Справа № 464/585/18 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Провадження № 22-ц/811/1794/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 39
09 грудня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Крайник Н.П.
суддів Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.
при секретарі Цап П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 травня 2018 року по справі за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
02.02.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання кредиту № б/н від 10.09.2012 в розмірі 117000,00 грн., з яких: 8000 грн. - тіло кредиту, 109000 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також 1762 грн. понесеих судовихі витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що згідно кредитного договору від 10.09.2012 року відповідачу було надано кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, отримані кредитні кошти не повернула, відсотки за користування кредитом не сплатила. У зв'язку порушенням боргових зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість в судовому порядку.
Оскаржуваним рішенням позов Публічного Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2012 в розмірі 8000 гривень та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 гривень.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині відмови позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах оскаржив позивач - Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».
Вважає рішення суду в оскаржуваній частині незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах справи. Суд безпідставно відмовив у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, оскільки сторонами при укладенні договору було погоджено всі істотні умови договору, зокрема і щодо відсоткової ставки. Відповідач кредитний договір не оспорювала, погодилася з його умовами, про що свідчить її підпис на анкеті заяві, в подальшому умови договору виконувала та здійснювала сплату коштів за користування кредитом. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення судом в цій частині незаконного рішення.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом скасуватита в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по процентах за користування кредитом. В іншій частині рішення суду залишити без змін та вирішити питання судових витрат.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ КБ «ПриватБанк» скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1,ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що 10.09.2012 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н про надання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 8000,00 грн. на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В цей же день відповідач підписала заяву-анкету про ознайомлення з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на відповідному офіційному банківському сайті.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальна сума боргу за кредитним договором б/н від 10.09.2012р. станом на 30.09.2017 року становить 117000,00 грн., з яких: 8000,0 грн. - тіло кредиту; 109000,0 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, районний суд, покликаючись на правову позицію Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16) виходив з того, що банк в односторонньому порядку, без згоди позичальника, покликаючись на Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, збільшив відсоткову ставку за кредитом. Разом з тим, позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи акуту-заяву позичальника,а відтак зміна відсоткової ставки не була обумовлена укладеним між сторонами договором.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, такі не містять доказів того, що підписана відповідачем анкета-заява підтверджує ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПриватБанку, зокрема з тими умовами, що стосуються права банку на підвищення відсоткової ставки за кредитом, збільшення кредитного ліміту, сплату пені та штрафів за невиконання зобов'язання за укладеним з ним кредитним договором. Крім того, у анкеті-заяві не зазначено, в якій саме редакції були чинними Умови та Правила, такі Умови та Правила не підписані відповідачем.
За відсутності ж підпису позичальника на Умовах і Правилах, які регулюють порядок нарахування та розмір відсотків за кредитним договором, та відповідальність позичальника за неналежне виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити, чи на момент отримання відповідачем кредитних коштів вказані документи містили наведені банком у позовній заяві умови, зокрема, щодо можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів). А роздруківки Умов та Правил, Тарифів із сайту банку не можуть бути належними доказами, оскільки такі повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У цьому випадку також не підлягають застосуванню правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Отже, твердження позивача, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань є безпідставними.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів за договорами приєднання, банк повинен довести як факт надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), на яких умовах надано кредит, так і факт видачі відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), про що неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах, оскільки без з'ясування зазначених обставин неможливо перевірити розмір боргу, процентів та штрафних санкцій. Таку правову позицію викладено у постановах від 06.06.2018 справа № 364/594/17, від 10.05.2018 справа № 357/16301/15-ц, від 03.04.2019 справа № 221/5089/16-ц.
Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 10.09.2012 року, не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернулася до банку відповідач. У цьому документі зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Тому, враховуючи, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором розрахована банком з врахуванням положень, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, яких відповідач ОСОБА_1 не підписувала, суд підставно стягнув з відповідача заборгованість по договору б/н від 10.09.2012 року в розмірі 8000 грн, що становить лише непогашене тіло кредиту.
Суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 109000 грн, покликаючись на те, що нарахування таких відбулося на підставі Умов та Правил надання банківських послуг, яких відповідач не підписував. Крім того, у поданій до суду позовній заяві від 02.02.2018 року банк покликається на те, що відповідачем було підписано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, однак така заява у матеріалах справи відсутня.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 12.12.2019 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
Цяцяк Р. П.