Справа 556/1871/19
Номер провадження 2/556/455/2019
(заочне)
06.12.2019 року.
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі
головуючої судді Іванків О.В.,
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказували, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 14.07.2019 року у неї утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 15027 грн. 93 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 9114,49 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 4277,83 грн., заборгованості за штрафами 500 грн. (фіксована частина) та 691,81 грн. (процентна складова). Просили стягнути вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Вказаний позов АТ КБ «Приватбанк»надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 10.10.2019 року.
21.10.2019 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
15.11.2019 року та 06.12.2019 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.
В судове засідання представник позивача надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Як вбачається зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 гл.71 Цивільного Кодексу України щодо договору позики.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.12.2017 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 14.07.2019 року має заборгованість.
Як вбачається з письмових доказів, досліджених судом, 14.12.2017 року ОСОБА_1 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Відомостей про бажаний чи пропонований кредитний ліміт, розмір відсотків, інші умови отримання картки заява-анкета не містить.
Згідно інформації викладеної у вказаній заяві, ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Заява разом з Пам'яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.
Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В той же час, позивачем, АТ «КБ «Приватбанк»», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Крім того, долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Укладений між сторонами кредитний договір від 14.12.2017 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, процентна ставка не зазначена. Дана заява-анкета не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З приводу стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту суд прийшо до наступних висновків.
Беручи до уваги Анкету-заяву та виходячи з положень ст.ст.626, 628, 1046 ЦК України, суд встановив, що між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір позики, за узгодженими умовами якого АТ КБ «Приватбанк» передав ОСОБА_3 грошові кошти, а останній зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж їх суму. При цьому, укладений між сторонами кредитний договір від 14.12.2017 у вигляді підписання ОСОБА_2 Анкети-заяви, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у Анкеті-заяві не встановлено, зобов'язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред'явлення позивачем вимоги про це, тобто у даній справі - з дня пред'явлення позову.
У позовній заяві зазначається, що за договором від 14.12.2017 ОСОБА_2 отримав від ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Доказів встановлення позичальнику саме такого розміру кредитного ліміту позивачем не надано. При цьому позовна заява та надані суду письмові докази не містять відомостей про те, коли змінювався розмір кредитного ліміту та який розмір мав кредитний ліміт після кожної такої зміни.
При цьому суд також констатує, що одностороння зміна умов договору не допускається, як це встановлено ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за договором позики станом на 14.07.2019 року містить відомості, що заборгованість за тілом кредиту (з урахуванням витрачених позичальником коштів) становить 4277,83 грн, з яких відповідачем погашено 2979,22 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягають кошти в сумі 1298,61 грн. заборгованості за тілом кредиту, в той же час в задоволенні інших позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
З приводу стягнення судових витрат судоми встановлено наступне.
Згідно з п.3) ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 15027,93 грн..
Судом задоволено позовні вимоги на суму 1298,61 грн., що становить 8,6% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 165,21 грн., що складає 8,6% від 1921,00 грн.
Керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, за кредитним договором № б/н від 14.12.2017 року заборгованість за кредитом в розмірі 1298 (одна тисяча двісті дев"яносто вісім) грн. 61 коп. та судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 165 (сто шістдесят п"ять) грн. 21 коп., а всього стягнути 1463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) грн. 82 коп..
В задоволенні інших позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони:
Позивач: Акціонерне товариство КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2