17 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11692/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Попова О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 рік пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 рік у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
В обгрунтування позову зазначає, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, з 15.09.1998 року їй встановлена II групу інвалідності, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію, призначену відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує на те, що звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року, на звернення отримала лист роз'яснення від 25.10.2019 року № Ю-4707, в якому відповідач фактично відмовив їй у перерахунку пенсії за вищевказаний період, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до рзгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та просив залишити його без розгляду. Вказував, що розмір і порядок отримання соціальних виплат згідно з ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначив, що відповідно до довідки, вказані виплати згідно Постанови КМУ №1210 виплачені в повному обсязі, тому вважає, що позовні вимоги з 01.01.2014 не підлягають задоволенню, оскільки пенсійне забезпечення позивача здійснюється виключно на підставі зазначеного законодавства. За таких обставин, просить у задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує державну та додаткову пенсії по інвалідності як інвалід 2 групи, як потерпіла особа 1 категорії, що призначена відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просила провести перерахунок та виплатити пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25 жовтня 2019 року №Ю-4707 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю 2 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою становить 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.01.2014 становив 949,00 грн.), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 227,76 грн. За період з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі з інвалідністю 2 групи виплачувалась в розмірі 227,76 грн. Розмір пенсійної виплати на даний час становить 2182,76 грн., де 1955,00 - основний розмір пенсії, 227,76 грн.- додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі з інвалідністю 2 групи, 1 категорії. Зазначено, що пенсія обчислена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.16).
Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за спірний період, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Згідно із положеннями ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Зміни, внесені п.п. 12, 15 п. 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розміру державної пенсії та додаткової пенсії, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до Конституції України закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року.
При цьому, як встановлено судом Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік від 14 червня 2011 року № 3491-VI доповнено пунктом 4 розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2011 рік та встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Враховуючи вищевикладену норму, слід дійти висновку, що Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік законодавчо закріплено надання повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення інших, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.
Вказаною постановою визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що відповідно до висновку Конституційного суду України, викладеного у рішення №3-рп/2012 від 25.01.2012 року, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також судом встановлено, що Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 31 липня 2014 року №1622-VII встановлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
При цьому, як встановлено судом, з 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VII Про Державний бюджет України на 2014 рік не було передбачено змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також в той же час залишався чинним і Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Разом із тим, відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом, а саме Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись територіальними органами Пенсійного фонду України у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, саме з 03.08.2014 року Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік надано повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи обставини того, що у період, що є спірним у даній справи для здійснення перерахунку пенсії позивача був також чинний Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон України Про Державний бюджет України на 2014 рік в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то положення Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26.04.2016 року у справі № 285/4300/14-а, а також Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 року у справі №619/2262/17.
Отже, з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року мала бути здійснена виплата позивачу пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком пенсії у розмірах визначених ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не Порядку, що свідчить про вчинення відповідачем протиправних дій.
Щодо строків звернення до суду за проведенням перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбаченихКонституцією України(статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно зКонституцією Україниправо особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці») суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд відхиляє будь-які заперечення щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за перерахунком пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивач у справі звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 рік пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 рік у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 17 грудня 2019 року.
Суддя О.Г. Попова