вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2019 р. Справа№ 910/8252/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Гузир І.А.,
представників сторін:
позивача: Кулигін А.Є.,
відповідача: Глущенко В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського міста Києва від 26.09.2019 (повний текст рішення підписано 08.10.2019)
у справі № 910/8252/19 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сучасний турбінний комплекс»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення 348.091,78 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8252/19 від 26.09.2019 позов задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ СУЧАСНИЙ ТУРБІННИЙ КОМПЛЕКС" 3% річних у розмірі 44.022,07 грн, втрати від інфляції у розмірі 255.162,88 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 12.892,50 грн та судовий збір у розмірі 4.488,31 грн. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 48.906,83 грн - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання за Договором № т-98/1711000251 від 08.11.2017 з оплати товару, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції та 3% річних у вище вказаних розмірах.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/8252/19 повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/8252/19, розгляд справи призначено на 18.12.2019.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд надав пріоритет доказам та доводам позивача, не надавши при цьому відповідної (належної) правової оцінки доказам (доводам) відповідача. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що позивач несвоєчасно поставив товар, а також безпідставно не задовольнив заяву відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.
В судовому засіданні 18.12.2019 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (покупець) за результатом проведеної процедури публічної закупівлі, укладений договір про закупівлю товару № т-98/1711000251, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупцю товари: Турбіни та мотори код згідно із ЄЗС ДК 021:2015 - 42110000-3 (Запасні частини до ГТ-750-6) (далі - товари), зазначені в підписаній сторонами Специфікації, яка є додатком до договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ці товари (п. 1.1 договору).
Найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами Специфікації (п. 1.2 договору).
Кількість товарів, що поставляються за договором, зазначена в Специфікації до договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 ціна договору становить 30.345.000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5.057.500,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації до договору.
Специфікацією на поставку товару для ВРТП "Укргазенергосервіс" сторони погодили найменування, асортимент товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціну товару.
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться покупцем шляхом поетапної оплати фактично поставленого товару (партії товару) протягом 30 календарних днів після дати поставки та пред'явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару. Датою поставки товару (його партії), а також момент переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною
Відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили термін поставки товарів - партіями в період, зазначений в пункті 1.1 розділу 1 цього договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє в частині поставки товару до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 9.1 договору).
Додатковою угодою № 1 від 29.12.2017 сторони погодили, що у зв'язку з тим, що постачальник не має можливості поставити товар: (Турбіни та мотори код згідно із ДК 021:2015 - 42110000-3 (Запасні частини до ГТ-750-6)) у зазначений в договорі термін, пов'язаний із тривалістю виробництва товару на заводах-виробниках та затримкою процедури оформлення документів митного контролю на товар подвійного (військово-цивільного) призначення і керуючись положеннями п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII від 25.12.2015 та відповідно до пунктів 10.2 та 10.5 розділу 10 договору, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.05.2018 та виконання зобов'язань щодо поставки товару, для чого домовились внести до договору наступні зміни: пункт 9.1 розділу 9 договору змінити і викласти в наступній редакції: "9.1. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє: в частині поставки товарів - до 31.05.2018, в частині розрахунків - до повного здійснення".
До матеріалів справи долучено видаткові накладні № РН-0000009 від 13.07.2018 на суму 5.265.000,00 грн, № РН-0000010 від 04.10.2018 на суму 25.080.000,00 грн, які підтверджують поставку товару в повному обсязі на загальну суму 30.345.000,00 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару: № СФ-0000413 від 13.07.2018 на суму 5.265.000,00 грн, № СФ-000597 від 04.10.2018 на суму 25.080.000,00 грн.
Також позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні № 22 від 13.07.2018 та № 10 від 04.10.2018 з доказами їх подання та реєстрації в податкових органах.
Відповідач у повному обсязі оплатив вартість отриманого товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками: від 30.08.2018 на суму 5.265.000,00 грн, від 09.11.2018 на суму 5.000.000,00 грн, від 13.11.2018 на суму 5.000.000,00 грн, від 21.11.2018 на суму 5.000.000,00 грн, від 27.11.2018 на суму 4.574.640,00 грн, від 17.12.2018 на суму 5.505.360,00 грн. Загальна сума сплачених за отриманий товар коштів становить 30.345.000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 15/06/19, в якій просив сплатити 3% річних, втрати від інфляції у зв'язку з простроченням оплати за договором (докази направлення наявні в матеріалах справи).
АТ «Укртрансгаз» відповіді на вимогу не надало, 3% річних та втрат від інфляції не сплатило.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі ст.ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У договорі встановлено строк оплати - протягом 30 календарних днів після дати поставки товару. Товар поставлений 13.07.2018 на суму 5.265.000,00 грн мав бути оплачений до 13.08.2018, отже відповідач є таким, що прострочив оплату даного товару з 14.08.2018; товар поставлений 04.10.2018 на суму 25.080.000,00 грн мав бути оплачений до 05.11.2018, отже відповідач є таким, що прострочив оплату даного товару з 06.11.2018.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 92.928,90 грн та втрати від інфляції у розмірі 255.162,88 грн за період з 13.08.2018 по 17.12.2018.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, є порушенням норм цивільного законодавства, а отже - підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів перевірила розрахунок 3 % річних та погоджується з місцевим судом, що позивач невірно визначив період нарахування, оскільки обґрунтованим є період нарахування з 14.08.2018 до 16.12.2018 включно, адже позивач помилково в період включив дати часткових оплат та не враховував неробочі дні. За розрахунком колегії суддів, як співпадає з розрахунком місцевого суду, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 44.022,07 грн.
Колегія суддів перевірила розрахунок втрат від інфляції, наданий позивачем, та погоджується з місцевим судом щодо його обґрунтованості, а тому сума інфляційних втрат в розмірі 255.162,88 грн є такою, що підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Місцевий суд також зауважив, що відповідач не заперечував проти розрахунку втрат від інфляції та свого контррозрахунку не подав.
З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Доводи апелянта щодо несвоєчасності поставки товару та його права на притримання виконання грошових зобов'язань колегія суддів не вважає такими, що можуть бути підставою для відмови в позові з огляду на викладене вижче.
Пунктом 7.2.2 договору передбачає наслідки у вигляді санкцій за несвоєчасність поставки. Відповідач скористався наданим йому правом на стягнення неустойки, передбаченої п. 7.2.2 договору, звернувшись до суду з відповідною позовною заявою (справа № 910/1303/19).
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України в разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Колегія суддів відзначає, що умовами договору було передбачено відстрочення оплати товару на 30 календарних днів після його поставки. Отже, станом на день, коли сплили 30 календарних дні, позивач своє зобов'язання уже виконав, а тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування відповідачем положень ст. 538 ЦК України до правовідносин, що фактично склались між сторонами.
Крім того, якщо відповідач прийняв товар, поставлений із простроченням, то прострочення позивача не спростовує обов'язок відповідача виконати свої грошові зобов'язання у визначеному договором порядку та строки.
Також позивач просив місцевий суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 15.000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначив таке. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Позивач просить відшкодувати судові витрати як такі, що пов'язані з розглядом справи, але сума визначена явно без дотримання критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а відповідно і всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16. З урахуванням наведеного відповідач просив місцевий суд зменшити розмір витрат, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до прав, визначених ч. 5 ст. 126 ГПК України.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі в розмірі 15.000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № б/н від 25.03.2019, укладеного позивачем з Адвокатським бюро "Кулигін і партнери", та додаткову угоду від 14.06.2019 до договору від 25.03.2019.
Відповідно до п.п. 1.4, 4.2 договору, в редакції додаткової угоди, Бюро надає Клієнту комплексну правову допомогу, пов'язану зі стягненням з AT "Укртрансгаз" на користь Клієнта заборгованості з 3 % річних і індексу інфляції, яка виникла через порушення AT "Укртрансгаз" строків оплати за товар, поставлений Клієнтом та підставі Договору про закупівлю товару № т-98/1711000251 від 08.11.2017. Для досягнення вказаної мети Бюро може користуватися всіма можливими методами, починаючи з надсилання вимоги в досудовому порядку та, у разі її невиконання, продовжуючи зверненням до належного суду з відповідним позовом. Бюро має право представляти інтереси клієнта в суді першої, апеляційної і касаційної інстанції відповідного господарського суду: Для досягнення мети, визначеної цим пунктом, Бюро, в тому числі але не виключно, може користуватися всіма правами, наведеними у п. 1.2 Договору. Сторони домовилися, що вартість дій Бюро в рамках виконання п. 1.4 Договору, спрямованих на досудове врегулювання спору, а також вартість всіх та будь-яких дій Бюро як з подачі позову, так і дій під час розгляду судом першої інстанції справи про стягнення з АТ "Укртрансгаз" на користь клієнта заборгованості, разом складають 15.000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн.). Сторони підтверджують, що під діями, визначеними цим пунктом розуміються всі та будь-які певні необхідні дії, такі як: підготовка і подача AT "Укртрансгаз" вимоги, підготовка і подача до суду позову, вивчення і аналіз необхідних документів, у разі потреби підготування відповіді на відзив та інших, необхідних документів, таких як додаткові пояснення тощо, а також участь в судових засіданнях для захисту інтересів Клієнта та вчинення під час розгляду справи судом першої інстанції будь-яких інших дій, спрямованих на досягнення мети визначеної п. 1.4 Договору.
Згідно з п. 4.3 договору, в редакції додаткової угоди, сторони підтверджують, що сума в розмірі 15.000,00 грн., визначена п. 4.2 договору, сплачується на користь Бюро незалежно від кількості дій, вчинених Бюро в період починаючи з досудового врегулювання і до ухвалення судом першої інстанції рішення суду. В разі необхідності супроводження такої справи в суді апеляційної і касаційної інстанції, вартість послуг Бюро в такому разі буде оговорюватися додатково. Сума, визначена в. 4.2 Договору, сплачується клієнтом на користь Бюро в два платежі, перший платіж в розмірі 6.300,00 грн. на умовах передоплати перед подачею позову, про який йдеться в п. 1.4 договору, до суду і другий платіж в розмірі 8.700,00 грн. після відкриття провадження в справі внаслідок подачі такого позову до суду. Об'єм наданих послуг фіксується в порядку, визначеному п. 3.2 Договору, шляхом підписання відповідних актів виконаних робіт із детальним описом виконаних робіт (наданих послуг). Сторони додатково погодили, що вартість однієї юридичної години становить 1.500,00 грн, а вартість однієї технічної години - 500,00 грн. При цьому якщо відповідно до актів виконаних робіт вартість сукупної кількості юридичних і технічних годин внаслідок виконання Бюро п. 1.4 Договору буде перевищувати 15.000,00 грн, то до сплати буде у будь-якому разі не більше 15000 грн.
До матеріалів справи долучений рахунок на оплату від 24.06.2019 на суму 6.300,00 грн оплати за договором від 25.03.2019 та платіжне доручення № 899 від 24.06.2019 на суму 6.300,00 грн, що підтверджує сплату позивачем на користь адвокатського бюро суми оплати в розмірі 6300,00 грн. Також до матеріалів справи долучено рахунок на оплату від 30.07.2019 на суму 8.700,00 грн за договором від 25.03.2019 та платіжне доручення № 944 від 30.07.2019 на суму 8.700,00 грн. Отже, позивач в повному обсязі сплатив витрати на правову допомогу в розмірі 15.000,00 грн на користь Адвокатського бюро "Кулигін і партнери".
Позивач надав акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 25.03.2019, підписаний обома контрагентами 30.07.2019, з детальним описом наданої правової допомоги та годин, витрачених адвокатським бюро.
Відповідно до ч.ч. 5 , 6 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що заява відповідача про неспівмірність судових витрат містить лише загальні фрази, відповідач чітко не вказав, які витрати, визначені в акті, на його думку, є надмірними чи не входять до предмета надання послуг з правової допомоги.
Натомість, беручи до уваги вартість годин роботи адвокатського бюро, вбачається, що ним було затрачено кількість годин роботи на більшу вартість, ніж визначений сторонами гонорар.
Беручи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами, а тому підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 12.892,50 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/8252/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі №910/8252/19 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8252/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 19.12.2019.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова