Справа № 161/19728/19 Провадження №11-сс/802/698/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2
10 грудня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26 листопада 2019 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 (ЄРДР№12019030000000793),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26 листопада 2019 року в задоволенні клопотання про застосування підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим та прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому прийшов до висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме - домашнього арешту з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а клопотання про обрання запобіжного заходу безпідставно відхилено. Судом не прийнято до уваги те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину покарання за який передбачено від 7 до 9 років позбавлення волі, а тому наявні ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний може перешкоджати встановленню об'єктивної істини у справі, переховатись від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які, кожен зокрема, підтримали апеляцію з викладених в ній підстав, захисника та підозрюваного, які, заперечили скаргу прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про те, що прокурор не довів що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не може запобігти вказаним ризикам, а тому відмовив в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосував більш м'який запобіжний захід.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор не довели того, що застосований до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Інші доводи апеляції прокурора є недоведеним припущенням щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.
Посилання в апеляції про те, що ОСОБА_9 може втекти, щоб уникнути кримінальної відповідальності, та посилання щодо тяжкості злочину, в якому підозрюється останній, не можуть, на думку суду, безумовно свідчити про наявність ризиків, про які вказує ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_9 , відповідно до ухвали судді першої інстанції, здав на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
При цьому слідчим суддею вірно встановлено та взято до уваги те, що ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, а відповідно місці соціальні зв'язки, у нього на утриманні перебуває 3 дітей, зобов'язується з'являтися на всі виклики слідчого та суду, не заперечує причетність до інкримінованого правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26 листопада 2019 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинської області ОСОБА_11 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді