10 грудня 2019 року м.Суми
Справа №591/517/19
Номер провадження 22-ц/816/5303/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Орлова І. В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Матішинця Василя Васильовича,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Клименко А.Я. в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст судового рішення складено 11 жовтня 2019 року -
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.
Свої вимоги мотивує тим, що з 17 липня 1999 року до 29 вересня 2000 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 , 2000 року народження. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 06 березня 2006 року позбавив відповідача батьківський прав щодо ОСОБА_3 . З 01 вересня 2018 року ОСОБА_3 є студенткою університету Вікторії, Канада. Всього за перший семестр навчання та за перший курс проживання в гуртожитку, придбання підручників, канцелярських товарів та продуктів харчування, позивач сплатила 346 429,03 грн. Зазначає, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та має можливість надавати матеріальну допомогу дочці під час навчання. Просить Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , 2000 року народження, яка продовжує навчатися, в розмірі 1/2 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно і до досягнення дочкою 23 років або припинення навчання.
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Матішинця В.В., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не перевірив можливість відповідача сплачувати аліменти, не врахував надані нею докази про наявне нерухоме майно у відповідача, не дослідив того факту, що відповідач отримує субсидію, тобто не витрачає коштів на оплату комунальних послуг. Не звернув увагу суд і на те, що до досягнення дитиною повноліття ОСОБА_2 мав можливість сплачувати аліменти. Крім того, суд не врахував того, що позивач не працює, а донька ОСОБА_4 є громадянкою Канади, тому живе і навчається саме там, а не в Україні.
Правом на подання відзиву ОСОБА_2 не скористався.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що у відповідача на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей від інших шлюбів, яким він сплачує аліменти, він має незадовільний стан здоров'я та низькі доходи, отже не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, не в повній мірі відповідають нормам матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні виходячи з наступного.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 06 березня 2006 року позбавив ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15-16).
З довідок університету Вікторії, Канада, вбачається, що ОСОБА_3 зарахована на перший семестр вересень-грудень 2018 року, форма навчання - денна, та другий семестр січень-квітень 2019 року, форму навчання - заочна (а.с. 18, 19).
Згідно з довідкою Головного управління ДФС України в Сумській області, ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем у м. Суми 11 жовтня 2018 року та за період з 01.04.2018 по 30.06.2018 отримав доходи в сумі 217,83 грн (а.с. 59-60).
ОСОБА_2 має двох неповнолітніх синів: ОСОБА_5 , 2014 року народження, та ОСОБА_6 , 2007 року народження (а.с. 92, 93).
З виписок із медичної карти ОСОБА_2 вбачається наявність у нього хронічних захворювань (а. с. 98-99).
Згідно з довідкою про доходи, ОСОБА_2 працює у дочірньому підприємстві «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та за період з 20.05.2019 по 30.06.2019 отримав загальну суму доходу в розмірі 18 020,07 грн, з яких на сплату аліментів було утримано 9 353,08 грн (а.с. 113).
У довідках Сумського міського центру зайнятості №484/102 від 29.05.2019, №434/102 від 11.05.2019 вказано, що ОСОБА_2 отримав як безробітний дохід в розмірі 373,87 грн за травень та 447,33 грн за квітень відповідно (а.с. 114, 115).
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Глава 15 Сімейного кодексу України містить норми, якими встановлено обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 181 СК України, яка визначає способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Глава 16 СК України передбачає підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання.
Статтею 199 СК України визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Відповідно до норм цієї статті, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Стаття 6 СК України дає правове визначення особи, яка має статус дитини. Відповідно до норм цієї статті правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
За змістом наведених норм закону після досягнення віку вісімнадцяти років особа втрачає правовий статус дитини в розумінні норм СК України.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, визначений статтею 199 СК України, та передбачає утримання їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Такий обов'язок за своєю правою природою не є тотожним передбаченому главою 15 СК України обов'язку матері, батька утримувати дитину.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2006 року відповідач був позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 .
Стаття 166 СК України визначає правові наслідки позбавлення батьківських прав.
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Згідно частин другої та третьої цієї статті особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Отже, частини друга та третя цієї статті щодо правового обов'язку утримувати дитину та сплачувати аліменти на її утримання слід застосовувати з урахуванням правового статусу особи як «дитини», визначеного статтею 6 СК України, який особа втрачає після досягнення вісімнадцяти років.
Таким чином обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, визначений статтею 199 СК України, та передбачає утримання повнолітніх дочку, сина до досягнення двадцяти трьох років, не виникає у батьків, позбавлених батьківських прав.
Такий підхід узгоджується зі змістом статті 202 СК України, відповідно до якої, за загальним правилом, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Однак, відповідно до частини другої цієї статті, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Також колегія суддів звертає увагу, що у главі 15 СК України застосовується правове визначення «дитина», а у главі 16 СК України застосовується визначення «повнолітніх дочку, сина». В статті 201 СК України не вказано, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ч. 2 ст. 166 СК України.
Та обставина, що в законодавстві відсутнє пряме виключення для батьків, які позбавлені батьківських прав, щодо обов'язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не може сама по собі породжувати такий обов'язок, оскільки за змістом статті 57 Конституції України на особу не може бути покладено виконання будь-якого обов'язку, який чітко не передбачений законом.
Виходячи з викладеного, у відповідача у зв'язку з позбавленням його батьківських прав, відсутній обов'язок утримувати повнолітню доньку ОСОБА_4 , яка продовжує навчання.
Отже, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, із зазначенням, що позов не підлягає задоволенню за викладених в даній постанові підстав.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Матішинець Василя Васильовича, задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2019 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді : І.В.Орлов
О.І.Собина