Справа № 302/779/19
Іменем України
04 грудня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
судді-доповідача Готри Т.Ю.,
суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря судових засідань Чучки Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ДП «Міжгірське лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки лісу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2019 року, ухвалене суддею Гайдуром А.Ю.,
У серпні 2019 року Хустська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ДП «Міжгірське лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки лісу.
Позов мотивовано тим, що 28.11.2016 ОСОБА_1 разом із неповнолітнім (на момент вчинення правопорушення) ОСОБА_2 без відповідного дозволу (лісорубного квитка, ордера) вчинили рубку 10 дерев породи «Бук» в кварталі 23 виділ 17 обхід №6 Міжгірського лісництва ДП «Міжгірське ЛГ», чим порушили вимоги ст. 69 Лісового кодексу України та заподіяли шкоди навколишньому природному середовищу.
За даним фактом майстром лісу ОСОБА_3 було складено акт про лісопорушення №1/4 від 30.11.2016.
17.01.2017 помічником лісничого Міжгірського лісництва ДП «Міжгірське ЛГ» Столець Ю.В. складено протоколи про адміністративне правопорушення за №2/4 на ОСОБА_1 та за №1/3 на ОСОБА_2 (1978 р.н. батька неповнолітнього ОСОБА_2 2001 р.н.) за те, що ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 здійснили адміністративне правопорушення, передбачене ст.65 КУпАП (незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур та молодняка).
Постановами від 17.01.2017 за №3 та №2/4 лісничого Міжгірського лісництва ДП «Міжгірське лісове господарство» Красняника П.В. та ОСОБА_2 (1978 р.н.) визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП, та накладено на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень.
Зазначені постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачами до суду не оскаржувалися і ними добровільно були сплачені суми штрафів.
В результаті зазначеного правопорушення відповідачами було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 49 484,68 грн, з яких: 47 745,57 грн - сума шкоди по таксі, для нарахування розміру стягнення за збитки, та 1 739,11 грн - вартість по таксі на довжину, що відпускається на корені. Розрахунок шкоди проведено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення шкоди, заподіяної лісу».
Посилаючись на те, що відповідно до ст.107 Лісового кодексу України відповідачі зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 49 484,68 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільної рубки лісу, та судові витрати.
Рішенням Міжгірського районного суду від 23 липня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Міжгірської селищної ради Закарпатської області шкоду, заподіяну внаслідок самовільної рубки дерев, в розмірі 49 484,68 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Закарпатської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього 6916,37 грн, а з ОСОБА_1 47 571,31 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільної порубки лісу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги його пояснення щодо часткового відшкодування шкоди. Так, він звертав увагу суду, що на момент вчинення адміністративного правопорушення він був неповнолітнім. Крім того зазначає, що ним було зрізано тільки три невеликі дерева, а тому висновки суду щодо солідарного стягнення завданої шкоди є невірними. Апелянт частково визнає позов та не заперечує щодо стягнення з нього 6 916,37 грн.
Також посилаючись на положення ст. 1193 ЦК України, просив зменшити розмір відшкодування шкоди, з урахуванням його матеріального становища, оскільки судом безпідставно відмовлено йому у цьому, хоча ним надавалися належні та допустимі докази.
У відзиві на апеляційну скаргу Міжгірська селищна рада не заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_2 оскаржується тільки частка заподіяної шкоди, завданої незаконною рубкою лісу, яка підлягає стягненню з відповідачів.
У судовому засіданні прокурор Лемак Р.В. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.
Представник державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» Ченько В.В. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржено відповідачем ОСОБА_2 , а тому апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише у вказаній частині.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом установлено, що 28.11.2016 неповнолітній ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_1 взяв з дому коня та підводу і пішли до лісу, де в кварталі 23 виділ 17 обхід № 6 Міжгірського лісництва ДП «Міжгірське ЛГ» вчинили рубку 10 дерев породи «Бук» діаметрами пнів 20 см, 20 см, 24 см, 24 см, 28 см, 28 см, 32 см, 36 см та 40 см, загальною кубомасою 8,89 м.кв., що стверджується Актом про лісопорушення №1/4 від 30.11.2016 року.
17.01.2017 помічником лісничого Міжгірського лісництва ДП «Міжгірське ЛГ» Столець Ю.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення №2/4 відносно ОСОБА_2 (батька неповнолітнього ОСОБА_2 2001 р.н.).
Постановою лісничого Міжгірського лісництва ДП «Міжгірське ЛГ» від 17.01.2017 №3 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 65 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.
Зазначений штраф ОСОБА_2 сплачено, що стверджується наявною в матеріалах справи квитанцією (а.с. 23).
Таким чином, постановою у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 (2001 р.н., який на час вчинення адміністративного правопорушення був неповнолітнім) разом з ОСОБА_4 вчинив незаконно порубку десяти дерев, породи бук, кубомасою 8,89 метрів кубічних, що є належним та допустимим доказом обов'язкової умови настання цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2 .
Згідно з розрахунком суми шкоди, завданої лісовому господарству незаконною рубкою дерев, здійсненого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір шкоди заподіяної Міжгірській селищній раді становить 49 484,68 грн. (а.с. 14, 15).
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством У країни.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ст.105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев та чагарників.
Згідно з ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У спорах про відшкодування шкоди, згідно з вимогами даної статті, діє презумпція заподіювача шкоди. У зв'язку з цим не позивач повинен довести наявність вини відповідача, а відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні шкоди.
Відповідач не заперечує своєї вини у незаконній порубці лісу, однак він не згідний із висновком суду щодо солідарного стягнення розміру заподіяної шкоди у рівних частках, вказуючи на те, що ним зрубано тільки три дерева.
Проте зазначені доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки згідно з положеннями ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Оскільки шкода, завдана навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини скоєна двома особами, зазначена обставина вказує на обов'язок солідарної відповідальності.
З огляду на наведене, суд першої правильно дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування завданої шкоди та обґрунтовано задовольнив заявлений позов.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.
Разом з тим, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідачів судові витрати в солідарному порядку.
Як зазначено в абзацах 5 і 6 п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17.10.2014, № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір за пред'явлення позову в розмірі 1 921 грн, тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача по 960,50 грн з кожного.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 376 ЦПК України, слід змінити в частині вирішення питання щодо стягнення з відповідачів судового збору. У решті рішення суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2019 року змінити в частині стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Закарпатської області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 960,50 грн з кожного.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: