Іменем України
Київ
10 грудня 2019 року
справа №160/2211/19
адміністративне провадження №К/9901/32078/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 у складі судді Бондар М. В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у складі колегії суддів Коршуна А. О., Чередниченка В. Є., Панченко О. М.
у справі № 160/2211/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - Маркет»
до Одеської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні, -
І. Історія справи
1. 07.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ - Маркет» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000058/2 від 29.11.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від UA 500060/2018/000058/2 від 29.11.2018.
2. 24.05.2019 Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив повністю.
3. 24.05.2019 до закінчення судових дебатів позивачем оголошено заяву про стягнення судових витрат після ухвалення рішення по суті для надання можливості представнику позивача подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат.
Суд першої інстанції з огляду на положення частин третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визнав можливим вирішити питання про судові витрати в судовому засіданні, призначеному на 30.05.2019.
4. 28.05.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства щодо стягнення вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги у розмірі 15000 грн з додатками (доказами), які на думку позивача підтверджують понесені витрати.
5. 29.05.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Одеської митниці ДФС надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до фактичних обставин справи, товар, який надійшов на адресу позивача, був випущений у вільний обіг та позивачем було сплачено фінансову гарантію - різницю митних платежів, обчисленою згідно з митною вартість, визначеною декларантом та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 158 938,06 грн. Відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн, складає майже 9,44% від різниці між сумою митних платежів. Розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн, на думку відповідача, є завищеним та не співмірним зі складністю справи, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати за надані послуги, зокрема, відсутній платіжний документ; не надано документів, які підтверджують фактичне надання послуг, зокрема, акт виконаних робіт з детальним описом робіт.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. 13.06.2019 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, яким заяву Товариства про розподіл судових витрат задовольнив повністю, присудив на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС судові витрати: судовий збір у розмірі 4306 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.
7. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, за результатами оцінки наданих Товариством доказів, дійшли висновку, що вони свідчать про відповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям з огляду на складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на надання послуг, значення справи для Товариства та його репутації.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись з цими судовими рішеннями податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, надання ними невірної юридичної оцінки обставинам, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 щодо стягнення судових витрат.
9. В касаційній скарзі відповідач аналізує практику Верховного Суду, вказує, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень митниці про коригування митної вартості товарів є вимогами немайнового характеру, а тому суд першої інстанції протиправно стягнув з митного органу судові витрати на сплату судового збору в сумі 4306 грн.
10. Відповідач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн завищеним та неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторони. Митний орган вказує на те, що до заяви не доданий платіжний документ, оформлений відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, про сплату Товариством адвокату Біловоденко Ю. В. або адвокатському об'єднанню «Альянс» грошових коштів. Також відповідач стверджує про не надання Товариством документів, які підтверджують фактичне надання адвокатом Біловоденко Ю. В. правничої допомоги, зокрема, актів наданих послуг та детального опису робіт, виконаних адвокатом.
11. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590, за якою граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах, які пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження, відповідач доводить, що стягнутий судом розмір на суму 5000 грн за участь в судових засіданнях перевищує граничний розмір компенсації витрат.
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
12. 20.11.2019 Верховний Суд прийняв ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 та витребував справу № 160/2211/19 з суду першої інстанції.
13. 25.11.2019 справа № 160/2211/19 надійшла до Верховного Суду.
14. 02.12.2019 на адресу Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
15. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
17. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
18. Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
19. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України
V. Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.
20. Суди попередніх інстанцій установили, що інтереси Товариства у справі №160/2211/19 представляє адвокат Біловоденко Юлія Вікторівна, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3633 від 12.03.2018 та є працівником Адвокатського об'єднання "Альянс".
21. Між Адвокатським об'єднанням "Альянс" та Товариством укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, відповідно до пункту 3.1 якого за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
22. Згідно з додатковою угодою від 01.04.2019 до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 (у редакції, яка надана представником позивача разом із заявою 13.06.2019) клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу, яка передбачена підпунктами 1.1 та 1.2 договору про надання правничої (правової) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 у судовій справі у спорі між ТОВ "АТБ-Маркет" та Одеською митницею ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.11.2018 №UA500060/2018/000058/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 29.11.2018 №UA500060/2018/08636. Орієнтована вартість послуг (гонорар) об'єднання за цією додатковою угодою складає 15000 грн.
23. Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг на підставі договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 та додаткової угоди б/н від 01.04.2019 до договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, який складений 27.05.2019, загальна вартість наданих послуг складає 15000 грн.
24. У вказаному акті здачі-приймання наданих послуг від 27.05.2019 наведено детальний розрахунок послуг:
- підготовка та надсилання засобами поштового зв'язку відповіді на відзив на позовну заяві (сума 2500 грн);
- аналіз судової практики (1250 грн);
- збір та аналіз документів, які є письмовими доказами по справі (3750 грн.);
- консультація клієнта (1250 грн);
- складення розрахунку судових витрат, які були понесені та заяви про судові витрати (1250 грн);
- участь у судових засіданнях (5000 грн).
25. Позивач здійснив повну оплату у сумі 15 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №336206 від 31.05.2019.
26. Суд першої інстанції також установив, що позивач при зверненні з позовом до суду сплатив судовий збір у розмірі 4306 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №523295 від 04.03.2019 та №543050 від 06.03.2019, та, з огляду на задоволення позовних вимог Товариства, визнав наявними підстави для відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Джерела права
27. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (в редакції чинній на час ухвалення рішення)
27.1. Частини перша та третя статті 132
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
27.2. Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
27.3. Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
28. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
29. Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
30. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
31. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
32. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
VI. Позиція Верховного Суду
33. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
34. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
35. Судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суди визнали, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд першої інстанції врахував складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання позивачу у цій справі правничих послуг, а також значення цієї справи для позивача та його репутації.
36. Відповідач не довів неспівмірність витрат, заявлених Підприємством до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги Адвокатського об'єднання «Альянс» є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
Посилання митного органу на постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» як підставу для обґрунтування витрат на правничу допомогу, Суд визнає неприйнятними, оскільки частина третя статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Кабінетом Міністрів України встановлюється граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду. Витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду не є тотожними поняттями, отже дія норм зазначеної постанови КМУ не застосовується при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
37. Доводи відповідача щодо не надання Товариством платіжного документа, оформленого відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, про сплату адвокату або Адвокатському об'єднанню «Альянс» грошових коштів, актів наданих послуг та детального опису робіт, виконаних адвокатом, є безпідставними та спростовуються документами, наявними в матеріалах справи (том 2, а. с. 13-20, 40).
38. Суд відхиляє доводи митного органу про те, що заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки прийняття таких рішень не впливає на майновий стан декларанта, виходячи з того, що рішенням про коригування митної вартості митний орган визначає митну вартість за якою необхідно здійснити митне оформлення товару, що тягне за собою необхідність сплати податку на додану вартість, акцизний збір та/або інші митні платежі у збільшеному розмірі. Відповідно рішення про коригування митної вартості впливає на майновий стан декларанта.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору в розмірі 4 306, 00 грн відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
39. Доводи відповідача в касаційній скарзі повторюють доводи апеляційної скарги, яким надана оцінка судом апеляційної інстанції, та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
VII. Висновки
40. Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі наданих доказів в підтвердження понесених судових витрат на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги митного органу, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 160/2211/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер