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком N 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113.
Позивачем надано акти загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини клієнта із зазначенням часу затримки № 2024 від 21.02.2019, № 2025 від 21.02.2019, № 2132 від 24.02.2019, на початок затримки та акти загальної форми № 2127 від 24.02.2019, № 2129 від 24.02.2019, № 2219 від 26.02.2019, на кінець затримки, в яких зазначається, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта вагони простоюють з причин не вивозу тепловозом вантажоодержувача
Дані акти відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами та містять час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери та якими засвідчено затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють з причин невивозу локомотивом вантажоодержувача.
Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції відбулася з вини ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", оскільки вагони простоюють на коліях з причини невивоза локомотивом вантажоодержувача.
Як вже було зазначено вище, відповідачем була частково визнана сума збору за зберігання вантажу по накопичувальним карткам ф.ФДУ-92 № 24029031, № 27029033.
Не визнана відповідачем сума збору за зберігання вантажу у двократному розмірі по накопичувальним карткам (ф.ФДУ-92) № 24029031, № 27029033 склала 41 022 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ.
22.02.2019 об 10 год. 27 хв. № 2120 та 25.02.2019 об 12 год. 30 хв. № 2414 позивачем видані накази про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру, з посиланням на ст. 36 Статуту залізниць України, пп. 2.2, п. 2, р. III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 та які підписані Полягай М.А. та Соколовим В.Ю.
Згідно п. 2.2. розділу ІІІ Збірника тарифів, при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Статтею 36 Статуту залізниць України передбачено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. Начальник залізниці, уповноважені ним керівники організацій, що входять до складу залізниці, відповідно до Правил мають право на укладення договорів про збереження вантажів на складах станцій або у вагонах.
Матеріали справи свідчать, що позивач скористався передбаченим законодавством правом на збільшення розміру збору за збереження вантажу до двократного та повідомив відповідача про реалізацію вказаного права.
На підтвердження повноважень Полягай М.А. та Соколова В.Ю. до матеріалів справи долучена довіреність № 2029 від 29.10.2018, видана за підписом директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Кужавського М.С. та першого заступника директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Декарчука О.М. (довіреність дійсна до 02.08.2019 включно).
Довіреність № 2029 від 29.10.2018, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу. Дана довіреність видана в порядку передоручення та повноважень директором регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Кужавським М.С., та першим заступником директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Декарчуком О.М. , які діють за довіреністю від 26.10.2018 року зареєстрованою за № 4524, на підставі Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (зі змінами та доповненнями) зареєстрованого реєстраційною службою Головного управління юстиції міста Києва 21.10.2015, розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 512-р, постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 №815 (зі змінами та доповненнями) та Положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», затвердженого наказом АТ.
У відповідності до Положення про структурний підрозділ «Запорізька дирекція залізничних перевезень», затвердженого наказом регіональної філії від 05.07.2016р. № 362/Н ( зі змінами та доповненнями), та вище згаданої нотаріальної довіреності виданої в порядку передоручення від 29 жовтня 2018 № 2129, посадові особи уповноважені здійснювати дії, що витікають із поточного управління діяльністю структурного підрозділу, вирішувати питання організації роботи підрозділу, здійснювати повноваження в межах компетенції, визначеної статутом АТ «Українська залізниця», Положенням про філію «Придніпровська залізниця», мають право підписувати, подавати та отримувати всі необхідні документи, згідно вимогами чинного законодавства України, у тому числі Статут) залізниць України, Закону України «Про залізничний транспорт», Правила перевезень вантажів, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Згідно із ст. 36 Статуту залізниць України, начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Відповідно до вимог Положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (нова редакцій) затвердженого 04.12.2018, директор філії (начальник залізниці) має право, в порядку передоручення та на підставі рішення правління Товариства, видавати довіреності від імені Товариства керівникам Структурних підрозділів Філії, що знаходяться у визначеному регіоні транспортної мережі Філії та іншим працівникам Філії, з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням; має право вирішувати інші питання діяльності Філії, які необхідні для досягнення мети та цілей діяльності Товариства, у межах компетенції, визначеної Статутом Товариства та цим Положенням. Тобто, з викладеного слідує, що керуючись правами наданими Статутом АТ «Українська залізниця», Положенням про філію - директором (начальником залізниці) надані повноваження керівникам підрозділу, які у відповідності до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів видавали наказ про затримку поїзда, наказ про застосування ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру.
Відповідно до ст. 246 ЦК України передбачає, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема ст. 247 ЦК України.
Відповідно до норм ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частинами першою та третьою статті 92 Цивільного кодексу України (передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно з частинами другою та третьою статті 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Зі змісту наведених норм, вбачається, що повноваження на вчинення правочину представником можуть бути передбачені як окремо договором, законом, актом органу юридичної особи та виникати з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, так і разом (договором і довіреністю, довіреністю і актом органу юридичної особи тощо).
Враховуючи наведене, розрахунок збору за зберігання вантажу у двократному розмірі здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на станції призначення, а також наявність підстав для звільнення його як вантажовласника від плати збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
Твердження відповідача про неповідомлення його про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження не приймаються судом, оскільки повідомлення відповідача підтверджується книгами повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження, копії витягів з яких додано до позовної заяви.
З даних книг вбачається, про повідомлення вантажоодержувача, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача
Крім того, саме відповідач під час проведення спільних нарад та в своїх листах № 80/2089729 від 23.12.2016 та № 80-2005961 від 27.01.2017 повідомляв про те, що підприємство перейшло на роботу в програмі «АС Клієнт», завдяки чому працівники підприємства мають можливість бачити в системі «АС Клієнт» всі документи (кількість вантажу, рід і кількість вагонів;, що направлені на їх адресу, після обробки цих документів товарним касиром в електронному вигляді. У зв'язку з чим, додатково отримання інформації з повідомлення від залізниці про прибуття вантажу підприємство не потребує.
Заперечення відповідача щодо наказів № 2120 від 22.02.2019 та № 2414 від 25.02.2019 про застосування ставки збору за зберігання вантажу в двократному розмірі, які не можуть бути віднесені до категорії наказів з питань основного діяльності, як вважає відповідач, не приймаються до уваги, оскільки накази щодо основної діяльності - це документи, якими оформляють рішення керівника щодо організації роботи підприємства в цілому або роботи його структурних підрозділів. Накази щодо основної діяльності видають з питань: створення, реорганізації, ліквідації, перейменування; зміни виду діяльності; затвердження статутів, положень, інструкцій, правил, структури, штатного розпису; унесення змін до внутрішніх нормативно-правових документів; проведення заходів щодо роботи з персоналом, ціноутворення: охорони праці, проведення рекламних акцій; нормування витрат тощо.
Тобто, накази створені залізницею, не відносяться до категорії наказів з основної діяльності, тому вимоги передбачені для наказів з основної діяльності на накази № 2120 та № 2414 не розповсюджуються.
Крім того, слід зазначити, що нарахований збір зберігання вантажу відповідачем частково сплачений, що також підтверджує підставність обставин несвоєчасного забирання вагонів під вантажні операції з вини відповідача.
Отже, позивач має право збільшувати розмір збору за зберігання вантажу до двократного розміру, внаслідок виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, та спростовує викладене відповідачем у відзиві щодо не надання доказів.
Крім того, позивач заперечив проти тверджень відповідача щодо звільнення його від сплати плати за користування вагонами і за зберігання вантажу, оскільки плата за користування вагонами не є предметом позовних вимог, тому є недоречним висловлювання відповідача взагалі. Дана позиція позивача прийнята судом.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Заперечення на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, та з урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця",м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 00191230) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код юридичної особи 40081237) 41 022 (сорок одна тисяча двадцять дві) грн. 36 коп. збір за зберігання вантажів у двократному розмірі, 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 19.12.2019.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова