10 грудня 2019 року
м.Суми
Справа №592/12631/19
Номер провадження 22-ц/816/5219/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Собини О. І.,
суддів - Левченко Т. А. , Орлова І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2019 року в складі судді Костенка В.Г., ухваленого в м. Суми, повний текст рішення складено 02 жовтня 2019 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - АТ «Сумське НВО») з позовом, який мотивує тим, що 03 липня 2019 року він був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні з ним не був проведений остаточний розрахунок. На день подання позову, АТ «Сумське НВО» заборгувало йому 67361,41 грн а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04 липня 2019 року. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в сумі 67290,81 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04 липня 2019 року по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з АТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітні платі в сумі 67361,41 грн, з яких 16337,78 грн вихідної допомоги без відрахувань податків і збрів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 21364,76 грн без відрахувань податків і зборів.
Стягнуто з АТ «Сумське НВО» судовий збір на користь держави у розмірі 768,40 грн.
АТ «Сумське НВО» з рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не погодилось та оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму стягнутого на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 21365,76 грн до 17708,04 грн.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що доданий до позовної заяви розрахунковий лист не підтверджує факт заборгованості із заробітної плати позивача. Відповідач посилається на довідку №16-07/1067 від 04 жовтня 2019 року, відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача складає 281,08 грн.
Позивач у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу не подав.
Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову (88727,17 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у день звільнення позивача з роботи не провів з ним повний розрахунок, внаслідок чого виник борг по невиплаченій заробітній платі в розмірі 65269 грн. Крім того, оскільки позивачу своєчасно при звільненні АТ «Сумське НВО» не було виплачено заробітну плату, то є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 30 липня 1973 року по 30 жовтня 1974 року та з 16 січня 1978 року по 03 липня 2019 року перебував у трудових відносинах з АТ «Сумське НВО». 03 липня 2019 позивач звільнився за власним бажанням у зв'язку із невиконанням власником умов колективного договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 3-4).
Згідно наданого ОСОБА_1 розрахункового листа, виданого йому роботодавцем вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 67361,61 грн (а.с. 10). Доказів погашення зазначеної заборгованості по заробітній платі позивача, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надано не було. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем також було надано до суду Індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу (а.с. 5-9).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що період затримки розрахунку при звільненні з 04 липня 2019 року по 02 жовтня 2019 року включає 64 робочих дні, з урахуванням розміру середньоденної заробітної плати позивача, яка становить 333,84 грн, виходячи із Індивідуальної відомості про застраховану особу, стягнув з відповідача 21365,76 грн. До правовідносин сторін суд застосував положення статті 116 і 117 КЗпП України.
З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.
Відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом статті 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Як передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 15 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2019 року його позовну заяву було прийнято та відкрите провадження у справі і судовий розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та всі письмові і електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Також зобов'язано АТ «Сумське НВО» в строк до 01 жовтня 2019 року надати суду довідку про заборгованість та розрахунок середнього заробітку позивача (а.с.21).
Дана ухвала отримана уповноваженою особою АТ «Сумське НВО» 09 вересня 2019 року (а. с. 24). Проте, в установлений судом строк вказана довідка про заборгованість по заробітній платі та розрахунок середнього заробітку не надано, про причини невиконання ухвали суду не повідомлено. А тому суд першої інстанції вирішив позовні вимоги на підставі наданих позивачем доказів.
Вподальшому, 04 жовтня 2019 року, вже після ухвалення судового рішення від 02 жовтня 2019 року, відповідачем було подано до місцевого суду відзив на позовну заяву та, як додатковий доказ, відповідач додав Довідку про заробітну плату колишнього працівника АТ «Сумське НВО» ОСОБА_1 (цех №51 т.н. 4632) № 16-07/1067 від 04 жовтня 2019 (а. с. 31).
Аналогічну довідку було надано відповідачем і до суду апеляційної інстанції, як додаток до апеляційної скарги (а.с.39).
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Докази неможливості подання до суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги письмових документів з причин, що об'єктивно не залежали від нього, відповідач не надав. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначені письмові докази не приймає.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідача - О. І. Собина
Судді: Т. А. Левченко
І. В. Орлов