Справа № 309/250/18
Іменем України
05 грудня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Кондора Р.Ю. і Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі в справі) на рішення Хустського районного суду від 28 лютого 2018 року (у складі судді Лук'янової О.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гелеван Сергій Іванович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у січні 2018 р.
Просила:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2017 р., посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу, укладений між нею і ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2110800000:01:056:0066, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
-скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2110800000:01:056:0066, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , унесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.02.2017 р. №18814257, приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І.
На обґрунтування позовних вимог указала, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки позивач продала, а відповідач придбав земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2110800000:01:056:0066, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.2 указаного договору продаж земельної ділянки здійснено за 16 381 грн., ці гроші позивач мала отримати від відповідача під час підписання договору, однак покупець заявив, що не має змоги віддати одразу всю суму. Тоді сторони домовилися, що лише після передачі всієї суми коштів за земельну ділянку продавець віддасть покупцеві оригінал договору купівлі-продажу, однак відповідачем до цього часу не виконано вимоги п.2 договору. Відтак, позивач вважає, що є всі законні підстави застосувати до спірних правовідносин ст. 215 ЦК України і визнати оспорюваний правочин недійсним.
28.02.2018 р. відповідачем було подано заяву про визнання позовних вимог (а.с.27).
Рішенням Хустського районного суду від 28 лютого 2018 р. позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 лютого 2017 р., посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеваном С.І., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 2110800000:01:056:0066, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,1000га, кадастровий номер 2110800000:01:056:0066, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 лютого 2017 р. за №18814257 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеваном С.І.
ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі в справі) просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.
Обґрунтовуючи порушення своїх прав, апелянт посилається на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов'язкияк співвласниці спірної земельної ділянки. Пунктом 3.7. договору, який визнано недійсним, указано, що продавець ознайомлена із заявою дружини покупця від 01.02.2017 р., відповідно до якої дружина покупця дала йому згоду на придбання за спільні кошти подружжя спірної земельної ділянки.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові, з процесуальних підстав.
Суд задовольняючи позов виходив із того, що визнання відповідачем позову та відсутність заперечень проти позову зі сторони третьої особи без самостійних вимог не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Апеляційний суд не може погодитися із цим висновком через порушення норм процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Сторонами в цивільному процесі є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене, та яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач, і яка, виходячи із заявленої останнім правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст.ст. 26 ч.1, 30, 33 ЦПК України у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення).
За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.
Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 лютого 2017 р. (а.с.12-13), однак такий було визнано недійсним через невиконання покупцем умов договору щодо передачі коштів за вказану земельну ділянку.
ОСОБА_1 , будучи дружиною ОСОБА_3 (покупця), дала згоду своєму чоловікові на купівлю за спільно набуті коштиземельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110800000:01:056:0066, і така заява була посвідчена нотаріально (а.с.44).
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, у тому числі спірної земельної ділянки (а.с.46,47-49).
Позивач на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами та поряд із іншим відповідачем не пред'явила вимогу до ОСОБА_1 , яка на момент укладення договору купівлі-продажу давала свою згоду на такий правочин.
На даний момент між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 йде спір щодо поділу спільного майна подружжя, у тому числі спірної земельної ділянки, відтак права та законні інтереси апелянта в даному судовому спорі порушуються.
Суд першої інстанції указаного порушення у суб'єктному складі сторони відповідача не виявив, не сприяв залученню до участі в справі ще одного відповідача (співвідповідача), що призвело до ухвалення судового рішення із порушенням норм процесуального права.
Тобто, з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи, законного та справедливого вирішення спору ОСОБА_1 , яка вважає себе співвласницею спірної земельної ділянки, має бути залучено до участі в справі.
За загальним процесуальним правилом суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи,інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Оскільки суд першої інстанції залишив цю обставину (суб'єктний склад сторін спірних правовідносин) поза увагою, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, то оскаржене рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні заяви , що водночас не позбавляє зацікавлених осіб звернутися у суд із новим позовом до належних сторін.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.3 п.4, ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі в справі) задовольнити. 2.Рішення Хустського районного суду від 28 лютого 2018 року скасувати.
3. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гелеван Сергій Іванович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовити. 4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2114,41 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. 5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 6.Повне судове рішення складено 13 грудня 2019 р.
Судді: