Справа № 420/5952/19
10 грудня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
08 жовтня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Тарутинський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 20.03.2019 року він досяг 45-ти річного віку і зобов'язаний був звернутися до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України протягом одного місяця щодо вклеювання фотокартки. Звернувшись до районного відділу ДМС, позивачу був наданий перелік документів які необхідно надати для паспортизації відповідно до вимог Закону № 5492-УІ (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 14 липня 2016 року .№ 1474-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України»), яким встановлено форму, зокрема, паспорта громадянина України, який виготовляється лише у формі пластикової картки типу ГО-1, що містить безконтактний електронний носій відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМУ № 302.
Однак, за своїми релігійними переконаннями позивач не погодився на паспортизацію у формі пластикової картки типу ГО-1 та з метою захисту своїх прав та інтересів письмово звернувся 12 липня 2019 року із заявою до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та 24 липня 2019 року до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, без надання дозволу на обробку своїх персональних даних згідно вимог ст. 8 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297- VI «Про захист персональних даних».
Однак, 25 липня 2019 року Тарутинський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відмовив ОСОБА_1 у видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки, обґрунтовуючи відмову відсутністю правових підстав для видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року. Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області також надало відповідь про відсутність законних підстав для видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, посилаючись на розділ IV пункту 1 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456, згідно якого серед переліку документів, які необхідно надати для обміну паспорта, зазначено рішення суду.
Позивач вважає, що відмова в оформленні паспорту громадянина України зразка 1994 року в формі паспортної книжечки є порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ГО-паспорту, оскільки позивач згоди на таку обробку не надає, натомість відповідач безпідставно не видає позивачу паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях), що стало підставою звернення до суду із зазначеним позовом.
Також позивача зазначив, що дана справа підпадає під ознаки типової справи, визначені постановою Великої Палати Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року, відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 06 листопада 2019 року о 10 годині 30 хвилин.
22 жовтня 2019 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 21-33).
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначає, що 12 липня 2019 року до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номеру запису в ЄДДР. На вказане звернення, Тарутинський РС ГУ ДМС України в Одеській області у межах строку, визначеного Законом України "Про звернення громадян", надав позивачу письмову відповідь щодо отримання паспорта громадянина України у зв'язку з досягнення 45-ти річного віку.
Також відповідач стверджує, що жодних виключень за релігійними переконаннями громадян стосовно форми та порядку видачі паспорту ані Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, ані Положення про паспорт громадянина України, затверджене 26.06.1992 року постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ, на день звернення позивача до суду не містили.
Крім того, відповідач зазначив, що враховуючи, вимоги закону про те, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України, ОСОБА_1 не може відмовитись від виконання обов'язку щодо отримання паспорту, посилаючись на релігійні переконання.
Також відповідач у відзиві вказав на те, що дана справа не підпадає під ознаки типової справи, визначені постановою Великої Палати Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.
Інші заяви по суті справи сторонами не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.
У судове засідання, призначене на 06 листопада 2019 року, учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно. Позивач 20 жовтня 2019 року через канцелярію надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 19).
Представник відповідача 06 листопада 2019 року також надав до суду через канцелярію заяву про розгляд справи без участі представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в порядку письмового провадження (а.с. 20).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження 10 грудня 2019 року за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 липня 2019 року, у зв'язку з досягненням 45-ти річного віку, звернувся до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР).
Так, відповідно до п. 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, у редакції від 18.10.2012 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
У відповідності з п. 15 Положення про паспорт громадянина України, для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру.
Згідно вимог п. 18 Положення про паспорт громадянина України, для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
Згідно з п. 12 Положення про паспорт громадянина України, вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін.
Листом від 25 липня 2019 року Тарутинський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області надав позивачу відповідь за №5145-432/5145.1-19, згідно якої зазначив, що у ДМС та її територіальних підрозділів відсутні правові підстави для оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII. Відповідь мотивована тим, що відповідно до пп. 6 п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, ситуація коли особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, має наслідком обмін паспорта (а.с. 12).
Також позивачу за результатами розгляду заяви від 24 липня 2019 року, зареєстрованої за номером Д-1681/6/5101-19, щодо видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, надано відповідь Головним управлянням ДМС України в Одеській області від 22 серпня 2019 року № Д-1681/6/5101-19/5100.4.7/12157-19 (а.с. 13-14).
Відповідь мотивована тим, що згідно розділу IV пункту 2 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 №456, для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Не погоджуючись з відмовою відповідачів щодо видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки (на паперових носіях без використання засобів Державного демографічного реєстру), позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає своє право порушеним.
Як зазначено у позовній заяві, за своїми релігійними переконаннями позивач відмовляється від отримання паспорта у формі ІD-картки, замість паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , отриманого 17 липня 1998 року, зразка 1994 року, до якого, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, при досягненні громадянином 45-річного віку вклеюються нові фотокартки.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В свою чергу, за приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося “згідно із законом”, не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі “Ельсхольц проти Німеччини” (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 № 5492-VI.
Стаття 13 цього Закону визначає назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Частиною першою статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, включають паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 вищезазначеного Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” (далі - Постанова №302) затверджено:
зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;
зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.
Позивач зазначає, що відмова у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року в формі книжечки є порушенням принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вона згоди на таку обробку не надає.
Суд вважає ці доводи позивача обґрунтованими з огляду на таке.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, регулює Закон України “Про захист персональних даних” від 01.06.2010 № 2297-VI, який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Частиною першою статті 10 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” передбачено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України “Про захист персональних даних”, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про захист персональних даних”, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За приписами ч. 5 ст. 6 Закону України “Про захист персональних даних”, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 6 ст. 6 Закону України “Про захист персональних даних”).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
За практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну “закон” є автономним, та до якості “закону” ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства” (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном “закон” … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам “доступності” та “передбачуваності”.
Таким чином, норми ст.13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Вищезазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в рішенні у зразковій справі № 806/3265/17.
У постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, суд вирішує дану справу з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Так, суд вважає необхідним зазначити, що у відповіді від 25 липня 2019 року Тарутинський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області відмовив у видачі позивачу паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки посилаючись на відсутність у ДМС та її територіальних підрозділів підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, оскільки паспорт громадянина України виготовляється відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302.
Згідно преамбули, постанова Кабінету міністрів України від 25 березня 2015 р. №302 прийнята відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”. Як вже було зазначено, цією постановою затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Тобто, постанова Кабінету міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 регулює порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України у формі пластикової картки.
Натомість, як встановлено судом, позивач звертався до відповідача із заявою щодо оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , отриманого 17 липня 1998 року, зразка 1994 року, до якого, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, при досягненні громадянином 45-річного віку вклеюються нові фотокартки.
Відповідно до пп. 6 п. 6 Порядку №302, обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Відповідно до пунтків 1-2 розд. V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, третя і п'ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років.
Для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.
У разі подання заяви та документів через центр надання адміністративних послуг адміністратор центру надання адміністративних послуг передає прийняті заяву та документи до відповідного територіального підрозділу ДМС.
Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 12 липня 2019 року, тобто з пропуском 30 денного строку після досягнення 45-річного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки.
Отже, вклеювання в паспорт позивача фотокартки при досягненні 45 років здійснюється в порядку передбаченому Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, а саме на підставі рішення суду.
За таких обставин, оскільки позивачу було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки щодо вклеювання в паспорт фотокартки при досягненні 45 років з підстав звернення до районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України після спливу тридцятиденного строку, що підтверджується матеріалами справи, підстави для визнання протиправними дій Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відсутні.
Тобто, відмова відповідачів не ґрунтується на запереченні самого права позивача на оформлення паспорту у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року без безконтактного електронного носія персональних даних.
Водночас, враховуючи, що таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря, що встановлено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, у зв'язку із чим Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, суд вважає необхідним зобов'язати Тарутинський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи даний спір, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, суд вважає, що право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456.
З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 194, 205, 243-246, 250, 255, 258, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Тарутинського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, відповідно до розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Тарутинськийо районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Красна, 237).
Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384; 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44).
Суддя О.В. Глуханчук
.