09 грудня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.000133
адміністративне провадження №К/9901/33040/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.000133 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
28 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.000133, предметом розгляду якої є правомірність податкових повідомлень-рішень від 20.11.2018 № 0013505213 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за податком з доходів у сумі 35 535, 91 грн та штрафними санкціями у сумі 8 883, 97 грн; від 20.11.2018 № 0013525213 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за військовим збором у сумі 4 779, 60 грн та штрафними санкціями у сумі 1 194, 90 грн; від 20.11.2018 № 0013515213 форми «ПС» про застосування штрафної санкції у сумі 170, 00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Позивач із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, оскаржив його у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки всім обставинам справи.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників та виходячи з того, що сума, щодо якої може бути заявлено вимогу про її стягнення на підставі оскаржуваного рішення відповідача, становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100 гривень) колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.
У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки, на переконання скаржника, дана справа не є справою незначної складності.
Однак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодного із вказаних пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадків.
В решті, позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі №1.380.2019.000133 обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Верховним Судом також досліджено і взято до уваги: ціну позову та його предмет, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства. Наведене у своїй сукупності свідчить про незначну складність даної справи.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не вбачається.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача належить відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.000133.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська