ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
27 листопада 2019 року справа №758/4475/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доУправління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач)
третя особаЦентральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною та скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження від 28 грудня 2012 року ВП №28565963
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, оскільки вважає протиправною постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 28 грудня 2012 року ВП №28565963.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною, оскільки державним виконавцем прийнято зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження передчасно, зважаючи на те, що фактично рішення суду не виконано. Крім того, вказала, що зазначена постанова порушує спадкові права позивача.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року передано справу №758/4475/18 за підсудністю на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року прийнято позову заяву позивача до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №758/4475/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач не скористався правом, визначеним статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, та відзив на позовну заяву суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 23 червня 2011 року у справі №2-а-1817/2011 задоволено позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання здійснити виплати допомоги на оздоровлення та перерахунок і виплату пенсії.
13 липня 2011 року у справі №2-а-1817/2011 видано виконавчий лист щодо примусового виконання вимог до Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва.
18 липня 2011 року постановою головного державного виконавця ВДВС ГУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП 28565963.
У зв'язку з виконанням рішення суду державним виконавцем 28 грудня 2012 року закінчено виконавче провадження ВП №28565963, про що прийнято відповідну постанову.
Не погоджуючись з вказаною постановою про закриття виконавчого провадження, вважаючи її такою, що порушує законні права та інтереси позивача, остання звернулася до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Щодо строку звернення позивача до суду з зазначеним позовом, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, ознайомившись 02 квітня 2018 року з матеріалами справи №2-а-1817/2011, дізналась зміст постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №28565963 від 28 грудня 2012 року. Вказане слугувало підставою для вирішення позивачем питання про порушення її спадкових прав та наявність підстав для звернення до суду з позовом.
Право на звернення до суду є конституційним правом кожної особи, яке є непорушним та гарантується державою, і відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно штампу на поштовому конверті, позивач засобами поштового зв'язку відправила матеріали позовної заяви 05 квітня 2018 року, тобто в межах строку визначеного законом.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, у редакції чинній на момент їх виникнення.
Вказаний Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця від 28 грудня 2012 року закінчено виконавче провадження, відкрите за виконавчим листом №2-а-1817/11, у зв'язку з проведенням перерахування пенсії ОСОБА_2 , згідно повідомлення Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва від 13 грудня 2012 року №12667/02.
Згідно наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 2015 року ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що вона є дружиною померлого та його спадкоємицею, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та витягом із Спадкового реєстру, спадкова справа №58573926, місце зведення - Переяслав-Хмельницька районна нотаріальна контора, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область.
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно з частиною третьою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Таким чином, за наявності визнаного в судовому порядку за ОСОБА_2 права на пенсію згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", предмет спору у даній адміністративній справі зводиться до з'ясування обставин наявності/відсутності підстав для закриття виконавчого провадження ВП №28565963 та відновлення порушеного права позивача, як спадкоємця, у межах даного виконавчого провадження.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 01 лютого 2018 року звернулася до Подільського районного суду м. Києва із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП №28565963, яку ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2018 року залишено без задоволення.
Підставою для відмови заявнику у заміні сторони виконавчого провадження слугувало те, що на час розгляду заяви відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких можна було б вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Також, судом встановлено, що за результатом ухвалення рішення Подільським районним судом м. Києва від 23 червня 2011 року у справі №2-а-1817/2011, видано три виконавчих листи, лише один з яких стягувачем подано на виконання у 2011 році.
Натомість, ОСОБА_2 за життя міг реалізувати своє право на подачу інших виконавчих листів, оскарження постанови про закриття виконавчого провадження від 28 грудня 2012 року, проте таким правом не скористався, жодних інших дій не вчиняв.
Доказів звернення за життя ОСОБА_2 до суду із відповідним позовом про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо припинення чи зміни йому нарахування та виплати пенсії матеріали адміністративної справи також не містять.
Крім того, у період з 28 грудня 2012 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року жодні виплати не нараховувались, тому не можуть належати та передаватись членам сім'ї чи входити до складу спадщини.
Відтак, закриваючи виконавче провадження ВП №28565963 28 грудня 2012 року на підставі листа Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва від 13 грудня 2012 року №12667/02, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, зазначена постанова про закриття виконавчого провадження не порушує законних прав позивача як спадкоємця.
Згідно частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частин першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що на день розгляду справи по суті, враховуючи предмет і підстави позову по даній справі, публічно-правовий спір є вирішеним, права та інтереси позивача не є порушеними, а, отже, у задоволенні позову слід відмовлено у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи із положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 28 грудня 2012 року ВП №28565963 відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (03056, Київ, вул. Виборзька, 32, код ЄДРПОУ 34691374).
Суддя В.А. Кузьменко