Справа № 161/19750/19 Провадження №11-сс/802/702/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
10 грудня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 29 листопада 2019 року про часткове задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 про накладення арешту на майно вилучене 24.11.2019 в ході проведення обшуку (ЄРДР№12019030000000793),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2019 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 про накладення арешту на майно, в частині накладення арешту на майно - автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_1 , грошові кошти і банківську картку № НОМЕР_2 відмовлено.
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що слідчим не надано доказів того, що вилучені речі є об'єктом кримінально-протиправних дій чи набуті кримінально-протиправним шляхом.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був повністю задовольнити клопотання, оскільки не враховано те, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів та конфіскації майна. У своїй апеляції просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про арешт майна.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які підтримали апеляцію з викладених в ній підстав, захисника та підозрюваного, які, кожен зокрема, заперечили доводи скарги, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
В статті 170 ч.ч. 2-6 КПК України, вказано з якою метою допускається арешт майна з зазначенням кола осіб, майно яких може бути арештовано.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, дотримався вказаних вимог вимог Конституції України та чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначене поняття речового доказу.
Матеріалами клопотання не доведено, яким чином вилучене майно (автомобіль, котрий не належить на праві власності ОСОБА_9 та грошові кошти з банківською карткою) може слугувати доказами в кримінальному провадженні про незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
З доводами, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.
Звертає апеляційний суд увагу і на те, що слідчий в своєму клопотанні просив арештувати майно саме з метою збереження речових доказів, а не з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.
Інші доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його задоволення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя розглянув клопотання з дотриманням вимог ст.ст. 170-173 КПК України та прийшов до правильного висновку про необхідність частково задоволення клопотання про арешт вищевказаного майна.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суді,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 29 листопада 2019 року про часткове задоволення клопотання та відмову в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 про накладення арешту на майно, в частині накладення арешту на майно - автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_1 , грошові кошти і банківську картку № НОМЕР_2 , - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді