Дата документу 04.12.2019 Справа № 310/8309/19
Провадження № 11-сс/807/1114/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 310/8309/19 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, в режимі відеоконференції з Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Благовєщенська Російської Федерації, особи без громадянства, який має початкову середню освіту, не працює, не одружений, місця реєстрації не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою проживання строком на два місяці - до 22 грудня 2019 року включно, з покладенням обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, зазначені слідчим суддею в обґрунтування прийнятого рішення, не є підставою для відмови в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апелянт вважає, що при прийнятті рішення слідчий суддя, не врахувавши невизнання ОСОБА_11 вини у вчиненні інкримінованого корисливого кримінального правопорушення, кількість вилученої психотропної речовини, що виключає твердження підозрюваного про зберігання цієї речовини без мети збуту, відсутність у ОСОБА_7 постійного джерела доходів, а також, що він є наркозалежною особою 16 років, що він сам підтвердив в суді, дійшов невмотивованого та необґрунтованого висновку про відсутність ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, вислухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та захисника, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, слідчий суддя, встановивши доведеними обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, врахувавши підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким рішенням слідчого судді погоджується й колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, підлягають врахуванню й особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Слідчий суддя, на думку колегії суддів, дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухані думки слідчого, прокурора, захисника та з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, правильно встановив, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та не встановив чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, з чим погоджується й колегія суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя також дійшов вірного висновку про їх наявність. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які є посилання у клопотанні, дають підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово та дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, відсутні дані про його перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра, не ухиляється від участі у досудовому розслідуванні, а також не вчиняє дій, які перешкоджають його здійсненню, свідчать, на переконання колегії суддів, про те, що хоча зазначені слідчим у клопотанні та встановлені слідчим суддею ризики, і є реальними, проте, мають мінімальний ступінь їх здійснення,що не виключає можливості застосування до ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
При цьому колегія суддів враховує й те, що слідчим у клопотанні, а прокурором - в судовому засіданні, не наведено переконливих доказів існування обставин, які свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним ризикам.
Що стосується доводу апелянта про невизнання ОСОБА_11 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, то колегія суддів не бере його до уваги, оскільки визнання чи невизнання вини не входить до переліку ризиків та підстав, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, які підлягають врахуванню під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а є виключно правовою позицією підозрюваного.
Тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, відсутність, як зазначив прокурор, у ОСОБА_7 , який, з його слів є наркозалежною особою, постійного джерела доходів, та кількість вилученої психотропної речовини, що, на думку апелянта, виключає твердження підозрюваного про зберігання цієї речовини без мети збуту, не можуть, на думку колегії суддів, беззаперечно свідчити про вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи до того ж, що право особи на працю, відповідно до норм Конституції України, взагалі є вільним вибором особи, а тяжкість кримінального правопорушення, хоча і є визначеною умовою при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності втручання у право особи на свободу.
Отже, з огляду на зазначені вище обставини, застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування.
Саме вказаний запобіжний захід, на думку колегії суддів, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , з метою чого, слідчий суддя поклав на підозрюваного обов'язок, передбачений п. ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 5 ст. 181 КПК України передбачено здійснення працівниками органу Національної поліції контролю за поведінкою особи, що перебуває під домашнім арештом, якою наразі є підозрюваний ОСОБА_7 .
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги прокурора.
Також колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою проживання строком на два місяці - до 22 грудня 2019 року включно, з покладенням обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: