ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 листопада 2019 року № 640/10796/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Новаковська І.Ю., розглянув у відкритому судому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за участю:
представник позивача - адвокат Зудінов О.О.;
представники відповідача - Біла В.О., Сахнацька О.А.
Будакова Катерина Миколаївна звернулась до суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування наказу НКЦПФР від 10.05.2019 №247-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера НКЦПФР з 12.05.2019;
- стягнення з НКЦПФР середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.05.2019 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно;
- допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою суду від 24.06.2019 - відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті; від 21.10.2019 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Під час підготовчого провадження судом оголошувались перерви за клопотанням представників сторін для подання доказів та пояснень. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позов мотивовано тим, що позивача протиправно звільнено з посади директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера НКЦПФР, оскільки позивачу не запропоновано всіх вакантних посад, що існували у відповідача з дня попередження про наступне вивільнення до дня звільнення з посади.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив. У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що Керівник апарату пропонував всі вакантні посади станом на 07.05.2019, що відповідали рівню кваліфікації головного спеціаліста з врахуванням кваліфікації позивача. Представники наголосили, що на посади, які бажала обійняти ОСОБА_1 , були оголошені конкурси, тому позивач мала можливість взяти участь у конкурсі на будь-яку посаду.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому заперечено доводи представника відповідача. За твердженням представника, під час звільнення позивачу запропоновано лише одну посаду - головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування, однак позивач за своєю кваліфікацією могла обійняти вищі посади. При цьому представником наведено лист Державної Казначейської служби України від 23.05.2019 №15-06/9000, відповідно до якого за результатами оцінки виконання своїх повноважень позивач набрала 1360 балів (97,14%) із максимальної кількості 1400 балів.
У запереченнях на відповідь на відзив представниками відповідача підтримано аргументи, викладені у відзиві.
Під час судового розгляду справи представник позивача вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представники відповідача проти задоволення позову заперечили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.
Як убачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу від 05.09.2017 №489-к з 05.09.2017 призначена на посаду директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера НКЦПФР.
Наказом НКЦПФР від 10.05.2019 №247-К звільнено ОСОБА_1 , директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера з 11.05.2019 у зв'язку із скороченням цієї посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі письмового попередження від 11.03.2019 з відмовою від запропонованої посади та наказу Голови Комісії від 01.03.2019 №47.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відносини щодо проходження громадянами державної служби, звільнення з державної служби врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.10.2015 №889-VIII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу": підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (пункт 1 частини першої); процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (частина третя).
Як убачається зі змісту оскаржуваного наказу від 10.05.2019 №247-К позивача звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з вказаної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За змістом наведених норм на роботодавця покладається обов'язок вчинити дії для працевлаштування працівника за його згодою на рівнозначну посаду або в разі відсутності такої на іншу посаду державної служби. Крім того, звільнення за наведених підстав допускається в разі скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу.
Наказом НКЦПФР від 28.12.2018 №259 затверджено структуру центрального апарату НКЦПФР з чисельністю 460 штатних одиниць у новій редакції.
Наказом НКЦПФР від 01.03.2019 №47 введено в дію з 01.03.2019 структуру центрального апарату НКЦПФР, затверджену наказом Голови Комісії від 28.12.2018 №259 "Про затвердження структури центрального апарату НКЦПФР" та штатний розпис на 2019 рік НКЦПФР, затверджений та погоджений з Міністерством фінансів України (кількість штатних посад - 460).
Згідно з наказом НКЦПФР від 07.03.2019 №52 зобов'язано попередити працівників центрального апарату НКЦПФР про зміну в організації виробництва і праці, що тягне за собою скорочення деяких посад державної служби, зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами, та про можливе вивільнення відповідно до чинного законодавства.
Отже, скорочення чисельності штатних посад внаслідок введення в НКЦПФР нового штатного розпису не відбулось.
У Законі України "Про державну службу" відсутнє окреме визначення реорганізації, водночас за змістом частини п'ятої статті 22 цього Закону під реорганізацією розуміється злиття, приєднання, поділ, перетворення державного органу.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 статті 22 Закону України "Про державну службу" в разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.
В даному випадку йдеться про створення нової структури НКЦПФР. Як пояснили представники відповідача, внаслідок введення нового штатного розпису робота Комісії приводилась до сучасних вимог.
У відзиві представником відповідача зазначено, що наказом голови Комісії від 28.12.2018 №259 затверджено структуру центрального апарату Комісії з чисельністю 460 штатних одиниць, водночас департамент фінансового забезпечення та господарського забезпечення комісії, в якому працювала ОСОБА_1 , у новій структурі відсутній.
Відповідно до попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, введенням в дію нової структури та штатного розпису НКЦПФР та на підставі наказу від 01.03.2019 №47. Позивача попереджено про скорочення посади директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера, яку обіймала позивач. Запропоновано ОСОБА_1 для переведення вакансії відповідно до її кваліфікації - головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування. Згідно з відміткою та підписом позивач ознайомлена з попередженням 11.03.2019. Відмітка та підпис про незгоду на переведення на вказану посаду датована 07.05.2019.
До позову додано протокол надання усної пропозиції щодо працевлаштування ОСОБА_1 від 11.03.2019 №1, підписаного керівником апарату О.Сахницькою, Директором департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції ОСОБА_2, заступником директора департаменту - начальником відділу проходження державної служби департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції ОСОБА_4, відповідно до якого позивач попереджена про можливе майбутнє вивільнення у зв'язку з ліквідацією посади директора департаменту - головного бухгалтера департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії, одночасно запропоновано всі вільні вакансії з урахуванням її кваліфікації, серед яких остання вибрала одну із пропозицій та повідомила про необхідність додаткового часу для прийняття рішення.
Згідно з протоколом надання усної пропозиції щодо працевлаштування ОСОБА_1 від 07.05.2019 №1, підписаного Директором департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції ОСОБА_2 та заступником директора департаменту - начальником відділу проходження державної служби департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції Ю.Бровко, в ході усної розмови ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 наступні посади, від яких позивач відмовилася: головного спеціаліста відділу регулювання публічних закупівель департаменту контролінгу та планування; головного спеціаліста відділу бухгалтерської звітності управління бухгалтерського обліку, методології та звітності; інші посади головних спеціалістів відповідно до кваліфікації ОСОБА_1 .
Представник позивача заперечив наведену обставину, зазначивши, що станом на момент попередження 01.03.2017 та станом на час звільнення 10.05.2019 позивачу була запропонована лише одна посада - головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування.
Відповідно до листа НКЦПФР від 21.06.2019 №18/04/14584 адвоката Зудінова О.О. повідомлено про наявність вакантних посад. Станом на 11.03.2019: Член Комісії: Радник з питань комунікацій; директор департаменту; заступник директора департаменту - начальник відділу; начальник управління - головний бухгалтер; начальник управління; заступник начальника управління - начальник відділу - заступник головного бухгалтера; заступник начальника управління - начальник відділу; начальник відділу; завідувач сектору; заступник начальника відділу; головний спеціаліст з питань внутрішнього аудиту; головний спеціаліст; провідний спеціаліст; спеціаліст; старший інспектор. Станом на 11.05.2019: Член Комісії; Радник з питань комунікацій; директор департаменту; заступник директора департаменту; заступник директора департаменту - начальник відділу; начальник управління - головний бухгалтер; начальник відділу; завідувач сектору; заступник начальника відділу; головний спеціаліст з питань внутрішнього аудиту; головний спеціаліст; провідний спеціаліст; спеціаліст.
Представники відповідача пояснили, що посади позивачу пропонувались з урахуванням її кваліфікації. Зокрема, згідно з табелем обліку робочого часу позивач була відсутня на роботі: у січні - 20 днів; у лютому - 18 днів ; у березні - 24 дні; у квітні - 24 днів.
До судової справи додано листи Державної казначейської служби України від 21.02.2018 №13-08/134-3142, від 27.02.2018 №13-08/149-3456, від 09.02.2018 №13-08/129-2484, від 11.04.2018 №15-08/359-5992 щодо попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства у зв'язку з недотриманням розпорядником бюджетних коштів порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, що свідчать про порушення ОСОБА_1 , як головним бухгалтером, виконання завдань, посадових обов'язків вимог законодавства, визначених типовим положенням. Представники відповідача наголосили, що листи Державної казначейської служби України були особисто отримані ОСОБА_1 та не подані до канцелярії для реєстрації для розгляду Головою Комісії та Керівником апарату для умисного приховання здійснених порушень і неповідомлення про них, та невключення інформації про ці порушення до анкети про виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень, що вплинуло на визначення рівня кваліфікації ОСОБА_1 при пропонуванні посад.
Представник позивача звернув увагу на лист Державної казначейської служби України від 23.05.2019 №15-06/9000, відповідно до якого за результатами оцінки виконання своїх повноважень ОСОБА_1 набрала 1360 балів (97,14%) із максимальної кількості балів 1400. Кількість балів ОСОБА_1 зменшено на 40, оскільки Державною казначейською службою України Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку надіслано два попередження про порушення порядку реєстрації бюджетних зобов'язань бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів, два попередження про порушення порядку та термінів подання до органів Казначейства фінансової та бюджетної звітності, а також іншої інформації, передбаченої бюджетним законодавством.
Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга). Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. <...> (частина третя).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.01.2019 справа №826/3806/17 власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі наявні вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював (пункт 33); оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися в установі протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
З урахуванням наведеного, відповідач зобов'язаний був запропонувати позивачу рівноцінні посади державної служби, а в разі відсутності - всі вакантні посади, які відповідали кваліфікації позивача.
Як уже зазначалось, позивача попереджено про звільнення 11.03.2019 та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування.
Оскільки представник позивача заперечив пропонування інших посад посадовими особами НКЦПФР, суд не бере до уваги акти, в яких зафіксоване усне пропонування всіх вакантних посад. На думку суду, за змістом статті 49-2 КЗпП України позивачу посади мали бути запропоновані разом з попередженням з наведенням у такому попередженні вакантних посад.
Згідно зі штатним розписом НКЦПФР на 2019 рік в Управлінні бухгалтерського обліку, методології та звітності передбачалось 6 посад головних спеціалістів, 1 посада начальника відділу, 1 посада начальника управління - головного бухгалтера. Посади в цьому управлінні позивачу не пропонувались.
За висновком суду, відсутність на роботі позивача протягом січня-квітня 2019 року не є визначальною підставою для висновку про невідповідність позивача необхідним кваліфікаційним вимогам, які визначені у відповідному положенні, посадовій інструкції. Щодо недоліків роботи позивача як головного бухгалтера, то представником позивача спростовано відповідні доводи, позаяк листом від 23.05.2019 №15-06/9000 Державна казначейська служба України повідомила, що за результатами оцінки виконання своїх повноважень ОСОБА_3 М . набрала 1360 балів (97,14%) із максимальної кількості балів 1400.
Станом на час судового розгляду справи, не надано доказів того, що оцінка зроблена безпідставно та внаслідок приховування позивачем листування з Державною казначейською службою України
Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку про недотримання відповідачем обов'язку, встановленого частиною другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо вчинення всіх необхідних дій для залишення працівника на роботі, зокрема, обов'язку запропонувати всі вакантні посади, які могла б обійняти позивач відповідно до своєї кваліфікації. Також на думку суду, позивачем не дотримано вимог пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" щодо пропонування рівноцінної посади державної служби.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи відзив, заперечення на відповідь на відзив та подані представником відповідача докази, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено вжиття достатніх заходів внаслідок введення в дію нового штатного розпису НКЦПФР з 01.03.2019 для залишення позивача на роботі. Зокрема, не доведено неможливості запропонувати позивачу вакантну посаду в Управлінні бухгалтерського обліку, методології та звітності, посади, які були вакантними на момент звільнення, наприклад, начальник відділу, завідувач сектору; заступник начальника відділу, тощо (лист НКЦПФР від 21.06.2019 №18/04/14584).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу НКЦПФР від 10.05.2019 №247-к про звільнення ОСОБА_1 .
Оскільки Законом України "Про державну службу" не визначено процедури поновлення незаконно звільненого працівника, застосуванню підлягають норми КЗпП України.
Відповідно до частини першої стаття 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої її було звільнено - директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 12.05.2019 (наступний день за днем звільнення).
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відтак, підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.05.2019 (наступний день за днем звільнення) по 04.11.2019 (день ухвалення судом рішення).
До матеріалів судової справи додано довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_1 від 26.06.2019 №29/01/33, згідно з якою середньоденна заробітна плата становила 1173,01 грн. Позивачем заперечень щодо цієї суми не висловлено. З урахуванням 122 робочих днів вимушеного прогулу на користь позивача слід стягнути 143107,22 грн., за виключенням податків та обов'язкових внесків, які підлягають стягненню роботодавцем з зазначеної суми.
Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Відтак, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24633,22 грн., за виключенням податків та обов'язкових внесків.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями).
Отже, відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 травня 2019 року № 247-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 12 травня 2019 року.
Стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2019 року по 04 листопада 2019 року в розмірі 143107,22 грн. (сто сорок три тисячі сто сім гривень 22 копійки), з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкових внесків.
Виконати негайно рішення суду в частині:
- поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 12 травня 2019 року;
- стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 травня 2019 року по 04 листопада 2019 року в межах суми стягнення за один місяць - 24633,22 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять три гривні 22 копійки), з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкових внесків.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ідентифікаційний код 37956207, місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8, корпус 30).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено 14 грудня 2019 року.
Суддя В.А. Донець