вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2019 р. Справа№ 910/10024/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Клівасов А.О.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2019 (повний текст підписано 18.10.2019)
у справі №910/10024/19 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс"
до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення збитків у розмірі 22 040,47 грн.
1. Зміст позовних вимог та заперечень
1.1. Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» (далі - ПрАТ «Укренерготранс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення збитків у розмірі 22 040,47 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку забезпечити збереженість приватних вагонів №52737350, 52728896 та допустив пошкодження (розукомплектування) вказаних залізничних вагонів, що полягало у відсутності головної та магістральної частини повітророзподільника, у зв'язку з чим вказані вагони були направлені на технічне обслуговування, а позивач поніс збитки, пов'язані з придбанням деталей та технічним обслуговуванням вагонів, які не були відшкодовані відповідачем.
1.3. Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечив, мотивуючи тим, що позивач не має права на звернення з даним позовом, оскільки не є вантажоодержувачем; звернені до залізниці позовні вимоги щодо втрати, нестачі або псування вантажу можуть підтверджуватись лише оригіналами залізничних накладних, а не їх копіями; позивач не довів, що шкода завдана йому саме відповідачем, та не надав належних доказів на підтвердження розміру понесених збитків.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами
2.1. У лютому 2019 року відповідач здійснював перевезення вантажів в приватних вагонах, які знаходяться в оперативному управлінні позивача, а саме:
- вагон № 52737350 (залізнична накладна № 48053094) на підставі договору комісії № 1.10.2/40 від 14.12.2011, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обєднаний транспортний холдинг», та переліку вагонів власності Товариства, введених під дію вказаного договору;
- вагон № 52728896 (залізнична накладна № 41276130) на підставі договору комісії № 1.10.2/1 від 01.01.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія», та акту приймання-передачі від 01.01.2017 до вказаного договору.
2.2. Під час здійснення перевезень вантажів у вагонах № 52737350, 52728896 було допущено їх пошкодження, яке полягало у несправності (розукомплектуванні) повітророзподільника, а саме відсутності його головної частини, що підтверджується повідомленнями про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23М № 4703 від 12.02.2019 та № 7486 від 07.02.2019, а також дефектними відомостями форми ВУ-22 від 21.02.2019 та 27.02.2019, повідомленнями про приймання вантажних (пасажирських) вагонів форми ВУ-36М № 1860 від 27.02.2019, № 4430 від 21.02.2019.
2.3. Листами № 3.6-0247 від 07.02.2019 та № 3.6-0282 від 13.02.2019 з метою здійснення ремонту вагонів № 52737350, 52728896 позивач звернувся до начальника Вагонного депо Запоріжжя-Ліве регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з проханням організувати проведення ремонтних робіт та гарантував оплату вартості ремонтних робіт.
Вагонним депо Запоріжжя-Ліве РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» позивачу був виставлений рахунок № 126(259) від 12.02.2019 для здійснення передплати за технічне обслуговування вагонів з відчепленням на загальну суму 46 300,00 грн, який був оплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 600022330 від 18.02.2019 на суму 46 300,00 грн.
27.02.2019 позивачем та Вагонним депо був складений акт виконаних робіт № 252(259) на суму 39193,52 грн, відповідно до якого вартість ремонту вагону № 52737350 склала 736,74 грн (без ПДВ), вартість ремонту вагону №52728896 склала 830,32 грн (без ПДВ), а всього 1 567,06 грн (без ПДВ) або 1 880,47 грн (з ПДВ).
2.4. На підставі договору № 1310ПСТ від 13.10.2017, специфікації №31/М від 06.11.2018, рахунку-фактури № 00000000642 від 08.11.2018 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Євротрейд» запасні частини, що підтверджується платіжним дорученням № 2303 від 09.11.2018 на суму 217 200,00 грн, видатковою накладною № 00000000004 від 08.01.2019 та актом приймання-передачі від 08.01.2019.
Відповідно до специфікації № 31/М від 06.11.2018 головна частина повітророзподільника коштує 7 000,00 грн (без ПДВ) або 8 400,00 грн (з ПДВ) за одиницю.
2.5. Позивач звернувся до відповідача з претензією № 3.5-408 від 23 травня 2019 на суму 22040,47 грн, відповідно до якої вказано, зокрема, про необхідність складення акту про пошкодження вагону форми ВУ-25М, який не було направлено позивачу.
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10024/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» збитки в розмірі 18 680,47 грн (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят грн 47 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 628,15 грн (одна тисяча шістсот двадцять вісім грн 15 коп.). У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
3.2. Рішення обґрунтоване наявністю всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10024/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Покласти на позивача витрати по сплаті судового збору.
4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст.114 Статуту залізниць України в даному випадку договором перевезення не передбачено відшкодування збитків. При цьому, за відсутності комерційного акту, відсутні підстави позову.
На думку відповідача, позивач не має права від свого імені заявляти позов у даній справі, оскільки не є відправником та одержувачем вантажу. Судом першої інстанції необгрунтовано залишено поза увагою п.2.2, 2.12, 3.16, 5.11 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002, п.3, 5, 6, 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/917 від 29.11.2007.
Також відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів, що саме він є власником спірних вагонів, та не доведено, що матеріальна шкода завдана працівниками відповідача (юрособа сама по собі шкоду завдати не може), що нівелює позовні вимоги, оскільки такі обставини встановлюються у кримінальному провадженні. При цьому, позивачем не здійснено жодних заходів стосовно встановлення осіб, які скоїли злочин відносно майна останнього.
Відповідач вказав щодо відсутності обов'язку останнього здійснювати постійну охорону або нагляд за майном позивача, а договори зберігання, охорони, страхування між сторонами не укладалися.
Відповідач звернув увагу, що РФ «Придніпровська залізниця» не є станцією відправлення та не може бути відповідачем у даній справі, а позивачем не надано обгрунтованого розрахунку ціни позову.
5. Заперечення на апеляційну скаргу
5.1. Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вказав на те, що позовні вимоги ґрунтуються на позадоговірній відповідальності за заподіяння майнової шкоди внаслідок цивільного правопорушення, а саме, незабезпечення схоронності спірних вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні позивача, коли вони були на відповідальності залізниці, що підтверджується накладними.
Позивач вказав, що відповідно до п.4 телеграфної вказівки AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» №Ц-4-26/1518-18 від 14.05.2018, зокрема, складається акт про пошкодження вагону форми ВУ-25М, який не було направлено позивачу. При цьому, відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що пошкодження вагонів під час їх перевезення сталося не з вини відповідача.
Також позивач звернув увагу на те, що накладні оформлені відповідно до Правил оформлення перевізних документів, а ціна позову підтверджена належними та допустимими доказами.
Позивач зазначив, що є суб'єктом права та законні інтереси якого порушено діями (бездіяльністю) відповідача, оскільки саме позивачем понесено збитки, що пов'язані із закупівлею за власний рахунок необхідних запасних частин та сплатою за виконані роботи з ремонту.
На думку позивача, вантажі, що перевозилися в пошкоджених вагонах не віднесені до переліку вантажів, що підлягають обов'язковому супроводу (охороні), а тому зазначене відповідачем супроводження не було обов'язковим.
Щодо визначення вагонів як вантажу, позивач зазначив щодо відсутності принципового значення статусу такого майна при встановленні складу цивільного правопорушення.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
6.1. Відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10024/19.
6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10024/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 18 грудня 2019 року.
7. Застосоване законодавство
7.1. Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
7.2. Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
7.3. Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
7.4. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
7.5. Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
7.6. Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
7.7. Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 № 856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
7.8. За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
7.9. Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
7.10. Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Відповідно до п. 22 Правил сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
8. Позиція апеляційного суду
8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
8.2. Як встановлено судом, у лютому 2019 року на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача № 52737350, 52728896, яке полягало у відсутності головної частини повітророзподільника.
На підставі п. 6.2.1, 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно з наказом № 312-Ц від 07.06.2001) місцевий суд дійшов вірного висновку, що відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагонів, а їх несправність є підставою для заборони для поставки такого вагону в состав поїзду.
На підставі викладеного, вагони № 52737350, 52728896 були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23М.
У відповідності до п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами вагони № 52737350, 52728896 було направлено до ВСП «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» ДП «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних (пасажирських) вагонів форми ВУ-36М.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано для встановлення у пошкоджених вагонах головну частину повітророзподільника у кількості 2 шт. на загальну суму 16 800,00 грн, а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 1 880,47 грн. Отже, загальна сума витрат, понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів, склала 18 680,47 грн.
Вказані обставини, підтверджуються актом виконаних робіт № 252(259) від 27.02.2019, договором № 1310ПСТ від 13.10.2017, специфікацією №31/М від 06.11.2018, рахунком-фактурою № 00000000642 від 08.11.2018, платіжним дорученням № 2303 від 09.11.2018, видатковою накладною № 00000000004 від 08.01.2019 та актом приймання-передачі від 08.01.2019. З огляду на вказане, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку ціни позову, оскільки така ціна підтверджується наведеними доказами.
8.3. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Водночас цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
8.4. Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/917, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 № 904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) вагонів, завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача вартості технічного обслуговування вагонів в розмірі 1 880,47 грн та вартості деталей, використаних для ремонту вагонів позивача, в розмірі 16 800,00 грн., а всього 18 680,47 грн.
8.5. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що позивач не має права від свого імені заявляти позов у даній справі (не є відправником та одержувачем вантажу), оскільки позивач звертається з даним позовом до суду саме як суб'єкт, який здійснив витрати на ремонт вагонів та має майновий інтерес у відшкодуванні збитків відповідачем, який, в свою чергу, не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень.
Тобто позивач є суб'єктом права та законні інтереси якого порушено діями (бездіяльністю) відповідача, оскільки саме позивачем понесено збитки, що пов'язані із закупівлею за власний рахунок необхідних запасних частин та сплатою за виконані роботи з ремонту.
8.6. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що позивачем не надано доказів, що саме він є власником спірних вагонів, оскільки у даному випадку не вимагається встановлення власника вагонів, а йде мова про деліктне (не договірне) зобов'язання, яке виникло внаслідок порушення майнових інтересів позивача, пов'язаних з понесенням саме позивачем витрат на ремонт пошкоджених вагонів.
8.7. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що відповідно до ст.114 Статуту залізниць України в даному випадку договором перевезення не передбачено відшкодування збитків, оскільки позовні вимоги грунтуються на позадоговірній відповідальності за заподіяння майнової шкоди внаслідок цивільного правопорушення, а саме, незабезпечення схоронності спірних вагонів відповідачем.
8.8. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що за відсутності комерційного акту, відсутні підстави позову, оскільки обставини справи, які мають значення для вирішення даного спору підтверджені відповідними доказами, що встановлено судом вище.
Водночас відповідно до п.4 телеграфної вказівки AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» №Ц-4-26/1518-18 від 14.05.2018, зокрема, складається акт про пошкодження вагону форми ВУ-25М, який не було направлено позивачу, що підтверджується також претензією позивача № 3.5-408 від 23 травня 2019 року на суму 22040,47 грн, відповідно до якої вказано, зокрема, про необхідність складення акту про пошкодження вагону форми ВУ-25М. Проте, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій щодо складення відповідного акту.
8.9. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що позивачем не доведено, що матеріальна шкода завдана працівниками відповідача (юрособа сама по собі шкоду завдати не може), що нівелює позовні вимоги, оскільки такі обставини встановлюються у кримінальному провадженні. При цьому, позивачем не здійснено жодних заходів стосовно встановлення осіб, які скоїли злочин відносно майна останнього.
Так, наведеними вище нормами встановлено можливість стягнення збитків саме з юридичної особи. При цьому, судом встановлено, що відсутність вини відповідача у заявлених позивачем збитках має доводити сам відповідач, проте відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що пошкодження вагонів під час їх перевезення сталося не з вини останнього.
Крім того, у даному випадку від позивача не вимагається встановлення осіб винних у пошкодженні вагонів, оскільки такі вагони були ввірені відповідачу і відповідно до норм чинного законодавства саме відповідач відповідав за збереження таких вагонів у належному стані.
8.10. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності обов'язку останнього здійснювати постійну охорону або нагляд за майном позивача, а договори зберігання, охорони, страхування між сторонами не укладалися, оскільки вантажі, що перевозилися в пошкоджених вагонах не віднесені до переліку вантажів, що підлягають обов'язковому супроводу (охороні) відповідно до чинного законодавства, а тому зазначене відповідачем супроводження не було обов'язковим.
8.11. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що РФ «Придніпровська залізниця» не є станцією відправлення та не може бути відповідачем у даній справі, оскільки відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство «Українська залізниця».
8.12. Апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено поза увагою п.2.2, 2.12, 3.16, 5.11 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002, п.3, 5, 6, 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/917 від 29.11.2007, оскільки вказані положення не мають значення при вирішенні даного спору, так як застосовані відповідачем на підтвердження доводів, які спростовані судом з огляду на встановлені обставини у даній справі.
8.13. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
9. Висновки апеляційного суду
9.1. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10024/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» має бути залишена без задоволення.
9.3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10024/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/10024/19 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 19.12.2019.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко