10 грудня 2019 року
м.Суми
Справа №581/455/19
Номер провадження 22-ц/816/5243/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Орлова І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року в складі судді Бутенка Д.В., ухваленого в смт. Липова Долина, повний текст якого складений 30 вересня 2019 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.04.2003 року в ТВБВ 10018/042 АТ «Ощадбанк» в с. Синівка Липоводолинського району Сумської області був відкритий поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 , на який надходила заробітна плата, а в подальшому пенсія.
У 2015 році відділення банку в с. Синівка закрили і перевели його до смт. Липова Долина. На рахунку № НОМЕР_1 перебували грошові кошти у розмірі 197,60 грн, які позивач надав банку для тимчасового користування. Оскільки по його вкладу договір не укладався, тому АТ «Ощадбанк» виплачував йому проценти виходячи з двох відсотків річних, що за період з 19.01.2017 року по 08.07.2019 року становить 09,76 грн.
Восени 2018 року позивач звернувся до відділення АТ «Ощадбанк» в смт. Липова Долина щоб забрати кошти із свого рахунку, де йому пояснили, що грошові кошти списано, а сам рахунок № НОМЕР_1 , як нерухомий, був закритий 02.07.2018 року без залишку. Проте ніякого розпорядження, що стосується списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 він банку не надавав, рішення суду про списання грошей з рахунку суд не вносив, договір між ним та АТ «Ощадбанк» не укладався. Керуючий ТВБВ №10018/0138 Лук'яненко В.М. пояснив, що грошові кошти з рахунку № НОМЕР_1 списані за послугу банку - обслуговування неактивного рахунку. Про те, що існує така послуга і що за неї потрібно платити, він дізнався від керуючого ТВБВ №10018/0138 Лук'яненка В.М. в той час коли позивач звернувся до банку і мав намір забрати свої грошові кошти з банківського рахунку. Керуючий відділенням надав йому інформацію про те, що дана послуга затверджена 30.08.2017 року за №27.
Зазначає, що АТ «Ощадбанк» не повідомивши його як клієнта про нововведену послугу, таємно, без його відома, скориставшись його необізнаністю забрав у нього гроші з його вкладу. Оскільки тарифи за послуги банку за обслуговування неактивного/нерухомого рахунку затверджено 30.08.2017 року, то дата списання коштів за обслуговування неактивного/нерухомого рахунку повинна розпочинатися не раніше 30.08.2018 року.
Також зазначає, що на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів» АТ «Ощадбанк» повинен сплатити йому пеню в розмірі 3% вартості вкладу за кожний день прострочення, яка становить 1073,33 грн за період з 08.01.2019 року (дата отримання відповіді від установи банку) по 08.07.2019 року (дата складання позову) та становить 05,96 грн за один день прострочення.
Крім того, за весь час невиконання відповідачем свого обов'язку покладеного на нього законом, позивачу була завдана моральна шкода. Дії АТ «Ощадбанк», що виразилися у протиправному списанню коштів та закриття рахунку, завдали йому душевних страждань і переживання, адже довіряючи свої грошові кошти державній фінансовій установі АТ «Ощадбанк» він розраховував на порядність і чесність відповідача, дотримання ним усіх положень законодавства. Відмова в поверненні залишку вкладу порушила його плани розпоряджатися власними коштами, стала для нього великим шоком від нахабства і незаконних дій по відношенню до своїх вкладників.
Виходячи з вищевикладеного просив стягнути з АТ «Ощадбанк» на свою користь суму вкладу у розмірі 197,60 грн, проценти за користування належними йому грошовими коштами в розмірі 09,76 грн, пеню в розмірі 1073,33 грн та 1000 грн у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 197,60 грн грошових коштів, розміщених на поточному рахунку № НОМЕР_2 у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №10018/0142 станом на 19 січня 2017 року.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів, пені та моральної шкоди, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, пені та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення. Рішення в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що оскільки договір по банківському рахунку №10164 між сторонами не укладався, тому банк зобов'язаний сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ (ч.1 ст. 1061 ЦК України).
Останнє зарахування на рахунок №10164 відбулося 19.01.2017 року, тому нарахування процентів на вклад повинно розпочинатися з 20.01.2017 року і тривати по день виплати грошових коштів з його рахунку. Грошовими коштами відповідач користується з 20.01.2017 року по теперішній час, але розрахунок процентів, згідно ст.1061 ЦК України позивач провів лише до 08.07.2019 року, тому сума нарахованих процентів станом на день звернення до суду з позовом складає 67,43 грн, а також 2891,33 грн пені.
Також вважає, що відповідно до до ч.2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» суд задовольняючи вимоги споживача, повинен був вирішити питання про відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що за весь час невиконання відповідачем свого обов'язку, покладеного на нього законом, йому були завдані моральні страждання. Відмова банку в поверненні залишку вкладу порушила плани розпоряджатися своїми власними грошовими коштами, що стало для нього великим шоком від нахабства і незаконних дій по відношенню до свого вкладника. Не повідомляючи про нововведену послугу (обслуговування неактивного рахунку), діючи таємно, відповідач шахрайським методом привласнив собі його кошти, цим самим позбавив позивача засобів на існування. Неправомірні дії відповідача завдали позивачу душевних переживань та страждань.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відносини між сторонами по користуванню поточним банківським рахунком № НОМЕР_1 підтверджено виданою позивачу ощадною книжкою, в якій не зазначено інших умов договору банківського рахунку, а також істотних умов договору банківського вкладу. Позивач не довів належними та допустимими доказами визначеного для відповідача обов'язку по сплаті процентів саме в розмірі 2% річних на залишок грошових коштів на поточному банківському рахунку № НОМЕР_1 , а відкриття та рух коштів по ньому підтверджується ощадною книжкою без використання платіжної картки. Також зазначає, що позивач в позовній заяві підтримував вимогу про стягнення процентів у розмірі 9,76 грн, проте в апеляційній скарзі просить стягнути вже 67,43 грн, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так само збільшує розмір пені, яка на його думку, підлягає стягненню 2891,33 грн порівняно з 1073,33 грн зазначених в позовній заяві. Вимоги про відшкодування моральної шкоди вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2012 року ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 у відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України» №10018/0142 в смт. Липова Долина Сумської області та видано ощадну книжку. Станом на 19 січня 2017 року залишок по рахунку становив 197,60 грн (а.с.5).
Відповідно до витягу з протоколу №41 засідання комітету тарифної та продуктової політики АТ «Ощадбанк» від 30.09.2015 року, доповнено пункт 1.1 та 1.2. Розділу 1 «Послуги банку, що надаються фізичним особам» Тарифів за послуги установ АТ «Ощадбанк» та головного управління з обслуговування клієнтів новими підпунктами 1.1.23 та 1.1.24 та 1.2.24, відповідно до яких обслуговування неактивного поточного рахунку становить 30 грн в місяць (а.с.58-59).
Відповідно до електронного повідомлення АТ «Ощадбанк» від 29.01.2016 року, з метою забезпечення належного інформування клієнтів банку щодо впровадження нової комісійної винагороди за обслуговування неактивного поточного рахунку у розмірі 30 грн, необхідно до 01 лютого 2016 року організувати розміщення в установах банку та головному управлінні з обслуговування клієнтів письмового оголошення про впровадження банком даної комісійної винагороди. (а.с.60-61).
В матеріалах справи міститься повідомлення про інформування клієнтам банку щодо запровадження з 01 лютого 2016 року щомісячної комісійної винагороди у розмірі 30 грн за обслуговування неактивного поточного рахунку (а.с.62).
Протоколом №27 засідання комітету тарифної та продуктової політики АТ «Ощадбанк» від 30.08.2017 року, затверджені зміни до п.1.1.24 Розділу 1 «Послуги банку, що надаються фізичним особам» Тарифів за послуги установ АТ «Ощадбанк» та Головного управління з обслуговування клієнтів. Встановлено послугу обслуговування неактивного/нерухомого рахунку у розмірі 30 грн в місяць, а також комісійна винагорода за закриття нерухомого поточного/вкладного (депозитного рахунку) у розмірі 29,99 грн (а.с.56-57).
08 січня 2019 року керуючий ТВБВ №100118/0138 Лук'яненко В .М. повідомив ОСОБА_1 , про те, що Протоколом КТПП АТ «Ощадбанк» від 30.08.2017 року №27 були внесені зміни до п. 1.1.24 «Тарифів за послуги установ Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк», затверджених постановою правління АТ «Ощадбанк» від 16.04.2009 р. №124, відповідно до яких обслуговування неактивного поточного рахунку (рахунок відкрито в національній валюті, по якому протягом 12 місяців і більше не було жодного зарахування та/або списання коштів (крім зарахування коштів та списання комісій по рахунку) в місяць становить 30 грн.
Так як по рахунку позивача з 26.12.2016 року не було зарахування та/або списання коштів, починаючи з 29.12.2017 року по 27.06.2018 року з рахунку була утримана плата за обслуговування неактивного рахунку у розмірі 30 грн за кожен місяць в межах залишку вкладу. 02.07.2018 року рахунок було закрито як нерухомий та без залишку (а.с.6).
10 червня 2019 року керуючий ТВБВ №100118/0138 Лук'яненко В .М. повідомив ОСОБА_1 , про те, що при його зверненні в банк 08.05.2003 року в ТВБВ с. Синівка йому було оформлено особовий рахунок ф1 (картка в якій відображались всі операції завірені підписом клієнта) і відібрано зразок підпису, що послужило згодою на відкриття та здійснення операцій по рахунку, а також частково видані кошти з рахунку. Договір не складався (а.с.7).
З виписки по банківському рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що 29.04.2016 року, 29.12.2017 року, 31.01.2018 року, 28.02.2018 року, 30.03.2018 року, 27.04.2018 року, 31.05.2018 року списувалися грошові кошти в розмірі 30 грн в якості комісії з неактивного рахунку. Станом на 26.12.2016 року на банківському рахунку позивача залишилися кошти у розмірі 198,72 грн. 27.06.2018 року була списана комісія з неактивного рахунку у розмірі 17,60 грн. Станом на 02.07.2018 року залишок 0,00 грн (а.с.65-68).
З історії розрахунку НОМЕР_3 АТ «Ощадбанк» від 06.05.2019 року вбачається, що станом на 26.12.2016 року на рахунку сума залишку грошових коштів становила 197,60 грн, за період з 29.12.2017 року по 31.05.2018 року з рахунку щомісяця списувались комісійні 30 грн, 27.06.2018 року списана комісія у розмірі 17,60 грн (а.с.69).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
За змістом ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до ч. 2 вказаної статті грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що не доведення особисто позивачу про зміни до Тарифів, а саме запровадження щомісячної комісії за обслуговування неактивного рахунку, порушило співвідношення майнових інтересів сторін, а тому мають місце підстави для стягнення з відповідача грошових коштів розміщених на банківському рахунку позивача станом на 19.01.2017 року у розмірі 197,60 грн.
В свою чергу позивач не надав суду доказів, на підставі яких можливо було перевірити розмір процентної ставки за банківським вкладом, порядок їх нарахування, строк та умови зарахування. Запропонований в апеляційній скарзі розрахунок нарахування процентів, не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу щодо визначення розміру нарахування та суми заборгованості по процентам та неустойкою. Розмір процентів не визначено умовами банківського вкладу (договір між сторонами у письмовій формі не укладався), а спеціальний ЗУ «Про банки і банківську діяльність» не визначає мінімальний чи гарантований законом розмір процентів за користування грошовими коштами, який повинен сплачуватися банком його клієнтам.
Відповідно до ч.4 ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Чинним законодавством не передбачено право на відшкодування моральної шкоди із правовідносин, що виникають із договірних зобов'язань.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у справі № 553/2630/15-ц від 14.02.2018 року, у справі № 20/10115/16-ц від 04.04.2018 року.
Окрім того, позивачем не надано суду належних доказів про душевні страждання, їх форму прояву та глибину, та їх взаємозв'язок з питанням повернення банком банківського вкладу по рахунку №10164.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволені таких позовних вимог, з підстав наведених в оскаржуваному рішенні.
Згідно вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач - О. І. Собина
Судді: Т. А. Левченко
І. В. Орлов