09 грудня 2019 року
м.Суми
Справа №591/5632/19
Номер провадження 22-ц/816/5362/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Орлова І. В.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленої в м. Суми,
Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. У зазначеній заяві ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом заборони Державній міграційній службі України виготовляти паспорт дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - для виїзду за кордон та заборонити Державній прикордонній службі України виїзд дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання рішенням суду у справі № 591/5632/19 законної сили.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Державній міграційній службі України виготовлення паспорту для виїзду за кордон дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборонено Державній прикордонній службі України виїзд дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон до набрання рішенням суду у справі № 591/5632/19 законної сили.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також просить стягнути із заявника понесені нею судові витрати.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що забезпечення позову у встановлений спосіб не враховує, що вказані заходи не є співмірними із предметом позову, суперечать принципу верховенства права та порушують права на свободу пересування як для дитини, так і фактично для її матері. Зазначає, що позивач у заяві про забезпечення позову не зазначив джерело інформації про наміри відповідача виїхати за кордон разом із дитиною, крім того батьківство відповідача встановлено не було, а чинне законодавство не передбачає порядку надання згоди сторонньої особи. Також зазначає, що такий захід, як «заборона виготовляти паспорт» не передбачений законодавством та нормами ЦПК України. Крім того, встановлення обмежень на пересування суперечить інтересам дитини, сукупність яких становлять вищу соціальну цінність. Вказує, що визнання батьківства може тривати і декілька років, а позивач може не отримати рішення суду на його користь. Крім того, в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку ст. 149-150 ЦПК України застосовувати заборону виїзду за межі України, як засіб забезпечення позову.
Від позивача до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Від третіх осіб пояснень до апеляційного суду стосовно апеляційної скарги не надходило.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Треті особи у заявах до суду просили розглянути справу без їх участі.
Ухвалюючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, порушити права сторони в спорі та перешкоджатиме ефективному захисту та поновленню порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову, з огляду на предмет заявлених позовних вимог.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач, ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати його батьківство відносно малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с. 3-5).
Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження від 07.04.2017 року серія НОМЕР_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 6). Крім того, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 її батьком записано ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
Із експертного висновку про біологічне батьківство від 30.04.2019 року № MG19-67148 (а.с. 7) вбачається, що вірогідність батьківства позивача відносно малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 99,9 %.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12.09.2019 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, про визнання батьківства (а.с. 8).
Таким чином, вимоги, які викладені в позовній заяві, стосуються тільки визнання його батьківства над дитиною.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, так як безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З огляду на це, колегія суддів визнає, аргументи вказані у заяві щодо можливого невиконання ймовірного судового рішення у справі нічим не обґрунтовані, притому, що позивачем не заявлено клопотання про проведення імунологічної експертизи, доказів того, що дитини може виїхати за кордон під час судового розгляду справи не надано, а тому вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, існує можливість ускладнення виконання рішення суду, що може унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних батьківських прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, передчасно.
Виконання судового рішення про встановлення батьківства пов'язано із внесенням змін до актового запису про народження дитини, а не з самою малолітньою дитиною.
Колегія суддів також приймає доводи апеляційної скарги стосовно того, що забезпечення позову шляхом встановлення заборони Державній міграційній службі України виготовити паспорту для виїзду за кордон дитині - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не є співмірним заявленим позовним вимогам позивача, оскільки вказаний вид забезпечення позову суперечить інтересам дитини, порушуючи її право на отримання передбачених законодавством документів, що посвідчують її особу.
Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в указаний спосіб.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року скасувати.
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню
Повний текс постанови складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: Т.А. Левченко
І.В. Орлов